450 ще не межа: де парламентарів більше ніж у нас

Велика національна асамблея у Туреччині / photo: Wikipedia

У двох країнах Європи, які за площею менші ніж Україна, депутатів навпаки, більше. У Франції парламент має дві палати, де засідають 925 народних обранців. Вони розділені на верхню (348 нардеп) та нижню (577 обранців) палати. Верхня називається Сенатом, нижня – Національною Асамблеєю. Іноді скликається об’єднаний Конгрес.

Двопалатний парламент має й Італія, де засідає 951 депутат. У італійців, законотворчий орган розділено на Палату депутатів (630) та Сенат Італії (315). Формально, палати рівні по своєму статусу. Є кілька пожиттєвих сенаторів, але їх кількість варіюється. Цікаво, що іноді парламент Італії може приймати свої власні юридичні рішення, не вдаючись до допомоги судів.

Читайте ще: Кількість народних депутатів можна скоротити до 300: рішення КСУ

Німеччина має однопалатний парламент, який складається з однієї нижньої палати і налічує 709 депутатів. Цікаво, що розпуск німецького парламенту є винятком та належить виключно до компетенції федерального президента. Відзначимо, що у Німеччині кожна область (земля) має свій уряд та парламент.

А ось найбільший у Європі законодавчий орган знаходиться на Туманному Альбіоні: 1429 осіб. Він розділений на Палату лордів (779) та Палату громад (650). У першій деякі "крісла" передаються у спадок, або їх власники є довічними перами без права для їх нащадків спадкувати. Вищі духовні особи країни теж засідають у Палаті лордів. Палата громад, спочатку створена для представлення інтересів звичайних людей, повністю обирається населенням країни.

Окремою частиною британського парламенту є монарх, але його/її роль наразі радше дорадча і церемоніальна. Монархи мають право розпускати та скликати парламент і схвалювати законопроекти. Одночасно засідати у обох Палатах заборонено, як і голосувати і там і там.

Парламент України / photo: Фотобанк 24 каналу

У сусідній з Україною Туреччині (Велике Національне Зібрання) народних обранців також більше, ніж у нашій країні – 600 осіб. У Польщі депутатів лише на 10 чоловік більше ніж в Україні!

Маленькі, але горді: найменші парламенти Старого Світу

Всередині будівлі парламенту князівства Ліхтенштейн / photo: Wikipedia

Зрозуміло, що якщо є найбільші парламенти, то є й найменші. Зазвичай, вони розташовані у маленьких державах-карликах. Офіційно, найменшим є Папська комісія у місті-державі Ватикан, яка складається з семи осіб. Але складно назвати це повноцінним парламентом, оскільки Ватикан, все ж, не республіка, а теократична монархія. Президент комісії, що незвично, поєднує у одній особі законодавчу та виконавчу владу, як президент-губернатор.

​Це цікаво: Нардепи катаються: навіщо Раді співпраця з парламентами ОАЕ, Монако і Саудівської Аравії

Другим за розміром є парламент Монако – 24 депутати. Принц може розпустити орган у будь-який момент. Цікаво, що засідання відбуваються лише двічі на рік (але не менше) для голосування за бюджет та за подання уряду країни. На одного депутата більше у Ліхтенштейні. Там, до речі, діє доволі високий бар’єр на вхід – цілих 8%. У маленькому князівстві Андорра 28 депутатів, причому семеро обираються від громад, всі інші – від єдиного на всю країну виборчого округу. Посада спікера називається генеральний синдик. Парламент Андорри – один з найстаріших у Європі, перші згадки про нього датуються ще 1419 роком як Рада земель.

Великим, порівняно із територією, є парламент найстарішої республіки світу – Сан-Марино, який включає у себе 60 депутатів і називається Велика та Генеральна рада Сан-Марино, створена на основі давнього Сенату Риму. Зі свого складу, парламент обирає уряд та Капітанів-регентів, які на пару керують країною, змінюючись щопівроку. Приблизно така ж кількість законотворців на Мальті та у Люксембурзі.

Швейцарія: де депутати не працюють в парламенті

Прапор Швейцарії на куполі будівлі парламенту/ photo: Getty Images

Парламент країни сиру, годинників та шоколаду – цікава інституція, яка стоїть окремо від інших своїх “братів”. Так, тут теж є двопалатний парламент: верхня палата називається Радою кантонів, нижня – Національною Радою. Загалом, засідають 246 людей, причому у Раді кантонів – лише 46 місць. Чим же парламент гельветів такий особливий?

По-перше, усі депутати там, хоч і отримують гроші, але все одно мають працювати деінде у своєму регіоні за своєю спеціальністю. Це називається "міліційний принцип" (формально означає "волонтерство") і покликано відображати дійсно народний парламент. Засідання відбуваються лише чотири рази на рік у столиці, місті Берн. Багато швейцарських політиків навіть закликають не називати їх професіоналами у цій царині! Це було зроблено спеціально, щоб парламентарі не перетворювались на закритий від народу клас.

По-друге, об’єднаний парламент обирає усіх: федеральний уряд, президента, віце-президента, суддів і канцлера Швейцарії. Щоправда, президент країни не є її головою, як у Німеччині, наприклад. А лише "першим серед рівних" у Федеральній раді, яка є "колективним головою".

Такий підхід породжує і проблему – доволі часто у законодавців Швейцарії немає потрібної для роботи у парламенті освіти або знань. І що робити? Писати запити до уряду, який має розробити той чи інший закон до такого-то часу у тій чи іншій сфері, яка є проблемною для парламентарів. Щоб "розвідати ситуацію" щодо потрібності законопроекту, парламент може "спустити" уряду т.зв. "Постулат". Для контролю роботи урядовців, парламент видає "проміжні запити", на які міністри відповідають звітами. Вісім разів у рік, уряд виступає у парламенті під час години запитань та відповідей.

Законотворчість у Швейцарії може бути дуже повільною річчю, один закон можуть приймати десятками років! Наприклад, федеральний закон щодо материнської відпустки був прийнятий у 1960 році, а вступив у силу лише у 2005!