Розібратись із ними в ефірі 24 Каналу допоміг головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. Зокрема, за його словами, насправді Туреччина не підтримує Росію, однак прагне це показати.

Читайте детальніше "Ніж у спину": Ердоган просить G20 послабити санкції проти Росії в обмін на зернову угоду

Туреччина веде подвійну гру

Почнімо з того, що напередодні 8 вересня у виданні Bild вийшла стаття, де мовиться про те, що ООН готові співпрацювати з країною-агресоркою. Зокрема, скасувати частину санкції проти Росії для її повернення до зернової ініціативи.

А саме:

  • скасувати санкції ЄС проти "Россєльхозбанку",
  • застрахувати російські кораблі від атак в Азовському та Чорному морях;
  • повернути РФ заморожені в ЄС активи російських компаній з виробництва добрив;
  • дозволити російським суднам з продовольством заходити в європейські порти.

Натомість в ООН немає повноважень для того, аби знімати з Росії ті чи інші санкції. Розмови справді можуть вестись, однак поки не було чітких сигналів від тих країн, що накладати санкції на країну-агресорку.

Буквально за день після цієї приголомшливої новини, з'являється стаття Bloomberg про вмовляння Ердогана послабити санкції проти Росії задля відновлення зернової угоди

"Туреччина грає і вашим, і нашим. Вона робить заяви, які подобаються Росії, але як показує час, Туреччина не підтримує Росію, а шукає своє місце у світі. Для цього обрали сферу продовольчої безпеки", – пояснив Іван Ус.

Росії вже посилають чіткі сигнали

В контексті можливості відновлення повного експорту України продовольчих та інших товарів Чорним морем, насправді цікавою була новина про те, що Сполучені Штати ввели свій авіаносець Gerald R. Ford у Середземне море. Зараз він перебуває біля берегів Туреччини.

За даними ЗМІ, було проведено навчання відповідно до якого літаки з авіаносця летіли над територією Туреччини, за ними злітали турецькі літаки – вони робили заправку американських у повітрі.

У Чорне море вони не залітали, але та кількість пального, яке заливали, і мала б забезпечити можливість контролювати весь маршрут суден з України до Босфору. Це фактично натяк, що США реально можуть убезпечити зернового коридору і Туреччина грає на їхній стороні,
– зауважив Ус.

В такому випадку не можна виключати, що заяви Ердогана розраховані на те, аби Москва вбачала у Туреччині свого союзника. Натомість не думаючи про те, що насправді Анкара заправляє американські літаки чи віддає командирів "Азову" Україні.

Іван Ус про заклики Ердогана до послаблення санкції проти Росії: дивитись відео

На що чекає Туреччина

Нагадаємо, що Росія уже виходила із Чорноморської зернової ініціативи в жовтні торік. Тоді Туреччина заявила, що може продовжувати угоду й без Росії, а лише за участі України. Ефективність проходження суден тоді була набагато успішнішою.

Водночас зараз Туреччина може тиснути та Сполучені Штати, аби вони висловились щодо того, як готові гарантувати функціонування маршрутів перевезення зерна Чорним морем до Босфору.

"Як на мене, ще й ведуться переговори між країнами НАТО. Тобто насамперед Туреччина просить США чіткіше показати свою позицію", – наголосив Ус.

Важливо тут додати, що 9 вересня у Балтійському морі розпочались масштабні військові навчання країн НАТО. Щобільше, 11 – 15 вересня США та Румунія проведуть навчання у дельті Дунаю, звідки Росія постійно обстрілює портову інфраструктуру. Участь в них візьме Україна та низка інших країн НАТО.

Саміт G20: що говорили про Україну

  • В Індії відбувся саміт G20 без участі президента Китаю Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна. Лідери країн ніяк не могли дійти згоди щодо того, як описати повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Напередодні прем'єр-міністр Індії наголошував, що прагне вести обговорення виключно в економічній площині.
  • На цьому тлі й виникли суперечки – деякі країни хотіли засудити російське вторгнення в Україну, інші ж – зосередитись на економічних питаннях. Але все ж до однієї версії комюніке таки дійшли.
  • Фінальна заява складається з 37 сторінок та містить в собі 83 абзаци. У ній порушили багато тем, зокрема й економічним. При цьому країну-агресорку прямо таки не засудили. У комюніке є радше загальні тези: про неприпустимість ескалації ядерного конфлікту, мирні переговори як вирішальну складову у війні, негативні наслідки війни у глобальній продовольчій та енергетичній безпеці.