До 1 квітня чиновники мали подати свої електронні декларації. Разом із ними вперше мали декларуватися антикорупційні активісти та взагалі усі, хто отримував з антикорупційних проектів будь-що, наприклад: зарплати чи методичні матеріали, або якщо ви просто взяли на антикорупційному заході блокнот чи з’їли канапку . Такі абсурдні вимоги депутати запровадили минулого року.
Читайте также: Ми контролюємо владу чи влада контролює нас?
Команда Центру Протидії Корупції, яку я маю честь представляти, задекларувалася повним складом. Ми виконали закон, яким би абсурдним він не був, бо закон є закон. Натомість керівництво СБУ і військові прокурори Матіоса, з якими ми судимося за недекларування останніми, наплювали на закон, бо він їм, бачите, не подобається.
Давайте ще раз: громадяни – закон виконують, прокурорсько-СБУшна шобла – не виконує. В цьому і полягає ключова відмінність між нами і ними, бо ми, громадяни, поважаємо закон, вони ж начхати на цей закон хотіли.
Є ціла категорія ТОП-керівників, прямо причетних до розподілу бюджетних коштів, яких депутати не захищають від декларування. Наприклад, очільники великих акціонерних товариств, які повністю або частково належать державі.
До таких відносяться відомі через гучні корупційні скандали: Державна продовольчо-зернова корпорація України, Запорізький титано-магнієвий комбінат, Турбоатом, Укртрансгаз, Надра України, Укргазвидобування та багато інших.
Так, декларацію не подаватиме Віктор Суботін – директор ПАТ “Турбоатом”, яким на 75% від нашого імені володіє держава. Це один з найбільших українських виробників турбін для теплових, атомних і гідроелектростанцій для 45 країн.
Генеральний директор ПАТ "Турбоатом" Віктор Суботін
Державний Турбоатом є найбільшим кредитором приватного Мегабанку – майже чверть всіх грошей банку належать цьому державному підприємству, а це – 1,8 мільярдів гривень. 60% акцій Мегабанку у своїх володіннях має Віктор Суботін. Так менеджер державного заводу підтримує "на плаву" свій приватний бізнес.
При чому, обслуговування у банку вигідне тільки банку, а не держпідприємству, бо навіть за своїм депозитом Турбоатом отримує від Мегабанку менші відсотки, ніж середня ставка Нацбанку. Сам Суботін не бачить конфлікту інтересів у такій співпраці. А народні депутати не бачить нічого дивного у тому, що керівник на 75% державного Турбоатому не подає свою декларацію.
Читайте также: Чому Порошенко боїться створення Антикорсуду в Україні
Не менш цікавим серед недекларантів є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" – збитковий державний зернотрейдер, а збитковий через те, що крадуть. Ще у 2015 році журналісти писали про те, як керівництво державної корпорації через оборудку вкрало 132 мільйони доларів.
Згодом у 2016 році НАБУ затримало екс-главу зернової корпорації Валерія Томіленка, який організував корупційну схему, завдяки якій привласнив 50 мільйонів гривень. А потім затримали ще 3 посадовців державної корпорації, які підозрюються у корупції та завданні збитків нашому з вами підприємству. Один із них планував отримати відкат у розмірі понад 660 тисяч доларів США.
Не декларуються також керівники державного, тобто нашого з вами, "Укргідроенерго" зі статутним фондом 1,12 мільярдів гривень, якому належать земля та об’єкти гідроенергетики такі, як Канівська, Дністровська і Дніпровська ГЕС.
Загальна вартість останніх – мільярди доларів. Їх будували під державні гарантії за рахунок міжнародних кредитів, за які тепер розраховуються українці. А поки громадяни платять по кредитах, керівники Укргідроенерго витрачають півмільярда на будівництво Канівської ГЕС по завищеним у декілька разів цінам, та за 6 мільйонів оздоблюють Дністровську ГАЕС предметами розкоші – більярдним столом, елітними меблями та біговою доріжкою.
Утім, народні депутати не бачить потреби, аби ці ТОП-менеджери державних підприємств-гігантів подавали свої декларації на рівні з держслужбовцями – депутатами, міністрами, урядовцями.
Немає обов’язку подавати декларацію й управлінцям державного, тобто нашого з вами, Запорізького титано-магнієвого комбінату, підконтрольного на 49% Дмитру Фірташу. НАБУ підозрює директора цього комбінату у розтраті майже 500 мільйонів гривень, які мали бути витрачені на модернізацію нашого підприємства, а пішли – "на користь третіх осіб".
Керівники Надра України та Укргазвидобування, що мають найбільше дозволів на користування нафтогазовими родовищами, теж уникли декларування. Не подають декларації також ТОП всіх 4 державних банків: Укрексимбанку, Приватбанку, Укргазбанку та Ощадбанку.
94,94% акцій Укргазбанку належать державі, тобто нам з вами. У 2016 році в банку за завищеними цінами закупили комп’ютерів на 64 мільйони, а до того купляли у "компанії-прокладки" банкомати на 16 мільйонів. У 2017 прокуратура нарешті повідомила про підозру колишньому заступнику голови правління Укргазбанку за фактом службового підроблення та службової недбалості, що спричинило збитки на суму понад 155 мільйонів гривень.
Не подають декларації й керівники націоналізованого у 2016 році Приватбанку, на докапіталізацію якого держава виділила наших 139,3 мільярдів гривень. А також керівництво державного Ощадбанку – другого за розмірами активів та найбільшого за кількістю відділень серед усіх банків України.
Читайте также: Як Порошенко захищає Україну від антикорупційного суду
НАК "Автомобільні дороги України" знає кожний автомобіліст країни. 100% підприємства, відповідального за ремонт доріг, належить нам з вами через Державну службу автомобільних доріг України (або Укравтодор). У 2018 році на дорожній фонд з бюджету виділили 44 мільярди наших грошей. Керівництво Автомобільних доріг України також не подає свої декларації про доходи, так само як і очільники їхніх дочірніх підприємств у регіонах –облавтодорів.
Останніх журналісти не раз викривали на нечесних закупівлях. Наприклад, у 2017 році 7 облавтодорів оголосили тендер на закупівлю вантажівок на суму 74 мільйони гривень, але встановили таку вимогу, що діяла на користь підприємства Костянтина Жеваго.
У червні 2017 року Автомобільні дороги України очолив Роман Косинський – помічник голови БПП Артура Герасимова. До цього посаду займав інший помічник Герасимова — Артем Гриненко.
Очевидно, парламентарі точно знають, у чиїх конкретно інтересах управляють ці державні ТОП-менеджери, а за лояльність у цій країні прийнято платити якщо не грошима, то індульгенціями. І все це свято життя відбувається за наш з вами, дорогі співгромадяни, рахунок.