Про посаду віце-спікера
Зазначимо, що напередодні партія Святослава Вакарчука "Голос" відмовилась від посади віце-спікера нової Верховної Ради. Про це заявив заступник голови політсили Ярослав Юрчишин.
Цікаво: Дратує таке ставлення, – журналістка про скандал з майбутнім депутатом від "Слуги народу"
– Партію "Голос" та її депутатів, які пройшли в парламент, цікавлять реальні концептуальні зміни в країні. Політичний вождизм, який, власне, передбачений цією посадою – мабуть, не найцікавіший.
В парламенті є чимала кількість політиків, які б хотіли її зайняти. Ми ж прийшли не за посадами, нас цікавлять реальні зміни. Перший віце-спікер може на них впливати. Але чомусь його крісло не пропонують.
– Не хочеться ображати ту людину, яка займе потім цю посаду. Але це не те, за чим прийшов "Голос", просто бути ялинкою на якомусь святі. Навіть без цього крісла партія не буде менш активною чи менш дієвою.
Про комітети у новому парламенті
– З одного боку, при відсутності закону про опозицію та при недостатній політичній культурі забирається все. Хоча по праву рейтинги насправді це дозволяють. З іншого боку, там, де не вистачає власних сил – наприклад кадрів, вже починаються спроби відтягнути відповідальність.
Як розмістять фракції у Верховній Раді / інфографіка 24 каналу
– На жаль, в політиці все ще є фінансовий дисбаланс. Є надія, що це скликання змінить парадигму української політики. Адже зазвичай депутати в основному там, де діляться гроші: мовиться про аграрний, бюджетний та податковий комітети. А от в комітети з питань євроінтеграції чи свободи слова чомусь ніхто йти не хоче.
Корупція в "хлібних" комітетах може відбуватися так, як і до того. Насправді, схем достатньо багато. Хоч вони і класичні та досить давно не мінялися. Мінялися лише керівники й ті, хто "сидять на потоках".
За цим потрібно стежити й правоохоронцям, й громадському сектору, й колегам-депутатам. Це насправді великий шмат роботи: зробити так, щоб під носом не грабували державу.
Про інституцію свободи слова
– Багатьма представниками влади інституція свободи слова відсувається в маргінес. Багато в чому це пояснюється низькою політичною культурою. Інколи навіть поганою вихованістю. Максим Бужанський та Олександр Дубинський – це публічні історії і вони не єдині.
Про які історії мовиться?Новообраний депутат від партії "Слуга народу" Максим Бужанський назвав журналістку "Нового времени" Ольгу Духнич "тупою вівцею". Його образило, що медійниця під час інтерв'ю з лідером "Слуги народу" Дмитром Разумковим сказала, що Бужанський ностальгує за СРСР і часами Віктора Януковича.
У партії такі слова новообраного депутата назвали неприпустимими, але при цьому політсила закликала ЗМІ утримуватися від оціночних суджень щодо нардепів. А от однопартієць Бужанського Олександр Дубінський підтримав його.
– За них, по великому рахунку, мав би вибачитися президент і заступитися за журналіста. Це було б справедливо. Це було б по-лідерськи. Якщо ти лідер країни, своєї партії, як мінімум, ідейний натхненник і наставник, то за журналіста треба було б заступитися.
Максим Бужанський та Олександр Дубинський
– Проте, я не хотів би, щоб політики заступалися за журналістів. Це низько, якась другосортність. Насправді, треба створити умови, щоб журналіст був апріорі захищений. Коли змінюється власник ЗМІ, то найбільше, що може зробити журналіст – це звільнитися.
Має бути навпаки, журналіст потрібен себе вільно почувати. Проте може влаштовуватися суспільний, фінансовий та правоохоронний тиск. Це не 90-ті роки, коли журналістам при Кучмі пістолети роздавали, але все одно цей тиск залишається.
– Я б хотів, щоб у комітет свободи слова пішли люди, які зможуть гарантувати її наявність. Бо, на жаль, вона живе поки в людях, але не в інституціях. Свобода слова живе в тих, хто коштом свого життя, здоров'я та таланту витягує її.
Про слова Арахамії щодо формування Кабміну
Один з лідерів партії "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що телефонував представникам політичних партій, щоб вони запропонували кандидатів на посади міністрів у новому уряді. Однак більшість з них відмовилися це робити. Арахамія наголосив, що вважає це політичною спекуляцією.
Давид Арахамія
– Треба прізвища назвати. Ми ж не знаємо, чи це правда, чи ні. Не знаємо, з ким він спілкувався. Можливо ж , з "Опозиційною платформою – За життя". А в них – свій рівень комунікації.
Щодо шорт-листів. Якщо монобільшість формує свій уряд, то який сенс тоді цих дзвінків? Ви ж впевнені, що ви можете все. Навіщо тоді телефонувати? Команда ж готова.
– Якщо немає дійсно кадрів, то потрібно публічно, а не телефоном, сказати: ось цю партію ми чекаємо партнером, бо знаємо що у них є хороший кадровий резерв, який буде корисний країні. Ось це по-державницьки.
– А просто телефонувати, писати один одному коментарі в соцмережах – це, можливо, класний медійний підхід. Та якщо ми говоримо про справді державницьку позицію, партію потрібно запрошувати за стіл переговорів.
Більше – дивіться у програмі.