Корені російської ненависті
Яка ненависть? І приведе купу прикладів, як його друг женися на "х**лyшкє", а він сам служив (працював, був сусідом) з українцем і все було ок.
Радимо росіяни втрачають краще, що у них є: коли Україна матиме стійку перевагу на фронті
Ми не викликаємо ненависті, коли просто живемо коло них, як котики чи собачки. Ненависть з'являється тоді, коли ми живемо окремо.
"Нєзалєжна" – смакуючи кожен склад незвичної мови, глузливо плямкають губами лапотні шовіністи. Наша незалежність – тригер, який вмикає імперця практично у всіх росіянах. Навіть, якщо людина притомна і проти путіна, вона неодмінно поставить питання: "Ну чьто? Жилі же вмєстє, развє плохо било?".
Плохо. Бо жити в чужій державі плохо. Спитайте євреїв. А якщо держава не просто чужа, а ще й росія, то ще раз спитайте євреїв, як воно – жити в такій державі.
Варте уваги ЗСУ нащупали ахіллесову п'яту росіян на Херсонщині: далі буде цікавіше
Українське відродження
Багато поколінь наших предків прожили життя в Україні свого села. Кожен раз, ніби проходячи таможню, на автостанції в райцентрі, де сувора касирка гавкала на них тою псючою мовою і дратувалася, що тупі селюки її не розуміють. Там, за межами автостанції, починалася вже не їхня країна, а країна росіян. Чужа. Байдужа. Безжальна.
Нам пощастило жити в часи відродження нашої нації. Розширення рамок своєї країни аж до самих кордонів. Це фантастичне відчуття – гордість за свій народ, який прокинувся.
Минулого року хвалив Зеленського за правильну дату цього свята. Хай історично не точну, бо державність у нас відбулася задовго до хрещення Русі, але таку, що дуже потужно атакує московські міфи про лапотних "спадкоємців" Русі. Це – день нашої державності, не їх. Хрестили нас, не їх. Переможемо ми, не вони.
До теми – Зеленський звернувся до народу в День Державності: дивіться відео