Чи готові звичайні українці віддати свої голоси кандидату в президенти, який зізнається у своїй нетрадиційній орієнтації – дізналась журналістка 24 каналу.
Читайте також: Як політики використовують свої родини у виборчих перегонах
Сімейні цінності чи свобода вибору?
У 2014 році ООН, як роботодавець, оголосила, що поширюватиме пільги для своїх співробітників, які вступили в одностатеві шлюби у країнах, де вони є законними. Колишній генеральний секретар ООН Пан Гі Мун підтримував рух в напрямку більшої поваги до прав ЛГБТ. Він заявляв наступне:
Права людини лежать в основі місії ООН. Я пишаюсь спостерігаючи більшу рівність для всіх співробітників, і закликаю всіх членів нашої родини ООН об'єднатися у відкиданні гомофобії як дискримінації, яка ніколи не може бути терпимою на нашому робочому місці.
Українське суспільство теоретично теж підтримує такі цінності. Щоправда, мало хто наважується розповісти всю правду про свою сексуальну орієнтацію. Особливо, коли йдеться про політиків.
Більшість українських виборців консервативні у своїх уподобаннях
Політик, який відверто скаже про свою нетрадиційну орієнтацію, в умовах сьогодення, не зможе перемогти на виборах. Після підписання Асоціації з ЄС ми намагались довести – захист меншин це дуже важливі цінності для українського суспільства. Спроби продемонструвати толерантне ставлення до представників ЛГБТ-спільноти лише доводять, що наше суспільство було і залишається досить традиційним, прихильним до сімейних цінностей,
– сказав 24 каналу політолог, директор інституту соціально-політичного проектування "Діалог", Адрій Миселюк.
Читайте також: Вибори президента України-2019: хто піде та які у них шанси
Навіть ті політики про сексуальну орієнтацію яких у кулуарах Верховної Ради розповідають багато цікавого, публічно намагаються всіляко доводити підтримку гетеросексуальності. Дехто навіть одружується, намагаючись обдурити чи то свою сутність, чи лише виборців.
Українське суспільство традиційне й консервативне, де християнські цінності займають серозну позицію у свідомості громадян. Тож, зрозуміло, шанси на перемогу на виборах у людини, яка публічно визнає свою нетрадиційну орієнтацію – дуже низькі. До речі, аналогічна ситуація не лише в Україні, а й у Польщі та багатьох інших країнах центральної та східної Європи,
– розповідає 24 каналу голова центру аналітичних студій та аналітики "Ейдос", Віктор Таран.
Особистий вибір
В Україні переважна більшість громадян не лише не підтримує ЛГБТ-спільноту, а й дуже зневажливо ставиться до її представників. До справжньої толерантності нашому суспільству ще далеко. Ба більше, у нас навіть чорний піар будують на тому що, запускають плітки про "іншу" орієнтацію кандидата.
В Україні, якщо ми хочемо зробити анти-піар, то запускаємо нетрадиційний флешмоб або марш на підтримку того чи іншого кандидата. Такі марші у нас використовують як чорний піар. До речі, під час кампанії 2012 року проти депутата від БПП Олексія Гончаренка застосували саме цю технологію,
– згадує Віктор Таран.
У нашій політиці приналежність до ЛГБТ-спільноти використовують як чорний піар
Ще гірший прояв чорного антипіару побудованого на сексуальній орієнтації був застосований на мажоритарних округах у 2012 році проти кандидата Олени Голєвої. Тоді розповідали мовляв вона є представником ЛГБТ-спільноти. Про це інформували громадян листівки, де було написано, що жінка – трансгендер. Звісно, ця інформація була абсурдною, оскільки вона народила трьох дітей.
Президент, який офіційно заявить про свою приналежність до ЛГБТ-спільноти – це нереально! У нас все ж консервативне суспільство. В якій з європейських країн ви бачили політика загальнонаціонального рівня, який оголосив що він гей? На місцевому рівні – ще можливо. Інколи ми трохи ідеалізуємо Європу та уявляємо її такою, якої в реальному житті немає. Більшість людей традиційної орієнтації, тому в своєму виборі схилятимуться до таких же як вони кандидатів,
– переконує політтехнолог Тарас Загородний.
Від Ісландії до Люксембургу
Щоправда, за останні роки в Європі й не лише все ж з'явились політики, які офіційно зізнались у своїй приналежності до ЛГБТ-спільноти. Хоч їх і справді небагато.
Першою в історії представницею ЛГБТ-спільноти, яка очолила уряд Ісландії була Йоханна Сігурдардоттір. Вона обіймала посаду прем'єр-міністра Ісландії з 2009-го по 2013 роки. В 2010 році вона побралась зі своєю партнеркою, таким чином ставши першим політиком у світовій історії, хто офіційно уклав одностатевий шлюб.
Денстене і Беттель офіційно побрались в 2015 році
Колишній віце-канцлер Німеччини Гідо Вестервелле обіймав цю посаду з 2009 по 2011 роки. В 2010 році політик зареєстрував партнерство зі своїм коханим Міхаєлем Мронцем. Про свою орієнтацію він заявив вельми незвично – прийшов разом з коханим на святкування 50-річного ювілею канцлера Ангели Меркель.
Читайте також: Чому серед кандидатів у президенти України так мало жінок та які у них шанси
Прем'єр-міністр Люксембурга Ксав'є Беттель також відверто розповів про свою приналежність до ЛГБТ-спільноти. У 2015 році він побрався зі своїм партнером – бельгійським архітектором Готьє Денстене. Щодо свого вибору політик зазначав, що в нього одне життя, яке він не хоче приховувати.
З 2017 року посаду прем'єр-міністра Ірландії обіймає Лео Варадкар. Він став не лише самим молодим очільником уряду, а й чиновником, який ще до призначення на цю високу посаду заявив про свою орієнтацію. Це зізнання він зробив у 2015 році, коли обіймав посаду міністра охорони здоров'я. Таку відвертість високопосадовець пояснював бажанням бути чесним з людьми.
В українській політиці таку чесність навряд чи зрозуміють і не лише виборці.
Коли відбудуться вибори Президента України? 8 березня 2019 року стане відомий остаточний перелік кандидатів на президентських виборах. Перший тур виборів відбудеться 31 березня 2019 року. Офіційні результати першого туру повинні повідомити до 10 квітня. Якщо буде прийнято рішення про проведення другого туру, то він відбудеться 21 квітня.