У другій половині XIX століття в Швейцарії створили спеціальний Комітет, ціллю якого було захищати життя та гідність жертв збройних конфліктів. Через деякий час ця організація стала частиною Міжнародного руху, який сьогодні налічує понад 100 мільйонів працівників і волонтерів зі 192 країн світу.

Цікаво Самоспалення Яна Палаха: чому студент наважився на відчайдушний крок, яким надихнув покоління

Зараз їхня діяльність не обмежується допомогою постраждалим від збройних конфліктів. Водночас вони організовують рятувальні операції під час виникнення надзвичайних ситуацій або природних катастроф у будь-якій державі.

У такий спосіб учасники спільноти щороку приходять на поміч сотням тисяч людей у скруті. Мовиться про Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

До середини XIX століття у світі не було жодної ефективної системи забезпечення поранених у бою солдатів медикаментами та лікарями. Ідея заснування такої спала на думку швейцарському бізнесменові Анрі Дюнану.

У 1859 році йому довелося стати свідком кривавої битви на теренах Італії. Сюди Дюнан прибув з метою обговорити з французьким імператором Наполеоном ІІІ труднощі свого бізнесу в Алжирі, який на той час був окупований Францією.

Ввечері 24 червня, у містечку Сольферіно, його застав бій між військовими Австрійської імперії та Франції. Бізнесмен був шокований наслідками протистояння, зокрема, відсутністю елементарної медичної допомоги пораненим.

червоний хрест
В організації працюють мільйони волонтерів / Фото з сайту Червоного Хреста

Коли чоловік повернувся в Женеву, свої враження від тих подій він виклав у книзі "Спогади про Сольферіно". У 1862 році за власні кошти Дюнана ця книга вийшла друком. Водночас бізнесмен активно пропагував ідею створення добровільних організацій, які б допомагали учасникам бойових дій.

Також він закликав до розробки та підписання міжнародних договорів, які б гарантували безпеку медикам на полі бою. Так, 9 лютого 1863 року, Анрі Дюнан, співпрацюючи із ще чотирма представниками впливових женевських родин, заснував "Комітет п'яти".

Через 8 днів організацію перейменували на "Міжнародний комітет допомоги пораненим". Вже в жовтні 1863 року членам вдалося організувати першу Міжнародну конференцію, на якій обговорювали методи покращення роботи медичних служб на полі бою.

червоний хрест
У 1863 запровадили пов'язки з червоним хрестом / Фото з сайту Червоного Хреста

У конференції взяли участь 36 делегатів із різних країн. Всі вони підтримали пропозиції про заснування національних товариств допомоги пораненим солдатам і використання у цих цілях волонтерів.

Окрім того, було ухвалено запровадити для медичного персоналу спільний символ – пов'язки з червоним хрестом. За ними учасники бойових дій мали б впізнавати представників гуманітарної допомоги та утриматися від жорстоких дій щодо них.

У серпні 1864 року скликали чергову конференцію, на якій затвердили першу Женевську конвенцію "Про покращення становища поранених в польових арміях". Документ підписали представники 12 країн серед яких, окрім Швейцарської Конфедерації, були Бельгія, Данія, Франція, Італія, Нідерланди, Пруссія та інші.

Читайте також Експеримент радянського керівництва не вдався: страшні наслідки таємної операції "Факел"

У Конвенції прописали правила, які гарантували захист під час збройного конфлікту пораненим, медичному персоналу та гуманітарним інституціям. Також встановили основні вимоги для визнання Міжнародним комітетом створених національних товариств: таке товариство мало бути визнаним власним урядом, а уряд повинен бути членом Женевської конвенції.

Впродовж наступних років національні комітети руху були створені майже у всіх європейських країнах. У 1876 році в Женеві затвердили чергову назву, яка залишається чинною досі – Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Число країн, які підписали конвенцію невпинно зростало і рух набував популярності по всьому світу. У 1901 році, коли вперше вручалася Нобелівська премія миру, її було вирішено віддати спільно Анрі Дюнану та відомому пацифісту – Фредеріку Пассі.

Таке досягнення сприяло популяризації та визнанню організації. Так, через 50 років після заснування Червоного Хреста у світі налічувалося 45 національних товариств допомоги пораненим.

Окрім того, рух успішно вийшов далеко за межі Європи та Північної Америки. До нього долучилися Бразилія, Аргентина, Куба, Китайська Республіка, Південно-Африканська Республіка та інші.

червоний хрест
Організація діяла під час Першої світової війни / Фото з сайту Червоного Хреста

Діяльність організації успішно процвітала, допоки світ не заполонила Перша світова війна. Тоді учасники Конвенції зіткнулися з надзвичайними труднощами. Працівники Червоного Хреста допомагали медичним службам усіх європейських країн, а також у США та Японії.

У жовтні 1914 року Міжнародний комітет заснував Агентство військовополонених. До кінця року в ньому працювало 1 200 осіб, здебільшого ними були волонтери. Завдяки їх роботі близько 200 тисяч бранців змогли повернутися додому.

Каталог Агентства військовополонених налічував понад 7 мільйонів карток, які відповідали особам зниклих безвісти або взятих у полон. Цей каталог допоміг ідентифікувати понад 2 мільйони бранців, які були ув'язнені ворогами.

Окрім цього, Міжнародний комітет Червоного Хреста пильно стежив за виконанням сторонами конфлікту Женевських конвенцій. Так, під час першого використання у бойових діях хімічної зброї, організація висловила серйозний протест. Також Червоний Хрест організовував перевірки таборів військовополонених і допомагав цивільному населенню.

Рекомендуємо Допомога Червоному Хресту: Метінвест відгукнувся на прохання ремонту історичної будівлі у Києві

Після війни, у 1920 році, поверненням полонених додому зайнялася новостворена організація Ліга Націй, зокрема, норвезький дипломат Фрітьоф Нансен. Він запровадив так званий нансенів паспорт, документ, який видавали біженцям, що втратили громадянство.

Завдяки цьому Нансена у 1922 році також нагородили Нобелівською премією миру. Міжнародний комітет Червоного Хреста також отримав у період війни таку нагороду. Ця премія була єдиною Нобелівською відзнакою, яку вручали впродовж 1914 – 1918 років.

У 1919 році Міжнародний рух Червоного Хреста знову розширився. Так, у Парижі заснували Міжнародну федерацію товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, а до основного захисного символу товариства додалися інші офіційні розпізнавальні знаки.

Найпоширенішим, звичайно, залишався червоний хрест на білому тлі. Він був створений на подобі швейцарського прапора, лише в інших кольорах. Проте, для мусульманських солдатів такий символ був недоречним.

червоний хрест
Небайдужі можуть стати волонтерами / Фото з сайту Червоного Хреста

Ще з часів російсько-турецької війни представники гуманітарної допомоги використовували у ролі захисного символу червоний півмісяць. Він став ще одним впізнаваним знаком Міжнародного руху.

Далі до Червоного Хреста приєдналася ізраїльська організація, яка створила власну емблему з зображенням червоної зірки Давида. Згодом вона стала відомою під назвою "червоний кристал", проте так і не стала офіційно визнаним символом. Окремий символ використовує також іранська організація – на ній зображений червоний лев із сонцем.

Під час Другої світової війни Червоний Хрест займався ідентичною діяльністю, як і в період Першої світової. До кінця війни 179 делегатів Руху провели близько 13 тисяч інспекцій таборів військовополонених у 41 країні.

Великою перешкодою був той факт, що німецьку організацію Червоного Хреста контролювали нацисти, тож Міжнародному комітету так і не вдалося досягти із ними суттєвих домовленостей.

Окрім того, легально зобов'язаними до дотримання вимог Женевської конвенції не були Радянський Союз і Японія. Нацистська Німеччина дала дозвіл передавати посилки в концентраційні табори лише у 1943 році, але лише за умови, коли Комітет знав точні імена адресатів та їх розташування.

Читайте більше Вивезені та закатовані: в Україні вшановують пам'ять жертв сталінських депортацій

Водночас одному з делегатів Міжнародного руху в Берліні, швейцарському офіцеру Морісу Росселю, вдалося відвідати Аушвіц і Терезінштадт. Через 35 років його спогади були оприлюднені в документальному фільмі "Відвідувач від живих".

У березні 1945 році нацисти зрештою дозволили відвідувати концентраційні табори, з умовою, що всі делегати залишаться там до кінця війни. Одним з таких волонтерів став Луї Гефлігер. Останньому вдалося запобігти знищенню концтабору Маутгаузен-Ґузен.

Він повідомив про плани німців американські війська й таким чином зумів врятувати 60 тисяч в'язнів. Проте Міжнародному комітету довелося засудити такі дії делегата, адже це поставило під ризик репутацію Червоного Хреста, як нейтральної організації під час конфлікту.

Після війни Червоний Хрест із національними товариствами надавав допомогу країнам, які найбільше постраждали від конфлікту. Перед столітнім ювілеєм Міжнародний комітет Червоного Хреста разом із Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця вшанувались третьою Нобелівською премією миру.

Сьогодні кожне національне товариство організації базуються на роботі спеціалістів і волонтерів. Вони надають різноманітні послуги, реагують на надзвичайні ситуації та допомагають жертвам війни. Також учасники руху проводять навчання з надання першої допомоги та розшукують зниклих безвісти внаслідок природних катаклізмів або збройних конфліктів.

червоний хрест
Організація працює у 192 країнах світу / Фото з сайту Червоного Хреста

Національні товариства співпрацюють з органами влади та надають допомогу уряду під час реалізації гуманітарної допомоги. Стати волонтером свого національного товариства Червоного Хреста може стати будь-який громадянин, що прагне допомагати постраждалим.