В інтерв'ю 24 каналу рідні захисників "Азовсталі" підкреслили, що українці можуть допомогти будь-де, де б вони не перебували. Головне – постійно говорити про українських військовополонених, підкреслює Катерина Прокопенко, дружина командира полку Дениса Прокопенка з позивним "Редіс".

Читайте також Тиск має йти на голову Червоного Хреста, – наречена полоненого захисника Маріуполя

Важливо робити бодай щось

За її словами, це може бути практично будь-що. Українці за кордоном можуть долучатись до ініціатив з прийому біженців, а також військових, котрі повернулись з полону. Останнім, зауважила вона, вкрай необхідна психологічна, фізична, медична й інші форми реабілітації.

Вона також закликала наших земляків займатись створенням ініціатив, груп, а також організацій. Необхідно також працювати над залученням фінансів, фондів. Усе це дозволить надавати підтримку як військовим, так і їхнім родинам.

Українцям, які живуть за кордоном, також важливо просувати цю тему, спілкуватися з людьми навколо, зі своїми знайомими. Розповідати, що відбувається,
– наголосила Ганна Науменко, наречена командира 1 роти 1 батальйону Дмитра Данілова.

Вона зазначила, що за кордоном люди організовують фотовиставки. Це, підкреслила вона, дозволяє вводити в поле обговорень тему захисників "Азовсталі". Для прикладу вона також розповіла історію про своїх знайомих, професійних велосипедистів. Вони організували заїзд Європою, під час якого збирали кошти на потреби ЗСУ. І подібні ініціативи, наголошує вона, можна робити з будь-якою іншою метою.

Варто просто сісти і подумати: "А що ж я можу зробити, чим допомогти"? Бо якщо є сильне бажання допомагати, це можна робити,
– підкреслила вона.

Світ міг би зробити більше

Саме так вважає дружина "Редіса" Катерина Прокопенко. Вона наголошує на тому, що всі завжди мають поле для більших дій. Крім того, вона підкреслила, що світ проявив байдужість у питаннях, пов'язаних із захистом життів. Адже і під час боїв у Маріуполі "Редіс" прохав закрити небо, але тоді ані його, ані українців не почули.

Те ж стосується зброї. Її почали надавати, але надто пізно. Катерина Прокопенко не виключає, що якби це зробили раніше, то Маріуполь міг би стояти довше.

Варте уваги – щемлива історія маріупольчанки, чий чоловік був в Оленівці: дивіться відео