Все, що відомо про один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України, читайте у нашому матеріалі.

Важливо Командувач Повітряних сил ЗСУ розповів, чи може Росія піти у широкомасштабний наступ на Україну

Це – високоманевровний вид Збройних Сил. Він призначений для:

  • охорони повітряного простору держави,
  • ураження з повітря об'єктів противника,
  • авіаційної підтримки своїх військ,
  • висадки повітряних десантів,
  • прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу,
  • ведення повітряної розвідки,
  • повітряного перевезення військ і матеріальних засобів.

У нинішньому вигляді Повітряні сили існують у складі Збройних сил України з 2004 року. Тоді для їхнього створення об’єднали Військово-повітряні сили та Війська протиповітряної оборони країни.

Також цікаво Скільки дівчат вступили у військові виші та коледжі у 2021 році: дані Міноборони

До складу Повітряних сил України входять авіація та транспортна авіація, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська та спеціальні війська (війська зв’язку, частини радіоелектронної боротьби та інженерні війська, які відповідають за забезпечення бойової діяльності).

У лютому 2014 року в Криму з'явилися російські військові в формі без розпізнавальних знаків. Вони захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти. Крім цього, вони блокували дії українських військ та активно схиляли українських військовослужбовців зрадити присязі та перейти на службу до Російської Федерації.

Серед тих, хто лишився вірним Україні були військовослужбовці Повітряних сил. Ідеться про тактичну групу "Крим" – тактичне з'єднання Повітряних сил України зі складу повітряного командування "Південь" (2004-2014) у Криму.

Військовослужбовці представляли військові частини, дислоковані в Севастополі, Євпаторії та Феодосії. Автомобільну колону з більш ніж двох десятків машин, що рухалися у напрямку Армянська, очолював командир тактичної групи "Крим" генерал-майор Олег Струцінський.

За словами генерал-майора Струцінського, загалом півострів покинули приблизно 400 його підлеглих, в тому числі 180 офіцерів.

Більше про історію Повітряних сил можна прочитати у дописі Командування з нагоди свята:

Повітряні сили також брали активну участь на початку війни на Донбасі, де українська авіація зазнала чималих втрат.

Ось лише кілька прикладів. 22 квітня 2014 року, через тиждень після оголошення про початок АТО, над Слов'янськом із автоматичної зброї обстріляли літак Міноборони Ан-30, який здійснював оглядовий політ. Літак невдовзі повернувся до Києва. У корпус влучили кілька куль - судно відремонтували.

Через три дні після того гелікоптер Мі-8 вибухнув в аеропорту Краматорська – снайпер влучив у паливний бак гелікоптера. Від вибуху постраждав командир екіпажу. У ніч проти 2 травня у Слов'янську обстріляли два вертольоти Мі-24. У цьому нападі загинули двоє військових Збройних сил, ще кілька отримали поранення.

29 травня з ПЗРК біля міста Слов'янськ збили український гелікоптер, який транспортував військових до бази для ротації. Серед жертв був генерал Сергій Кульчицький.

6 червня неподалік Слов'янська двома залпами з ПЗРК збили літак Ан-26, який віз невійськовий вантаж. Троє льотчиків загинули.

Вночі 14 червня неподалік Луганська збили український військовий літак Іл-76. На його борту були дев'ять членів екіпажу і 40 військовослужбовців - усі вони загинули.

24 червня у районі гори Карачун поблизу Слов'янська ракетою з ПЗРК збили вертоліт сил АТО Мі-8, який повертався з українського блокпоста, куди доправляв вантаж. На борту летіли троє членів екіпажу і шестеро військовослужбовців – загинули усі.

Із вересня 2014 року, відповідно до Мінських домовленостей, у проведенні Антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил, бойова авіація не застосовується.

Тому основними завданнями, які реалізовувалися у військовій авіації Повітряних сил, полягали у:

  • забезпеченні необхідного рівня бойової готовності авіаційних військових частин,
  • підготовці льотного складу до виконання завдань за призначенням вдень та вночі, у простих і складних метеоумовах,
  • забезпеченні сил, задіяних в АТО/ООС: авіаційна підтримка, повітряні перевезення військ та вантажів.

За цим доволі абстрактним переліком задач стоять сотні врятованих життів. Наприклад, саме завдяки підтримці транспортної авіації свого часу змогли вистояти бійці, які брали участь в обороні Луганського аеропорту. І саме професійна робота авіації зберегла чимало життів поранених бійців, яких вона оперативно доставляє до військових шпиталів.

Зараз, за даними командування, у лавах Повітряних сил продовжують службу понад 15000 учасників Антитерористичної операції та понад 6000 учасників операції Об’єднаних сил. З них нагороджені державними нагородами 643 військовослужбовці. 53 героя загинули захищаючи незалежність, державний суверенітет України та її територіальну цілісність.

Участю у миротворчих місіях.

Українська гуманітарна місія в Грузії у 1993 році стала першою, проведеною Україною самостійно, без допомоги міжнародних організацій. І реалізували її саме українські пілоти, які змогли організувати евакуацію грузинських біженців в горах Сванетії під час завершення Абхазько-грузинської війни.

За кілька днів – з 10 по 14 жовтня 1993 року – українські пілоти на 17 вертольотах, під обстрілами абхазько-російських військ виконали 291 виліт та врятували від етнічних чисток 7643 людини.

Пізніше, вже в кінці гуманітарної місії, один з представників ООН, що мав великий досвід роботи, зізнався, що був упевнений — менше ніж за місяць вертолітний загін місії ООН не міг бути готовим для виконання подібних завдань та ще й у таких умовах, українські ж авіатори мали на підготовку менше ніж добу.

Відтоді українська авіація регулярно брала участь у миротворчих місіях України. Наприклад, у миротворчій місії у Ліберії, яка почалась у 2004 році, українці працювали 14 років. Наші авіатори брали участь у бойових діях та виконували різні небойові завдання. Зокрема – забезпечували супровід наземних колон, патрулювали повітряні кордони, займались медичною евакуацією та пошуково-рятувальними операціями.

Крім того, керівництво високо оцінило діяльність наших вертолітних підрозділів у місії ООН зі стабілізації в Демократичній Республіці Конго.

Більше про будні українських миротворців можна почитати на сторінці одного з військовослужбовців:

Ще один привід, з якого Повітряні сили часто згадуються у ЗМІ останнім часом – необхідність змін для збереження льотчиків у лавах ЗСУ.

За підрахунками журналістів, у Повітряних Силах Збройних Сил України найменше грошове забезпечення льотчиків серед формувань безпекового сектору держави.

Зараз у залежності від займаної посади та терміну служби виплати українським льотчикам бойової авіації складає від 19 000 до 24 000 гривень. Водночас пілот у Державній прикордонній службі отримує 28 тисяч гривень, Національній гвардії – 32 тисячі, в Державній службі з надзвичайних ситуацій – 36 тисяч, а у поліції – 50 тисяч гривень.

Про цю проблему у Командуванні знають та внесли пропозиції до підняття рівня грошового забезпечення - планують добитися підняття до рівня Національної гвардії.

Самі ж льотчики вказують, що грошове забезпечення не є основним фактором по прийняттю рішення по звільненню з лав війська.

Для них більш важливим є забюрократизований процес служби при відносно не великій кількості годин нальоту, який у Командуванні обіцяють змінити вже найближчим часом.

Також називається ненормований службовий час, як під час чергувань, так і на пунктах дислокації, що пов’язаний з необхідністю ведення зайвого документообігу.

Також цікаво Повітряні сили України хочуть отримати американські винищувачі F-15

Все це у комплексі демотивує продовжувати службу льотного складу та змушує змінювати свій рід діяльності по завершенню першого контракту.