Що таке С-300

Це зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) середнього радіусу дії, точніше – розгалужена родина ЗРК. Призначення С-300 – знищення авіації, а також перехоплення крилатих і балістичних ракет на висотах до 27 кілометрів та відстанях до 100 кілометрів в умовах інтенсивної радіопротидії.

Читайте також Як Росія змінює тактику і чому здійснила наймасовіший обстріл України

Це стара радянська розробка 70-х років, що стала основним ЗРК радянських ППО та ППО країн-сателітів СРСР у 80-ті роки минулого століття.

В чому головна перевага і недолік ЗРК С-300

Вертикальний старт ракет. Це дозволяє С-300 перехоплювати цілі, що летять з будь-якого напрямку, без розвороту пускових установок. Це дозволяє діяти швидко та не витрачати часу, що для ППО є критичною перевагою.

Головний недолік – застаріла та подекуди примітивна електроніка (нагадаємо, ще радянська розробка). Відносна простота та висока ефективність, помножена на доступність зробили комплекси С-300 дуже популярними, а після розвалу СРСР ці ЗРК вже на комерційних засадах "розлетілися" по всьому світу. Свою роль зіграла тут і Україна, яка продавала власні С-300 мало не всім охочим.

Характеристики С-300

На озброєнні ЗСУ є три різновиди С-300: комплекси С-300 ПТ, С-300 ПС і С-300 В. Вони пройшли модернізацію та на вітчизняних підприємствах. Зміни зачепили двигун ракет та збільшення тактико-технічних характеристик, зокрема, дальності.


ЗРК С-300 перебуває на озброєнні різних країн / Anadolu

С-300ПТ

С-300ПТ або SA-10A Grumble за класифікацією НАТО). Літери "П" і "Т" – це російські скорочення слів "рухомий" (подвижный) і "транспортований" (транспортируемый).

До складу С-300ПТ входить командний пункт в складі радіолокатора виявлення 5Н64 та пункту керування 5К56. У складі можуть бути до 6 ракетних комплексів 5Ж15.

​​Комплекс 5Ж15 складається з:

  • Радіолокатора виявлення повітряних цілей на малих висотах 5Н66
  • Системи керування з радіолокатором підсвічування і наведення 5Н63
  • Пускових установок 5П85-1.

Пускові установки (ПУ), розташовані на напівпричепах. На кожній ПУ є 4 транспортно-пускових контейнери (ТПК) з ракетами.

​​У комплексі використовуються зенітна керована ракета (ЗУР) 5В55К з дальністю ураження аеродинамічної цілі 47 кілометрів, пізніше вони були замінені на ЗУР 5В55Р (з бортовим радіопеленгатором) зі збільшеною до 75 кілометрів дальністю ураження.

Висота ураження цілі – від 25 метрів до 27 кілометрів.

С-300ПС

С-300ПС або SA-10D за класифікацією НАТО. Літера "П" теж означає "рухомий", а "С" –" самохідний". Цей ЗРК має значні переваги над С-300ПТ – він мобільніший та рухливіший, а відповідно й більш "живучий" в умовах сучасної війни.

Пускова ЗРК установка розташована на самохідному шасі МАЗ-543, та включає 4 ТПК з ракетами. В комплексі використовуються ЗУР 5В55Р з дальністю ураження до 75 кілометрів на висотах від 25 метрів до 27 кілометрів.

До складу ЗРК С-300П входить:

  • Командний пункт в складі радіолокатора виявлення 5Н64С та пункту керування 5К56С
  • До 6 ракетних комплексів 5Ж15С.

Комплекс 5Ж15С складається з:

  • Радіолокатора виявлення повітряних цілей на малих висотах 5Н66М
  • Системи керування з радіолокатором підсвічування і наведення 5Н63С
  • До 4 пускових комплексів, до складу яких входить основна ПУ 5П85С, до якої приєднано 2 додаткові ПУ 5П85Д.

С-300В

С-300В або SA-12 Gladiator/Giant за класифікацією НАТО. Усі компоненти ЗРК самохідні, змонтовані на гусеничних шасі від танку Т-80. Це дає С-300В швидкість і маневровість, швидкість розгортання – лише 5 хвилин. Пускові установки С-300В мають два типи: 9А82 (для ЗУР 9М82) та 9А83 (для ЗУР 9М83).

ЗУР 9М82 призначені для ураження балістичних та оперативно-тактичних ракет, а також всіх типів літальних апаратів зі швидкостями до 3000 м/с на дальності до 100 кілометрів.

До складу ЗРК входить:

  • Пункт бойового керування 9С457
  • Радіолокатор кругового огляду 9С15МТ(В)
  • Радіолокатор секторного огляду 9С19М2
  • Три багатоканальні станції наведення ракет 9С32
  • 6 пускових установок 9А82
  • 6 пускових установок 9А83
  • 3 пуско-заряджаючих установок 9А84
  • 3 пуско-заряджаючих установок 9А85

Скільки С-300 в України

Офіційні дані свідчать, що до початку російського вторгнення ЗСУ мали на озброєнні 250 ЗРК С-300 усіх типів, що були сформовані у 31 дивізіон.

Після 24 лютого 2022 року Росія неодноразово оголошувала про повне знищення українських ППО, втім, реальність щоразу садила окупантів на п'яту точку.

Нині кількість ЗРК зі зрозумілих причин є військовою таємницею, проте, відомо, що з початком вторгнення свої ЗРК Україні надала Словаччина. Також Україна, ймовірно, отримує ЗРК або ракети до них від союзників, проте, ці поставки відбуваються у режимі секретності.

Важливо Як і чим Україна закриватиме небо від російських ракет

Втім, попри допомогу союзників ресурс С-300 вичерпується, а тому Україна наразі активно відмовляється від стареньких, але надійних радянських ЗРК на користь сучасних натівських ПВО – ЗРК Iris-Т та NASAMS. Вони чудово проявили себе на війні – 15 листопада 2022 року відбулося бойове хрещення NASAMS в Україні, результат 10/10 говорить сам за себе. Можливо, незабаром на озброєнні ЗСУ з'являться також і ЗРК Patriot.

Скільки С-300 у Росії

Росія є "матір'ю" цих ЗРК. Цю технологію розробили у Москві зброярі радянського Центрального конструкторського бюро (нині – російський "Алмаз-Антей", той самий, що так і не зумів спростувати вину Росії за збитий росіянами літак рейсу MH17). Відповідно на зберіганні у Росії дуже багато цих ракет. Щоправда, пролежали вони на складах по 30 – 40 років.

Офіційні дані вказують на те, що на озброєнні Росії станом на початок 2022 року було декілька сотень пускових установок С-300, включно з ЗРК морського базування. Втім, кількість самих ракет обчислювалась тисячами.

Це по суті ракета, яку необхідно виводити з бойового складу. Її переробляють. Їх близько 7 тисяч. Дуже просто тоді робити утилізацію. Замість того, щоб витрачати кошти на утилізацію, вони просто випускаються по нашій території. Якщо порахувати, скільки вони використовують, то їм вистачить цих ракет ще на 3 роки, – заявляв речник ГУР МОУ Вадим Скібіцький.

В умовах "ракетного голоду" Росія почала використовувати ці ракети не як засіб ППО, а переробляти їх для ударів по українській інфраструктурі. Самі ракети, перероблені на клас "земля – земля", нині гатять по прифронтових Харкову, Запоріжжю, Гуляйполю, Миколаєву та інших містах України.

До теми Скільки ракет С-300 залишилось у Росії

Ефективність цих обстрілів викликає питання. Ракети не призначені для ураження наземних цілей, а стара електроніка не дає особливих шансів на влучність. Саме тому доволі часто російські ракети не уражають воєнні цілі, а прилітають у цивільні об'єкти та вбивають мирних людей.

Таким чином, російські С-300 стали зброєю геноциду. З іншого боку, враховуючи попередні злочини окупантів, в жодному разі не можна відкидати факт свідомого ракетного терору росіян проти цивільних. Зокрема, ніяк не поясниш удар Росії 4 ракетами з комплексів С-300 по гуманітарній колоні на виїзді з Запоріжжя 30 вересня 2022 року. Тоді загинули 32 людини і майже 100 отримали поранення.

Для самих росіян запуск таких ракет є "російською рулеткою" – старі снаряди дуже часто вибухають одразу після пуску або летять до найближчої багатоповерхівки. Саме в цьому причина більшості ракетних ударів по Бєлгороду або інших містах на кордоні з Україною.

ЗСУ полюють на С-300 – дивіться відео: