Латинська Америка – terra incognita: з ким Україна має подружитися проти росії

Географія нових можливостей

Утворилось зовнішньополітичне "вікно можливостей", завдяки якому можна вийти на нові зовнішньополітичні рубежі, оцінивши, які держави розділяють спільні з Україною цінності та з ким можна надалі підтримувати/налагоджувати діалог.

Радимо Хто фінансово виграє від війни в Україні

Війна зробила очевидною важливість політико-дипломатичної підтримки інших держав і водночас виявила недоліки української дипломатії, зокрема, недостатній рівень присутності в деяких регіонах світу, в тому числі й у Латинській Америці. У результаті маємо недостатній рівень політичної підтримки або ж взагалі деякі країни діють на користь рф.

Звичайно, що зовнішня політика має архітектуру регіональних пріоритетів. Для України найвагомішим є європейський та північноамериканський напрямки. Водночас, як видається, не можна ігнорувати або применшувати важливість інших регіонів світу. Критично важливо розуміти, що українські політичні та економічні інтереси мають виходити за межі Європи та Північної Америки. Слід подбати про розвиток відносин із державами інших регіонів світу, зокрема, Латинської Америки та Карибського басейну, які залишаються terra incognita для України.

Латиноамериканський вектор в принципі ніколи не розглядався як перспективний напрям зовнішньої політики України. Що є серйозним прорахунком з огляду на зусилля російської федерації закріпити та розширити свій вплив у цій частині світу. Звичайно, рф наразі не має того авторитету серед латиноамериканських держав, як колись СРСР. Власне, серед як місцевих політичних еліт, так і суспільства немає уявлення про те, як функціонує сучасна російська держава та російська економіка.

рф подекуди сприймається як перепрошитий СРСР. Проте рф має вагому інформаційну присутність в іспаномовному медіапросторі завдяки таким ресурсам, як RT Español та Sputnik Mundo, які поширюють безпосередньо російське трактування світових подій, включно й про російсько-українську війну.

Пропагандистська машина рф просуває російські наративи, створюючи негативний образ України та українського політичного керівництва як винятково проамериканського, такого, що не має політичної волі та підпорядковується Вашингтону. Пропагування негативного іміджу України є успішним з огляду на відсутність альтернативи – Україна не працює над позиціюванням та не має контрстратегії у відповідь на інформаційно-пропагандистську кампанію рф у Латинській Америці.

На відміну від рф, Україна завжди виявляла опосередкований інтерес до південноамериканського континенту, який виражався стандартними деклараціями на кшталт необхідності збереження політичної підтримки у протидії російській агресії, відновлення експортного потенціалу України, пошуку нових та розширення ринків для збуту продукції, які вже існують, а також залучення іноземних інвестицій, у тому числі й завдяки підтримці української діаспори (приблизно 1 мільйон осіб). Проте ці заяви не реалізовувались належним чином.

Цікаве путін – це ядерна бомба, що знищила напівдохлий "русскій мір" у світі

Україна взагалі не має регіональної стратегії розвитку політичних, економічних та культурних зв’язків з латиноамериканськими державами. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України 2021 року пропонує винятково теоретичні наміри щодо подальшого нарощування експорту українських товарів, зокрема продукції сільського господарства, машинобудування, розвитку співпраці у металургійній, аерокосмічній, військово-технічній та інших сферах.

Зазначено про необхідність подальшого розвитку на рівні латиноамериканських інтеграційних об'єднань, таких, як Організація американських держав, Тихоокеанський альянс, Асоціація карибських держав, Андське співтовариство, Карибське співтовариство, МЕРКОСУР.

Список друзів

Аргентина, Бразилія, Мексика визначаються як пріоритетні партнери, оскільки є регіональними лідерами та державами-членами G20. Водночас виникає питання щодо перспективності майбутнього партнерства та надійності цих держав як партнерів. Аби зрозуміти це, варто проаналізувати не тільки рівень економічного співробітництва, який існує, але й поведінку політичного керівництва держав Латинської Америки та Карибського басейну та реакцію на вторгнення рф до України.

Оцінки війни з боку латиноамериканських держав ґрунтуються на кількох факторах: по-перше, війна розцінюється як війна росії та США, а не як війна росії та України. По-друге, війна розглядається через призму відносин тієї чи іншої латиноамериканської країни зі США. Колумбія, наприклад, яка має статус "основного союзника поза НАТО" (отриманий навесні), відкрито засуджує дії рф. Водночас Куба з огляду на антагоністичні відносини з Вашингтоном підтримує кремль. По-третє, чим інтенсивніші антиамериканські настрої (а вони присутні у всіх державах, але в різних масштабах), тим більша підтримка рф. Логіка проста: якщо москва воює з "гринго", імперіалістами, то треба підтримувати москву.

По-четверте, тема війни активно використовується у внутрішньополітичній боротьбі, передвиборчих перегонах (Колумбія, Уругвай, Бразилія). По-п'яте, країни Латинської Америки дотримуються політичного реалізму та формують позицію, виходячи з аналізу вигід та небезпек. По-шосте, зараз активно використовується ідея "активного неприєднання", яка полягає в тому, що латиноамериканські держави не повинні орієнтуватися лише на один полюс сили. Нарешті розмитий, невпевнений імідж України та сприйняття в Латинській Америці України як другорядної проамериканської держави, яку контролює Вашингтон, що є наслідком інформаційної відсутності в латиноамериканському медіапросторі.

Водночас Бразилія, Аргентина та Мексика, як учасниці G20 та держави, торгівля України з якими розвивається успішно, справедливо є найцікавішими для Києва серед держав Латинської Америки та Карибського басейну.

Колумбія: колишній президент Іван Дуке висловив однозначну підтримку Україні, проте, формулюючи свою позицію щодо війни, Колумбія керується, по-перше, близькими відносинами зі Штатами (навесні цього року Колумбія отримала статус "основного союзника поза НАТО"). Новий колумбійський президент Густаво Петро, інавгурація якого відбулась 7 серпня, налаштований переглянути двосторонні відносини зі США. Відтак, Україна повинна не втратити можливість та активізувати політичний діалог з Боготою.

Важливе Евакуація російського командування з Херсонщини дуже погано пахне для всіх окупантів півдня

Чилі послідовно виступає на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, наголошуючи на необхідності неухильного дотримання норм та принципів міжнародного права. Сантьяго є одним із найближчих стратегічних союзників США у Південній Америці. Підтримка України наявна не тільки серед керівництва держави, але й серед чилійського суспільства.

Уругвай приєднався до табору держав, які засудили російське вторгнення в Україну та підтримали "українські" резолюції в ООН. Причиною цього є переконання уругвайських політиків у важливості миру, демократії, цінності переговорного процесу.

Уругвай є активним прихильником конституційної демократії, політичного плюралізму та індивідуальних свобод. Його міжнародні відносини історично були засновані на принципах невтручання, багатосторонності, поваги до національного суверенітету та використання верховенства закону для вирішення спорів. На початку липня у соціальних мережах віцепрезидента Уругваю Беатріс Аргімон з'явилися повідомлення про те, що вона у складі делегації Міжпарламентського союзу прямує до України, щоб спробувати сприяти переговорному процесу та мирному врегулюванню конфлікту.

Перу виявила однозначну політичну підтримку Україні, офіційно засудивши дії рф як такі, що порушують міжнародне право, хоча й не обмежила двосторонню співпрацю з рф та не підтримала санкційну політику. Проте позиція Ліми дозволяє будувати політичний українсько-перуанський діалог, тому Перу можна віднести до категорії держав-перспективних партнерів України в Латинській Америці.

Парагвай так само, як і Перу, засудив війну проти України, але не підтримав санкції, адже рф є для Парагваю значущим торговельним партнером (росія займає четверту позицію серед найбільших експортерів парагвайських товарів та імпортує приблизно 40% парагвайського м'яса – однієї з основних експортних позицій Парагваю). Парагвай наразі видається менш перспективним політичним партнером для України, аніж Чилі, Перу та Уругвай, як і, власне, торговельним, оскільки минулого року обсяг зовнішньої торгівлі товарами з Парагваєм трохи перевищив 1 мільйон доларів.

Еквадор в особі президента Гільєрмо Лассо засудив рішення росії розпочати військові дії проти України. Еквадор, як і Уругвай, традиційно виступає за багатосторонні підходи до вирішення міжнародних проблем. Держава є членом ООН, Руху неприєднання, Організації Американських Держав. Проте Кіто не поспішає вводити будь-які санкції проти рф: Еквадор – другий після Бразилії торговельний партнер росії в Латинській Америці, а рф, зі свого боку, – четвертий найбільший експортер та найбільший імпортер еквадорських бананів. Еквадор так само, як і Парагвай, не видається найцікавішим напрямком латиноамериканського вектора зовнішньої політики України, проте варто і надалі підтримувати стабільний двосторонній діалог з огляду на підтримку України з боку еквадорського уряду.

Гватемала: президент Гватемали Алехандро Джамматтеї у липні прибув до України й став першим латиноамериканським лідером, який здійснив таку поїздку з початку повномасштабного вторгнення рф. Гватемала видається цікавою державою Центральної Америки для України, з якою розбудова двосторонньої співпраці відбуватиметься ефективно з огляду й на її дружні відносини зі США – стратегічним партнером України у західній півкулі.

Не пропустіть Яка ще "непомітна" зброя, окрім HIMARS, потрібна ЗСУ для перемоги

Улюбленці кремля

Нікарагуа, Куба, Болівія та Венесуела складають свого роду проросійський табір, оскільки відверто підтримують дії рф щодо України, вважаючи, що такі є "справедливими".

Куба зацікавлена у співпраці з росією як державою-антагоністом США. Гавана вважає основною причиною своїх бід американський імперіалізм, а комуністична ідеологія вимагає солідаризації з державою, яка має схоже сприйняття сучасних міжнародних відносин. До того ж рф корисна у військовій та військово-технічній сфері для модернізації кубинських збройних сил, оснащених технікою та озброєнням ще радянського виробництва.

Нікарагуа була другим за своїм значенням після Куби стратегічним партнером СРСР Латинської Америки, тому отримувала значну як фінансову, так і військово-технічну і політичну підтримку, і тепер режим Даніеля Ортега намагається підживлювати дружбу з очільником кремля. Зокрема, Нікарагуа визнала "незалежність" Південної Осетії та Абхазії, відкрила "почесне консульство" Нікарагуа в окупованому Криму. Президент Ортега у травні висловив підтримку діям російського президента у "війні росії проти нацистів, які правлять та вбивають в Україні після перевороту 2014 року".

Венесуела та Росія є союзниками та стратегічними партнерами. рф сприймається зараз у Латинській Америці як головна сила, завдяки якій режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі тримається на плаву. Стратегічне російсько-венесуельське партнерство стосується першочергово двох сфер: постачання озброєння і військової техніки та добування/постачання нафти.

Венесуела (персонально Мадуро) отримує фінанси та зовнішню підтримку, в обмін на те, що солідаризується з рф на міжнародних майданчиках, наприклад, у 2014 році Венесуела проголосувала "проти" резолюції по Криму, підтримавши, таким чином, окупацію Кримського півострова, а на голосуванні щодо резолюції Генасамблеї ООН щодо України в березні цього року взагалі була відсутня. Хоча офіційно Каракас дотримується радше нейтральної позиції, виступаючи за "діалог для вирішення кризи між Росією та Україною", риторика венесуельського уряду загалом залишається антиамериканською, а венесуельські ЗМІ висвітлюють війну лише через призму російської пропаганди.

Болівія виступає як беззаперечний союзник російської федерації в регіоні Латинської Америки. Колишній президент Болівії Ево Моралес, якому рф надавала безпосередню підтримку, висловився на підтримку дій рф та звинуватив НАТО і США у розпалюванні конфлікту. Хоча Сукре офіційно засудив вторгнення рф до України, водночас заявив, що винуватцем війни є Захід, що логічно для антиамериканськи налаштованої Болівії.

Відтак, подальший розвиток політичного діалогу з цими державами є безперспективним, як і торговельно-економічна співпраця. Принаймні до зміни напівдиктаторських режимів у цих державах, які подекуди спонсоруються російською федерацією. Доцільніше було б переглянути відносини та змінити фокус уваги на ті держави, партнерство з якими виявляється багатонадійним.

Першочергово – це регіональні лідери: Бразилія, Аргентина та Мексика, які позначені у Стратегії зовнішньополітичної діяльності України як ключові партнери, хоча і побудова подальшої комунікації буде складною.

Про головне Тіньова мобілізація у росії йде повним ходом: кого відправляють в Україну замість "отпускніков"

Домашнє завдання для України

Розвиток відносин з Бразилією та Аргентиною відкриє Україні шлях до співпраці з МЕРКОСУР (постійні країни-члени МЕРКОСУР: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай), який об'єднує 250 млн людей і понад 75% сукупного ВВП південноамериканського континенту. За розмірами й економічним потенціалом МЕРКОСУР є другим після ЄС митним союзом і третьою після ЄС і НАФТА зоною вільної торгівлі. Той факт, до речі, що МЕРКОСУР відмовив резиденту Зеленському виступити з промовою на цьогорічному саміті об'єднання, є показовим прикладом неефективної роботи української зовнішньої політики на латиноамериканському треку і відсутністю дієвого лобі, що потребує корегування.

Більшу увагу слід приділити менш впливовим державам, які висловлюють підтримку Україні на міжнародних майданчиках: Чилі, Перу, Колумбія та Уругвай.

Загалом Україні варто переглянути свою політику щодо Латинської Америки, розробивши регіональну стратегію. Всупереч наявним політичним складнощам, з огляду на більш тісні зв'язки південноамериканських держав з рф, Україна може послабити ці зв'язки шляхом активізації дво- та багатосторонньої співпраці.

У політичній сфері Україна має надалі працювати над:

1) зміцненням політичної довіри та мінімізацією можливих розбіжностей між Україною та державами Латинської Америки й Карибського басейну в поглядах на основні міжнародні проблеми, зокрема через запровадження системи регулярних дво- та багатосторонніх політичних консультацій;

2) активізацією парламентської дипломатії шляхом організації зустрічей груп із міжпарламентського співробітництва із відповідними "групами дружби" у законодавчих органах держав регіону.

Наразі у Верховній Раді України функціонують сім депутатських груп із міжпарламентських зв'язків із латиноамериканськими країнами: Бразилія (17 депутатів), Куба (40 депутатів), Мексика (6 депутатів), Чилі (15 депутатів), Аргентина (11 депутатів), Перу (9 депутатів), Гватемала (6 депутатів).

Очевидна суттєва диспропорція кількості учасників, яка не відповідає повною мірою рівню двостороннього політичного та економічного співробітництва. Відтак, доцільно переглянути склад груп, зокрема "групи дружби" з Кубою та Мексикою. Окрім цього, необхідно реанімувати групи міжпарламентських зв'язків з Колумбією, Парагваєм та Уругваєм, які функціонували за Верховної Ради минулого скликання.

3) творенням системи спеціалізованих державних і громадських органів, діяльність яких має сприяти подальшому розвитку відносин із державами регіону та забезпечити більш активну присутність України в регіоні, формуванням системи підготовки дипломатичних та наукових кадрів: створити Раду з питань розвитку відносин із країнами Латинської Америки та Карибського басейну при Офісі Президента України.

Оцінити ефективність функціонування посольства на Кубі та розглянути перспективу перенесення посольства до Домініканської Республіки, яка є третім за обсягом торговельним партнером України в Латинській Америці (у 2021 році обсяг двосторонньої торгівлі склав 368 мільйонів доларів, при тому, що позитивне сальдо для України склало 354,5 мільйони доларів) і яка надає послідовну підтримку Україні на міжнародних майданчиках, зокрема в ООН.

Розглянути можливість відкриття нових дипломатичних та консульських установ (консульство у Гватемалі, консульство у Коста-Риці, яка є п'ятим торговельним партнером України в регіоні Латинської Америки), їхнє кадрове та організаційне забезпечення.

Розробити на базі Інституту міжнародних відносин при КНУ імені Тараса Шевченка Центру досліджень країн Латинської Америки та Карибського басейну; розробити на базі Дипломатичної академії України спеціалізовані програми підготовки дипломатичних кадрів для їхньої подальшої роботи в регіоні Латинської Америки.

Рекомендуємо Мрії збуваються, або Як росіяни повернулися за "залізну завісу" СРСР

У торговельно-економічній сфері основа увага має приділятись:

1) зростанню вітчизняного експортного потенціалу через збільшення обсягів взаємного товарообігу, розширенню економічної присутності в регіоні, зокрема шляхом створення мережі торговельно-економічних місій України в країнах регіону;

2) підвищенню зацікавленості латиноамериканських і карибських країн до налагодження з Україною економічних зв'язків, стимулюванню обміну візитами на високому рівні, активній участі делегацій у міжнародних конгресах, виставках та ярмарках, що проводяться в регіоні тощо.

У культурно-гуманітарній сфері:

1) налагодити систему обмінів студентами та викладачами вишів;

2) розширити інформаційну присутність України у медіапросторі Латинської Америки та Карибського басейну, зміцнити імідж держави як надійного та передбачуваного партнера, як нового зовнішньополітичного та економічного партнера, з яким латиноамериканські та карибські країни можуть співпрацювати на більш рівноправних засадах, ніж з північноамериканськими та західноєвропейськими державами, зокрема й через діяльність Українського інституту;

3) запровадити безвізовий режим та збільшити туристичний потік, поширювати інформацію про туристичний потенціал України;

4) створити фонд підтримки етнічних українців та їх об'єднань;

5) підвищувати обізнаність громадян латиноамериканських держав про внесок етнічних українців у соціальний та економічний розвиток цих держав.

Таким чином, головне в стратегії України щодо країн Латинської Америки й Карибського басейну – перехід від політики малопомітної присутності до активної політики (експансії). Подальший розвиток відносин між Україною та Латинською Америкою переважно залежить від ініціативності України.

Актуальне – країни-партнери озвучили суму, яку дадуть на відбудову України: дивіться відео