Ще не розпочався офіційний термін його каденції, а навколо Бориса Джонсона вже сплелася величезна кількість чуток. Про нього кажуть, що він не британець, а американець (він й справді народився в США), що він – не Борис, а Олександр, одні приписують йому прямі родинні зв'язки з королівським домом Віндзорів, інші – завзято розкопують його "єврейське коріння".
Читайте також: Новим прем’єр-міністром Великої Британії обрали Бориса Джонсона
Все це, до речі – чистісінька правда. Сам Джонсон називає себе "персональним правильним казаном", бо має й британських, і американських, і німецьких, і єврейських, і мусульманських пращурів. Щоправда, родинними зв'язками з Її Величністю королевою Єлизаветою ІІ він не дуже пишається – його відносини з королівським домом не є приязними. Найвідомішою його цитатою з цього приводу є така:
Королева Єлизавета ІІ полюбила Співдружність частково тому, що та регулярно постачає їй натовпи негренят, які розмахують прапорцями.
Так само й з майбутньою політикою нового прем'єра: одні очікують від нього відмови від Брекситу (тобто – виходу Великої Британії зі складу Євросоюзу), інші – навпаки: найжорсткішого варіанту Брекситу з усіх можливих. Одні очікують, що Борис Джонсон оголосить війну Ірану, інші – що помириться з Іраном та кине напризволяще своїх основних союзників – США. Одні зажадали від нього підтримки торговельної війни Америки з Китаєм, інші – "самостійної політики", яка має полягати в підтримці КНР проти Америки...
Насправді, оці три питання – Брексит, іранське та китайське – беззаперечно, є трьома основними напрямками, які вимагають від нового прем'єра Її Величності рішучих дій. Але яких саме? Кожне з них окремо та всі вони разом можуть прислужитися або швидкому зміцненню впливу Бориса Джонсона, або ж його швидкій та безславній політичній загибелі. Йому приписують особливо велике честолюбство – що ж, тепер він досяг своєї мети: став у керма однієї з найважливіших держав світу. Але часу, аби відсвяткувати цю перемогу, в нього просто нема. Як же він штурмуватиме ці три "висоти"?
Брексит – великі обіцянки, великі сподівання
Борис Джонсон є одним із найвідоміших прихильників Брекситу. Він взагалі не вірить у єдину Європу, заявивши про неї, наприклад, таке:
Наполеон, Гітлер та різні інші намагалися здійснити це (об'єднання Європи – Прим. ред.), але все завершувалося трагічно. ЄС – це спроба зробити те ж саме в інший спосіб. Фундаментально бракує ось чого – вічної проблеми, яка полягає в тому, що відданості ідеї Європи не існує.
Під час перегонів за посаду прем'єра він видав чітку та ясну обіцянку: або нова угода з Євросоюзом про вихід Британії буде підписана до 31 жовтня (причому ця угода має бути значно жорсткішою, ніж та, якої досягла Тереза Мей) – або Сполучене королівство вийде зі складу ЄС без жодної угоди. В старій домовленості йому, перш за все, не подобається пункт про так званий Backstop: допоки британці та європейці не домовилися про вільну торгівлю між собою, Велика Британія має залишатися "прив'язаною" до Євросоюзу. Таким чином ЄС намагається відвернути величезні проблеми, які можуть постати на кордоні між Ірландією та британською Північною Ірландією в тому випадку, якщо там з'являться прикордонні пропускні пункти.
Джонсон переконаний в тому, що він зможе провести ще одні переговори з представниками Єврокомісії та прибрати цей пункт, який йому так не догодив. Як саме він збирається переконувати європейців – незрозуміло. Нова президентка Єврокомісії, німкеня Урсула фон дер Ляйєн чітко підтримує угоду, якої вже було досягнуто з Терезою Мей: підтримка миру та стабільності на острові Ірландія є її пріоритетом – заявила вона сама в своїй "тронній" промові в Європарламенті.
Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн / Фото Polskie Radio
Цікаво: Тереза Мей відверто прокоментувала свою відставку
Пані фон дер Ляйєн – людина жорстка та вольова: про це свідчить не лише її остання посада міністра оборони ФРН, а ще й той факт, що, попри блискучу політичну кар'єру, вона встигла викохати сімох дітей. "Малий бешкетник" Джонсон (так називали його супротивники під час передвиборчої кампанії) може просто отримати облизня. В особі Урсули фон дер Ляйєн він має шанс натрапити на друге видання "Залізної фрау" Анґели Меркель.
Сам Джонсон декларує свою готовність до конфронтації з європейцями: досі він навіть не намагався запропонувати їм якісь поступки. Навпаки: він не бажає сплачувати до європейської казни домовлені Терезою Мей 44 мільярди "вихідних" грошей, а натомість вимагає від Єврокомісії збереження в повному обсязі європейських виплат на розвиток британської інфраструктури та аграрного сектору. Він демонстративно заявив, що бажає призначити міністром з питань Брекситу Стіва Бейкера – такого ж "яструба", як він сам.
Насправді, часу до 31 жовтня залишається обмаль – ще й тому, що частково нові переговори припадають на так звану "літню паузу" – застерігає британське видання The Guardian. Тож цілком можливо, що Британія залишить Євросоюз без жодної угоди – тобто, без зони вільної торгівлі, без "безвізу" та багатьох інших переваг, якими британці звикли користуватися, як чимось сталим та безперечним. Подібний сценарій може завдати Британії величезних економічних збитків і Борис Джонсон має підготувати свою країну до такого розвитку подій.
Окрім того, в цьому випадку він має розраховувати на серйозний спротив із лав своєї власної партії. Більшість депутатів Палати представників не згодні на Брексит без угоди. Якщо це все ж таки станеться – то нинішній казначей Філіп Хеммонд, який іде в відставку зі своєї посади, але залишається лідером парламентської фракції, може підняти в парламенті питання про недовіру новому прем'єру. І тоді кар'єра Джонсона блискавично завершиться.
Міністр фінансів Великої Британії Філіп Хеммонд / Фото з відкритих джерел
Іран: ні миру, ані війни?
Поки британці шукали собі нового прем'єр-міністра, Сполучене королівство потрапило прямісінько всередину важкої міжнародної кризи: минулої п'ятниці Корпус Стражів ісламської революції заарештував у Ормузькій протоці танкер під британським прапором. За два тижні до того британський флот знову ж таки заарештував іранський танкер в Гібралтарі – за підозрою, що той всупереч санкціям доправляє нафту до Сирії.
Новому прем'єр-міністрові доведеться повністю концентруватися на тому, аби якось вирішити цю кризу – в іншому випадку він ризикує втягнути свою країну в війну, – зазначає адмірал лорд Вест в виданні Observer. Колишня міністерка закордонних справ Маргарет Беккетт заявила в інтерв'ю The Guardian:
Це – критичний тест для нового прем'єр-міністра, під час якого він та його кабінет мусять продемонструвати здатність до витримки.
Досі Велика Британія разом із Німеччиною та Францією належить до тих партнерів, які підписали так звану "ядерну угоду" з Іраном та бажають її зберегти. США, як відомо, від цієї угоди відмовилися. Останні події аж ніяк не полегшують британцям задачу політичної підтримки цієї угоди.
Міністр закордонних справ Джеремі Хант запропонував доправити до Персидської затоки міжнародну військову місію для захисту торгових суден від Ірану. Чи означає це, що тепер британці приєднаються до "жорсткої лінії" американців? Це залежить від Бориса Джонсона – нового прем'єра.
Міністр закордонних справ Джеремі Хант / Фото Getty Images
За даними The Guardian, в урядових колах Лондону є люди, які мають великі сумніви, що "малий бешкетник" Джонсон здатен врегулювати цю кризу. Щоправда, в нього є можливість, принаймні, долучити до справи компетентних радників: в тому випадку, якщо він залишить на посаді шефа МЗС Джеремі Ханта, свого основного конкурента на прем'єрську посаду.
Важливо: Новий прем'єр Великобританії Джонсон назвав дату, коли країна вийде з ЄС
Поміж Америкою та Китаєм
Якщо справа й справді дійде до "дикого Брекситу" – британцям доведеться якомога швидше шукати собі нових торгових партнерів – і президент США Дональд Трамп вже встиг пообіцяти їм "феноменальну угоду про вільну торгівлю". Умови для неї, на перший погляд, є дуже вигідними: американсько-британські стосунки взагалі вважаються особливо щільними й сам Трамп ще в червні, під час свого візиту до Сполученого королівства, активно підтримав кандидатуру Джонсона на посаду британського прем'єра. Подейкують – перш за все тому, що під час двосторонніх зустрічей їх зачіски виглядають дуже гармонійно.
Борис Джонсон та Дональд Трамп (справа) / Фото з відкритих джерел
Але з точки зору внутрішньої політики подібна відданість Трампу може стати для Джонсона вкрай незручною: американський президент – не дуже популярна фігура в Великій Британії. Інший можливий партнер, КНР – теж не з розряду зручних. Кілька років тому Британія пережила "золоті часи" в своїх стосунках із Китаєм, але навіть тоді економічні зв'язки залишалися далеко не такими розвинутими, як того б хотілося британцям. За даними британського зовнішньополітичного журналу The Diplomat, Велика Британія, як торговий партнер, відіграє для Пекіну набагато меншу роль, ніж, скажімо, Німеччина, Австралія чи Південна Корея.
Сам Борис Джонсон – теж невеликий прихильник КНР. В Китаї досі пам'ятають його висловлювання, яке датоване ще часами, коли він був мером Лондона:
Китайський культурний вплив дорівнює нулю й навряд чи зросте. Насправді, вся славетна висока китайська культура та мистецтво – лише імітація західних форм: в китайських піаністів – чудова техніка, але грають вони Шуберта та Рахманінова. Китайські балерини танцюють в стилі, розробленому Дягілєвим. Жоден китаєць, який працює власне в Китаї, не отримав Нобелівської премії. Не можу згадати жодного виду спорту на Олімпіаді, якого б винайшли китайці – при тому, що британці подарували світові велику кількість спортивних змагань.
Окрім того, наразі поміж Китаєм та Великою Британією існує ще й дипломатичний конфлікт – він стосується колишньої британської колонії, Гонконгу. Як відомо, в 1997 році, за контрактом, термін оренди цього острова завершився й британці передали його назад китайцям. Але в угоді про оренду було зазначено, що Гонконг 50 років поспіль після своєї передачі назад Китаю має залишатися "зоною з окремим управлінням", в якій зберігатиметься ліберальна економічна система. Британці підкреслюють, що вони, мовляв, свою частину угоди виконали й КНР теж має виконати свою. Пекін же вважає цю угоду "історичним документом" та демонтує економічну систему Гонконга, при цьому відмовляючись від будь-яких зобов'язань перед британцями з цього приводу.
Подібний стиль поведінки навряд чи штовхає Велику Британію в обійми можливого нового торгового партнера, який не бажає виконувати власні зобов'язання.
Слід ще зазначити, що Борис Джонсон, хоч і є послідовним захисником України (хоча, відверто кажучи, скоріш – супротивником Росії) на міжнародній арені, великого значення цьому аспектові своєї діяльності не надає. Ну, те й не дивно: з такими проблемами, як в нього, українські проблеми виглядають щонайменше другорядними.
Більше про нового прем'єра: Борис Джонсон – новий прем’єр Великої Британії: що про нього відомо