Ну, що сказати. По-перше, це – один з реальних результатів зустрічі у Джидді, який, можливо, не був очевидним для українських та західних учасників зустрічі. Представники країн глобального Півдня побачили, що у їхній участі у мирному процесі – зацікавлені.
Зверніть увагу ОАЕ вмикаються у війну: для чого Абу-Дабі просуває тему переговорів Зеленського з Путіним
Що хочуть лідери глобального Півдня
Водночас лідери цих країн зовсім не збираються просто погоджуватися з українським або західним баченням того, як має закінчитися війна. Вони впевнені, що можуть висувати власні ініціативи, і сторонам конфлікту, рано чи пізно, доведеться з цими ініціативами погодитися. Інакше для чого їхніх представників запрошують на мирний саміт.
Ми можемо переконатися у діаметрально протилежному ставленні до процесу. Для України такі зустрічі, як-от у Джидді, це – намагання продемонструвати пріоритет формули миру.
Вона наполягає на відновленні територіальної цілісності та суверенітету України, на виведенні російських військ з окупованих територій України. Для цивілізованого світу такі зустрічі – спроба долучити країни глобального Півдня до тиску на Росію. Насамперед економічного. Адже торговельні відносини Росії з такими країнами як-от Китай чи Індія допомагають Володимиру Путіну утримувати економіку на плаву й сподіватися на подальше продовження війни.
ОАЕ – країна, в якій російські скоробагацькі можуть почуватися приблизно так, як на Заході, звідки їх викинули через санкційну політику цивілізованого світу, й не дуже перейматися, що відбуватиметься під час багаторічної війни, запланованої російським "керманичем".
Лідери країн глобального Півдня можуть вважати, що настав час для них нав'язати Україні та Заходу своє бачення завершення ситуації. Бачення, яке може мати на увазі серйозні поступки російському політичному режиму.
Що там буде з українським суверенітетом, це не те питання, яке насамперед цікавить президента ОАЕ чи очільника КНР. У них – інші економічні та політичні завдання.