Навичка спокійно відстоювати свої кордони називається асертивність. Нагадаємо, що цей скандал спалахнув у Івано-Франківську – бабуся накинулася на молоду дівчину, бо та стрибала у дворі на скакалці.

Важливо Скандал з бабусею та дівчиною зі скакалкою: у департаменті освіти Івано-Франківщини відреагували

Що таке асертивність та як вона формується

Дитяча психотерапевтка Юліана Маслак пояснила, що асертивність – це певний спосіб відстояти себе, не переходячи межі іншої людини, але водночас прислухаючись до власних потреб.

За її словами, ця навичка формується у людини з дитинства та тісно пов’язана з емпатією (співчуттям до інших людей). Але водночас це і про вміння говорити "ні" та "стоп".

Асертивність формується природно, якщо батьки задовольняють базові потреби дітей. Наприклад, чують нашу злість та вчать справлятися з нею. Важливо навчити дитину сприймати власні емоції і прислухатися до них. Адже саме вони можуть підказати, що дитині подобається, а що – ні.

Іноді буває так, що батьки утискають дитину. Наприклад, говорять їй, що злість – це погано, а люди, які відмовляють іншим – нехороші. Також бувають ситуації, коли батьки не підтримують дитину або взагалі зляться, якщо вона налякана чи розчарована,
– зазначила психотерапевтка.

Це негативно впливає на дитину, бо вона вчиться відстоювати власні потреби, але робить це не по-доброму, а кричить та свариться. І якщо не нормалізувати таку поведінку, у дорослому віці сформується переконання – якщо я нападаю, то отримую те, що я хочу.

Може виникнути і пасивна стратегія. Так, якщо дорослі багато сварять та принижують, то дитина вчиться мовчати. Вона всім догоджає і зовсім не слухає себе.


Мама спілкується з дитиною / Фото Pexels

А асертивність – це щось рівно посередині, коли людина чує свої емоції та потреби, але не переходить межі інших. Тобто із розумінням та емпатією, але говорить "стоп", якщо їй не комфортно.

Маленькі діти не вміють добре регулювати свої емоції, відповідно вони будуть робити це різними способами. Завдання батьків скерувати ці процеси, і допомогти дитині слухати свої потреби.

Для цього можна використовувати такі фрази:

  • "Ти добра людина",
  • "Ти можеш робити це самостійно, я не маю тебе контролювати",
  • "Я тобі довіряю".

Вони допоможуть дитині усвідомити власну автономію та компетентність.

Для встановлення реалістичних меж можна сказати: "Я бачу, що ти хочеш, але зараз це неможливо". Так дорослі допоможуть розвинути у дитини самоконтроль.

Пам'ятайте, що нам дуже важливо говорити про свої потреби. Дорослі мають правильно зчитують базові потреби дітей, щоб їх задовольнити. Тоді дитина зрозуміє – якщо я про це говорю, дорослі розуміють і мені допомагають.


Тато вчить дітей / Фото Pexels

Чому школярам важливо бути асертивними? Вчителька української мови та літератури Новопечерської школи Лідія Насонова, серед важливих навичок є вміння висловлювати свою думку, аргументувати її, співпрацювати. І це все про асертивність.

Якщо ми готуємо дитину до світу майбутнього, якщо ми готуємо її як людину, яка буде створювати нове суспільство, формувати його, то ми маємо навчити її взаємодії з людьми. А без асертивності це неможливо,
– вважає педагогиня.

За її словами, важливо пам’ятати, що крім академічних навичок та вмінь, людині потрібні м’які навички. Наприклад, вміння домовитися, бути командним гравцем. Педагоги повинні вчити цьому школярів.

Як навчити дитину бути асертивною

Юліана Маслак зазначає, що кожна дитина має право сказати "ні". І дуже важливо, як діти це сприймають.

Для дитини більш травматичним і непростим моментом є реакція дорослих на її відмову. Якщо дорослий спокійно, послідовно реагує, це не буде викликати у дитини негативної реакції, – пояснила експертка.

Водночас якщо дорослий з криками реагує, то дитина або не буде взагалі говорити про свої бажання, або буде захищатися, наскільки це можливо.

Батькам треба слухати, коли дитина відмовляється. Вона може сказати "ні", якщо чогось не хоче, і дорослі мають це почути. Це не означає завжди виконувати її бажання, але треба встановити межі та пояснити дитині, навіщо вони. Інакше дитина буде вважати, що їй все дозволено,
– пояснює психотерапевтка.

Важливим є моделювання ситуацій, як дитина може відстоювати себе.

  • Наприклад, уявіть ситуацію, що маленька дитина вдарила іншу, а та почала плакати. Батьки повинні врегулювати конфлікт, висловлюючи почуття від імені своєї дитини.
  • Мама чи тато ображеної дитини може сказати: "Мені боляче, стоп", "Мені не приємно", "Я не дозволю так зі мною вчиняти". З іншого боку, батьки разом зі своєю дитиною мають підійти та попросити вибачення. Таке моделювання варто робити, навіть якщо дітки дуже маленькі.
  • Дорослим варто взяти на себе роль посередників. Адже у кожному конфлікті є сформовані думки та емоційні реакції. І дуже важливо, щоб дорослі могли подивитись на одну сторону та назвати її намір, емоції, почуття. А потім щодо другої дитини так само. І таким чином все проговорити.
  • При вирішенні конфлікту важливо давати дітям вибір. Наприклад, запитати, чи хоче дитина поділитися іграшкою. І якщо вона не хоче ділитися, це також її вибір. І в цей момент їй важливо розуміти, що її чують, що вона має право вибору.

Також необхідно розвивати емпатію. Для асертивності важливо розуміти людину та приймати її. Вміти захищати власні кордони так, щоб залишатися у добрих стосунках та не ранити іншу людину.

До теми Коли варто вчити дитину читати: вчені з'ясували, як це впливає на успішність малечі

Коли діти між собою сваряться, вони хочуть бути в стосунках, але в той момент злість переходить межу. Тому важливо навчити їх проявляти емпатію. Це можна за допомогою вправ та обговорень.

Наприклад, разом дивитись мультики та обговорювати поведінку героїв. Ви можете запитати у дитини: "Як ти думаєш почувається цей герой? Що на твою думку змусило його так вчинити?". Якщо дитина не може відповісти, дорослому варто висловити власну думку.

Важливо також і самим практикувати емпатію. Якщо ви будете проявляти емпатію до дітей, то вони будуть зчитувати це і запам’ятовувати.