24 лютого почалася війна. Росіяни в перші дні окупували Київщину і чинили там страшні звірства – розстрілювали людей, ґвалтували, катували та знищували домівки українців.
Важливо Я бачив, як тварини їдять людей, – лікар, який рятував і хоронив людей під час окупації Бучі
Про злочини росіян, лікування поранених людей в Ірпені, про облаштовану лікарню в підвалі поліклініки, смерті дітей та евакуацію містян нам в "Інтерв'ю24" розповіли медики Андрій Левківський та Сергій Горошко.
Лікарі Ірпеня розповіли, як під обстрілами рятували людей: дивіться відео
"Вирішили залишатися, щоб рятувати людей"
Головний лікар, директор Ірпінської КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Андрій Левківський залишився в Ірпені з невеликою групою лікарів і волонтерів, які рятували людей під постійними обстрілами російських загарбників.
Важливо У Росії всі налякані, з ними нема про що домовлятися, – одкровення бійця, що захищає Україну
Враховуючи той факт, що 90% персоналу – жінки, то я видав наказ, що люди можуть не виходити на амбулаторну службу, на роботу, а повинні піклуватися про свої сім’ї. І в кого є можливість, повинні покинути місто та займатися евакуацією,
– розповів він.
За словами Левківського, медики вирішили для себе, що по можливості будуть до останнього надавати медичну допомогу в місті. Адже на той момент в Ірпені залишалося ще багато людей, багато хто не розумів, що потрібно евакуюватися, бо тривають активні бої. Тому в лікарях була потреба. Буча та Ворзель були відрізані, а деякі жінки мали народжувати. Тому, було прийняте рішення залишатися.
Андрій Левківський, заслужений лікар України / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Левківський показав червоні хрести на поліклініці. Їх намалювали, щоб позначити, що це заклад охорони здоров'я. Коли вже почало "прилітати" на територію медзакладу, то лікарі сподівалися, що ці позначки застережуть від активних бойових дій. Однак окупанти обстріляли будівлю, а довкола досі можна побачити вирви та осколки.
Пошкоджені автівки медичної допомоги в Ірпені / Фото Аліни Туришин, 24 канал
На базі поліклініки був створений штаб невідкладної медичної допомоги. Спочатку допомагали звичайним цивільним – сімейні лікарі консультували та видавали ліки, так як в місті позакривалися всі аптеки. Доєдналися також декілька лікарів з "вторинки" – травматолог і хірург, які також консультували. Однак з кожним днем ситуація ставала все гіршою – окупанти захопили Бучу і почалися масивні обстріли Ірпеня.
До нас почали поступати поранені і військові, і цивільні люди. Щоб ви розуміли, ця поліклініка – це амбулаторна служба й вона не була призначена саме для такої допомоги пораненим хворим. Від нас відрізали Ірпінську центральну міську лікарню, яка розташована в Бучі та пологовий будинок, що у Ворзелі. Фізично дістатися туди було неможливо,
– розповів Левківський.
Серед медиків, які залишилися, був лікар, який в минулому тривалий час працював акушер-гінекологом. Сам Левківський – лікар-анестезіолог. Допомагати взялися й люди, які не працюють в поліклініці, але які проживають в Ірпені. Таким чином була створена команда, яка навіть "народжувала в цьому закладі, де ніхто ніколи не народжує".
Кімната, де народжували жінки / Фото Аліни Туришин, 24 канал
"Ми їздили і забирали людей з лінії вогню, з пошкоджених будівель"
Головний лікар розповів, що відбувалося це під обстрілами, без світла та води. Спочатку поступали військові. Вони були в амуніції та більш захищені, тому страждали менше. А от цивільні прибували у важких станах.
Ми домовилися з нашим військовим шпиталем, що розташований в іншій стороні Ірпеня. Тут в нас був стабілізаційний пункт. Ми їздили та забирали людей з лінії вогню, з пошкоджених будівель. Тут стабілізували, надавали невідкладну медичну допомогу. Потім важкопоранених перевозили до шпиталя, де надавали їм повноцінну хірургічну та травматологічну допомогу,
– додав він.
Під поліклінікою є підвал, який медики з 25 лютого облаштували, жили та працювали там цілодобово. Приймали хворих лише на першому поверсі між стінками, бо так було безпечніше. А самі жили в підвалі та чергували. Знесли навіть матраци з денного стаціонару, де і спали.
Ми вважали, що підвал буде безпечним. Але після того, як почало прилітати на територію, то зрозуміли, що навіть у підвалі було небезпечно залишатися. Враховуючи той факт, що пропало світло й тепло, а тоді ще було досить прохолодно, то, звичайно, було важкувато,
– пригадав він.
Лікарі цілодобово чергували у лікарні / Фото Аліни Туришин, 24 канал
"Куля пройшла через 3-річну дитину, врятувати не змогли"
За цей період медзаклад прийняв близько сотні людей. 5 березня було кілька серйозних "прильотів" на територію поліклініки. Вилетіли всі вікна, була пошкоджена електромережа, перестала працювати котельня, а генератор, який був на території, не завівся. Тому, прийняли рішення про евакуацію всіх поранених, які залишилися. Тих людей, які загинули, віддали родичам.
У нас немає свого моргу, тому прийшлося імпровізувати, створювати імпровізований морг, складати тіла. Але можливості ховати в той час не було. Похоронна служба не працювала,
– додав він.
Першою двохсотою була трирічна дівчинка. Родина вибиралася через Житомирську трасу, де потрапила під перехресний вогонь. Дитина сиділа у тітки на руках. І кулі пройшли через таз тітці і дитині. Жінку врятували, а дитина, на жаль, загинула.
Андрій Левківський розповів, що на території закладу була й братська могила. У ній поховали двоє людей, яких лише недавно вдалося ексгумувати. Вибираючись з Бучі, вагітна жінка з чоловіком потрапили під обстріл біля блокпосту "Жираф", що в Ірпені. Чоловік, на жаль, загинув на місці.
Жінку ми забрали, стабілізували. У неї були осколкові поранення хребта та голови. На другу добу ми перевели її до військового шпиталю. На жаль, вона втратила дитину, перенесла багато операцій і зараз проходить реабілітацію в 18 лікарні. А чоловіка вдалося ексгумувати недавно з території лікарні. Він був похоронений у нас ще з одним цивільним, який загинув у себе вдома, куди "прилетіло". Ми його забрали, в нього була важка черепна травма,
– розповів лікар.
Як народжували під обстрілами в Ірпені
Завідувач 7 амбулаторії сімейної медицини Сергій Горошко в минулому працював акушер-гінекологом. Саме він під час обстрілів в Ірпені приймав пологи. Чоловік розповів, що доступ до Ворзеля та Бучі був відрізаний і можливості народжувати жінкам, які не евакуювалися, не було. Відвезти їх також було неможливо та вкрай небезпечно.
Кімната, де лікарі вперше організували надання акушерської допомоги / Фото Аліни Туришин, 24 канал
"Навіть вибухів не чув, я просто працював"
Пологи надавалися максимально з дотриманням тих клінічних протоколів, які можна було виконати. Тобто це були пологи у вертикалі. Тепловий ланцюжок також був збережений. Все було так, як зараз фактично приймають пологи. Єдине – жінки боялися. Тому було дуже важливо переконати їх, що все буде добре, щоб вони заспокоїлися.
Я акушер-гінеколог, це була моя робота. Весь був там, у роботі. Навіть тих вибухів я не чув, я просто працював. Було переживання, що може піти щось не так, але все необхідне в нас було. Була команда професіоналів. Всі працювали,
– розповів Горошко.
Сергій Горошко, заслужений лікар України / Фото Аліни Туришин, 24 канал
За словами лікаря, всі жінки, які народили, – герої, бо всі дуже мужньо трималися. У медичному закладі народилися три хлопчики та одна дівчинка. Всі жінки були зі своїми чоловіками. І над народженням малюків працювала ціла команда. Для лікарів інших спеціальностей пологи під час військових дій були чимось неймовірним. Всі допомагали й кожен старався внести в це якусь свою частинку.
Багато людей збігалося, всі питали: "Як там?". Я кажу: "Ще не народила, це ж не так швидко виходить". Всі пологи закінчилися чудово. Ми одразу евакуйовували жінок з малятами,
– зазначив він.
Читайте Діти тижнями сиділи у підвалах: як українське село біля Білорусі пережило місяць в окупації
5 березня весь медичний склад евакуювали до обласної лікарні. Однак вони продовжили заходити щодня в гуманітарних конвоях в Ірпінь, Ворзель та Бучу. Туди везли медикаменти, а назад забирали поранених.