Індія – країна, яка задля перемоги над суперниками готова йти на будь-які кроки. Якщо потрібно захопити вершину льодовика Сіачен, Нью-Делі запросто відправить туди військових і навіть змусить їх затягти на вершину гори бронетехніку.

Попередній випуск Заради французів: як діє GIGN – найжорсткіший у світі підрозділ у боротьбі з тероризмом

І байдуже, що командос, які не звикли воювати за мінусової температури, були змушені вчитися у процесі. Якщо потрібно звільнити місто від терористів, вони рознесуть повністю все, щоб врегулювати ситуацію.

А коли мовиться про створення власного антитерористичного відомства, то індійці створять такий підрозділ, який намагатиметься взяти найкраще від німецького GSG-9, ізраїльського Моссаду, британського SIS та французького Жіжен. Мовиться про підрозділ спеціальних сил індійської армії – Para. Крім свого головного завдання – боротьби з тероризмом, вони охоплюють майже всі сфери життя країни:

  • захист інтересів;
  • протидія злочинам;
  • розвідка;
  • диверсії;
  • тренування інших підрозділів спецслужб.

Бійці Para дуже вимогливі до тих, хто намагається стати на цю стежку. Але якщо вже вдасться пройти всі випробування – можна вважати, що статус члена найелітнішого військового формування збройних сил країни – вже у кишені. Це унікальне відомство зі старими традиціями, специфічними методами підготовки і поїданням скла.

Один із найстаріших підрозділів

Індійські Para – десантники. Назва у них від англійського Paratroopers. А взагалі, парашутні підрозділи – це один із найстаріших підрозділів в армії країни. Хоча самі Para як формування з'явилися не так вже й давно – у 1966 році (в результаті об'єднання кількох десантних підрозділів).

Весь свій досвід та навички командос здобували у битвах проти свого головного стратегічного ворога – Пакистану. І хоча після створення вони демонстрували свої вміння у багатьох конфліктах, їхнім найважливішим, "заліковим", скажімо так, вважають війну 1971 року – більш відому як індо-пакистанський конфлікт.

Тоді в бійців Para з'явився чіткий поділ на групи, які відправляли на диверсійні завдання проти військових Ісламабаду. Їхнім головним завданням був пошук та ліквідація ворожих засідок. Хоча нерідко індійські специ і самі влаштовували облави. Завдяки тому, що групи були невеликими, зазвичай до 6 осіб, то й ефективність у них була висока.

Помітити важко, дізнатися про напад неможливо, а підготуватися до нього тим паче. В індійців було золоте правило підготовки таких диверсійних груп: "Шум, який ти видаєш при пересуванні вдень, вночі посилюється удвічі". Тому ці хлопці вчаться пересуватися як пантери. Їх не видно, не чути, а сам напад закінчується фатально.

Однією із найуспішніших місій 1971 року стала операція "Мандхол" з пошуку з ліквідації пакистанських артилерійських гармат. Командування Нью-Делі відправило на завдання 6 груп по 20 осіб. На кожну групу по одній гарматі. Крім того, що бійцям вдалося знайти і знешкодити пускові установки, вони ще й убили більше сотні пакистанських військових на їхній же території.

Операція "Мандхол": дивіться відео Defence Squad

Операція "Мандхол" не припала пилом у книгах з історії. Про неї постійно говорять на тренувальних курсах і базах та до сьогодні вона – приклад успішної роботи індійських спецслужб.

А от про що згадувати не дуже то й люблять – про операцію "Блакитна зірка", що відбулася у червні 1984 року. Це, мабуть, один із найгучніших провалів не лише Para, але й усіх спецслужб і правоохоронних структур країни. Усе почалося у Золотому храмі – головному святилищі сикхів.

У місті Амрітсар місцеве угрупування на чолі з Джарнаїлом Сінгом Біндранвалом захопили храм і готувалися до повномасштабної війни. Головна вимога – дати штату Пенджаб незалежність. Очевидно піти на такий крок в уряді не могли.

Читайте також Королівська морська піхота: як декілька людей змогли знешкодити флотилію нацистів

По-перше, тоді про своє право на відокремлення заявили би й інші штати. По-друге, такий жорсткий крок Біндранвала потрібно було присікти. Тодішня прем'єрка країни Індіра Ганді вирішила силою придушити свавілля і направила на Золотий храм не лише поліцію, але й армію з танками і спецслужби.

Спецслужба RAW організувала стратегію, а Para, спільно із військовими виконали роль штурмовиків. Та план провалився. Крім 500 терористів, що засіли в храмі, там були ще й кілька тисяч вірян. Para діяли необережно. Відповідно постраждало дуже багато цивільних. Адже силовики закидували святиню гранатами і обстрілювали танками.

Індіра Ганді
Індіра Ганді намагалась придушити насилля / Фото Berkeley lab

Очевидно, що й автоматні черги не затихали. Вибити терористів вдалося, але ціною майже 4 тисяч людей, які застрягли в храмі разом із терористами. А згодом життям за свій вчинок поплатилася і сама Ганді.

Бійці Para як контртерористичний підрозділ прекрасно знали, що особисті охоронці Індіри Ганді були сикхами. Це саме проти них прем'єрка і спрямувала вогневу міць країни. Був ризик можливої помсти. Ганді попередили про це, але вона не слухала. Тож замість того, щоб особисто проконтролювати ситуацію, спецслужби вирішили змиритися з її рішенням. В результаті, Індіру Ганді таки застрелили її охоронці, випустивши в неї 30 куль.

Реабілітація спецслужби під час операції "Паван"

Після трагічних подій зі штурмом храму в Пенджабі, Para реабілітувалися у 1987 році під час операції "Паван" на Шрі-Ланці. Туди командос відправили на захоплення міста Джафна, яке взяли під контроль бойовики угрупування "Тигри визволення Таміл Іламу".

Ті події радше нагадували не спецоперацію, а справжнє місиво. Para відбивалися від суперника як тільки могли. Коли набої закінчувалися, вони збирали припаси і зброю з убитих союзників та бойовиків. Однак результату вдалося досягти.

На підмогу кинули інші підрозділи, які спільними силами змогли вибити терористів із міста. Основну роль у тій битві зіграла підготовка. Адже спеців Para вчать витримувати просто надлюдські навантаження. Вже знаючи, якими бувають протистояння у Південній Азії, командири готують майбутніх командос до будь-яких завдань і умов.

Варто прочитати Кульгава леді: Віржинії Холл з дерев'яним протезом вдалося стати найнебезпечнішою шпигункою

Тому "парівцям" доводиться не просто виконувати місії у складних умовах, а буквально жити у постійних стресових ситуаціях. Інструктори на навчаннях намагаються зробити все, щоб стрес і навантаження стали для бійців рутиною, на яку не потрібно відволікатися.

"Я прочитав, що людина ніколи не знає, наскільки сильною може бути, аж поки не опиниться в такій ситуації, коли бути сильним – це єдиний вихід. Тому для майбутніх бійців ми намагаємося створити саме такі умови", – відзначив інструктор Para.

Чим зараз займається Para

Наразі Para в основному концентруються на питаннях тероризму, насамперед, щодо пакистанців. З території сусіда часто приходять небажані гості, які організовують напади на військових, цивільних і провокують індійців йти на конфлікт з Ісламабадом. Такі набіги організовують регулярно.

У 2013 році, наприклад, кілька терористів одяглися у форму військових і пробралися через кордон. Це сталося за кілька днів до зустрічі прем'єрів Індії та Пакистану. Попри те, що нападники атакували поліцейський відділок, убивати їх не стали, вирішили затримати.

Для початку індійські десантники провели розвідку, щоб визначити де ховаються бойовики. Лише після того в гру вступили штурмовики. Усіх терористів, а їх було троє, вдалося заарештувати. Однак далеко не всі контртерористичні вилазки закінчуються успіхом і без крові.

У 2016 році неподалік міста Урі на підрозділ Para напали терористи. Тактику вони обрали досить нестандартну. Замість того, щоб закласти вибухівку на базі чи просто запустити смертника, вони вирішили піти штурмом.

А щоб унеможливити шанси командос на втечу, по периметру розставили людей, які убивали би всіх, кому вдасться утекти. На жаль, тактика нападників спрацювала відмінно. Їм вдалося убити чимало спецслужбовців.

Напад на Пара
У 2016 році на спецпідрозділ напали терористи / Фото AFP

"Втрата одного військовослужбовця – це неймовірно боляче. А ми в той день втратили надто багато. Нашим наступним завданням була помста. Ми не могли просто так подарувати зловмисникам життя наших хоробрих воїнів", – поділився колишній військовослужбовець Далбір Сінгх.

Відповіді довго чекати не довелося. Para взялися шукати нападників і, встановивши їхнє місце дислокації, почали розвідку. В хід йшло все, що було в наявності:

  • люди;
  • дрони;
  • безпілотники.

До штурму підготувалися дуже ретельно. По периметру засіли снайпери. В небі кружляли бойові гелікоптери та винищувачі. І все це на кордоні з Пакистаном. Саме на території сусіда і ховалися терористи.

Операцію з винищення нападників назвали "Хірургічним ударом", але нічого пов'язаного з обережними атаками там не було. Намагаючись помститися за убитих побратимів, Para зрівняли табір терористів із землею.

Почався навіть черговий скандал між обома країнами. Окрім того, що Нью-Делі провела військову операцію практично на території Пакистану, так ще й від індійських атак загинули 2 пакистанські військові, 9 отримали поранення.

До Para може долучитися будь-хто. Однак така демократична пропозиція під силу далеко не всім. В середньому лише 10% від усіх охочих зможуть пройти селекцію.

Згодом на них чекатиме курс підготовки, який теж відсіє чимало кандидатів. І лише після повного процесу відбору інструктори викристалізують нових бійців Para.

Що цікаво, наразі в їхній структурі є 9 різних підрозділів, кожен із яких відповідальний за ведення бою в різних умовах або місцевостях:

  • у горах;
  • у снігах;
  • в пустелі;
  • на воді;
  • в повітрі;
  • навіть під водою.

У кожного своя стихія. Однак щоб обрати собі профіль і розвиватися вже у конкретному напрямку, кожен кандидат повинен пройти базову підготовку, яка містить стрільбу, біг, плавання і багато інших фізичних вправ та інтелектуальних знань.

Навіть після закінчення тренувального курсу і отримання омріяного берету, для бійців Para випробування не закінчуються. Кілька разів на рік вони складають тест на фізичну та психологічну підготовку і підтверджують свої інтелектуальні здібності.

"Рукопашний бій – це ще один дуже важливий етап підготовки наших воїнів. Ми вже безліч разів бачили, як наші солдати втрачали свою амуніцію після перестрілок. Просто закінчувалися набої. Але завдання ж все одно треба виконати і нейтралізувати ворога", – розповів інструктор Para.

Етапи підготовки

Етапів підготовки є дуже багато і всі спрямовані на те, щоб перевірити вміння кожного кандидата у конкретній ситуації. Однак є один найважчий і найвиснажливіший етап, який називають етапом 36-ти годин. Упродовж цього часу кандидатам забороняється їсти, спати, пити можна не більше однієї літри води на день.

Їх ганяють різними марш-кидками, змушують вимащуватися різноманітним багном і роблять все можливе, щоб кандидати почувалися максимально втомленими. Після того, як кожен курсант змучиться настільки, що засинатиме навіть стоячи на ногах, всю групу курсантів заводять у клас і змушують здавати інтелектуальні тести і розв'язувати математичні завдання.

Para
Найвиснажливіший етап підготовки – етап 36-ти годин / Фото пресслужби армії Індії

Водночас на все приміщення гучно лунає музика, інструктори кричать у рупори і намагаються усіма можливими методами збивати з пантелику курсантів. Наприклад, світять в очі ліхтарями чи лазерами. Таким чином обмежуючи їм видимість і відволікаючи від завдань. Лише ті, хто складе такий тест – проходять далі.

"Упродовж цих 36-ти годин вони не сплять, а ми намагаємося загнати їх у скрутне фізичне та психологічне становище. Мети всього 2. Перша – дізнатися, в якій точці вони зламаються. Друга – сам кандидат для себе визначить, де в нього точка кипіння", – зауважив інструктор Para.

Детальніше про підготовку бійців

У ці 36 годин входять також безліч марш-кидків на різні дистанції та з різною вагою. Охочі стати членами Para біжать в горах, долаючи схили і підйоми. Крім того, є також спеціальна вправа, на якій зазвичай відсіюється чимала кількість кандидатів.

Вона містить 3 раунди. Кожен етап передбачає, що курсант повинен переносити з точки в точку вантажі. Наприклад, під час першого раунду це дві 25-літрові каністри з водою. У другому – велетенська шина. А в третьому – колода. Крім цього, на спині наплічник і повне екіпірування.

Фінальний етап перевірки фізичної підготовки закінчується марш-кидком на 100 кілометрів. Теж із вагою – 10-кілограмовий рюкзак і зброя до 7-ми кілограмів. Звучить ніби не так вже й страшно, але подолати 100 кілометрів з таким навантаженням – це ще той виклик.

Цікаво Багаторічна боротьба за льодовик: чому одразу 3 країни претендують на Сіачен

Урок утоплення

Випробування водою одне із ключових занять під час тренувального курсу. Кандидати з гіпоксією там "на ти". Адже крім того, що їх змушують плавати довго і далеко, постійно пірнати, їх же й зв'язують і змушують самостійно вибиратися з-під води. А також практикується такий урок як утоплення. Звичайно ж що поруч завжди інструктор. В принципі він і виконує роль нападника.

Кандидата занурюють у воду, а коли інструктор його дістає, то в курсанта всього секунда, щоб набрати у легені якомога більше повітря. І так ця імітація утоплення повторюється доти, поки майбутній Para вже не зможе набирати достатньо повітря і почне задихатися.

У цьому випробуванні немає переможців, кращих чи гірших бійців. Страждатимуть всі однаково. Тому питання стоїть лише у тому, наскільки сильно кандидат хоче стати частиною підрозділу. Можна звичайно і відмовитися від таких експериментів. Але тоді закриється і шлях до рядів Para.

Para
Майбутнім бійцям проводять урок утоплення / Фото Shatrujeet

Різних випробувань в Para достатньо. Інструктори роблять усе можливе, щоб перетворити цих людей на дійсно сталевих воїнів. Особливості рельєфу, погодніх умов та специфіки їхніх воєн змушують загартовувати себе так, як не робить жодна інша країна у світі.

На відміну від інших контртерористичних підрозділів різних країн світу, хлопці з Para взагалі не мають чіткого графіку. Їхні тренування можуть початися о 4:00, а закінчитися через 2 дні. І це без сну, перепочинку та їжі. Ненормовані у них і прийоми їжі, що теж ускладнює процес тренувань:

  • сніданок може бути о 4:00;
  • обід о 11:00;
  • вечеря о 14:00.

А потім наступний прийом їжі наступного дня. А чим же заповнити свій організм наступні 8 – 10 годин? Інструктори все знають. В реальному бою може й не вистачити часу на те, щоб приготувати собі смачний прийом їжі. У такому випадку доведеться їсти все, що є під рукою.

Тому кандидатам показують, яких комах, які рослини та коріння можна зібрати, перемішати і випити це все як ранковий смузі. Запах і смак там звичайно не найприємніші. Зате організм отримає необхідну кількість калорій. Ціна, яку платять кандидати під час тренувань врешті-решт приводить їх у ряди еліти збройних сил Індії.

Але перед тим, як остаточно пройти посвяту, на майбутніх Para чекає ще одне випробування. Традиційно, отримавши берет, новоспечені командос їдять скло, демонструючи таким чином міцність свого духу і тверді наміри вступу до лав формування.

"Слабка ланка у команді завжди допускає помилки. В результаті страждає вся команда. Тому слабкі ланки – це відповідальність всієї команди. Їхнє головне завдання полягає у тому, щоб зробити так, аби слабких у підрозділі не було", – наголосив інструктор.

Превентивна роль спецслужби

Наразі Para виконують скоріше превентивну роль, лише час від часу виступаючи на місії, де потрібно зійтися в бою із терористами. Головний акцент їхньої роботи змістився на спостереження за кордонами країни. Особливо це стосується прикордонних воєн Індії та Пакистану.

Члени Para у цьому питанні беруть на себе роль розвідки і моніторять усю ситуацію, пов'язану зі втручанням військових інших країн, біженців та терористів на територію Індії. Для цього в розпорядженні відомства є вся необхідна техніка та засоби, щоб ефективно вступити у бій: супутники, дрони, безпілотники.

Пара
Наразі роль Para – превентивна / Фото пресслужби армії Індії

Та як показує практика – саме у цьому формуванні Нью-Делі робить ставку на людей. Їх готують до будь-яких можливих сценаріїв. Інколи здається, що використати командос у деяких протистояннях буде навіть ефективніше, ніж залучити техніку.

Двері формування Para відчинені для всіх охочих. Однак лише найкращі з кращих зможуть перебороти себе і дійти до самого кінця. Шлях не простий. Цей берет можна заслужити лише кров'ю і потом, пройти вогонь і воду. Лише закінчивши всі випробування, найскладніше буде попереду – боротьба із тероризмом.

Також читайте Росія "грає м'язами" навіть в Арктиці: потужна військова присутність у крижаному регіоні

Хай би як інструктори не готували бійців, не вчили їх як правильно планувати атаки чи знешкоджувати ворога, терористи теж на місці не сидять і придумують все нові й нові атаки і методи їхнього виконання. Кожен день роботи в антитерористичному підрозділі непередбачуваний і складний. І шанси на те, що кожен день може бути останнім – дуже великі.