Вже у середу, 25 березня, може відбутись анонсоване раніше засідання тристоронньої контактної групи, на якому мають розглянути питання про створення консультативної ради між Україною та так званими представниками окремих районів Донецької та Луганської областей. Мовляв, це мало б врегулювати конфлікт на Донбасі.
Читайте також: Україна консультується з Німеччиною щодо нормандського і мінського форматів
Зважаючи на обрану тактику, коли влада свідомо ігнорує публічне обговорення наслідків своїх дій, аналітики Центру спільних дій підготували відповіді на сім найважливіших питань щодо нового "дорадчого органу".
1. Що таке консультативна рада?
За словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, на останній зустрічі в Мінську учасники тристоронньої контактної групи заявили про необхідність створення консультативної ради, як дорадчого органу, результати роботи якого можуть бути використані тристоронньої контактної групи.
Відповідно до рішення, підписаного 11 березня в Мінську, консультативна рада – це дорадчий орган, основною метою якого є "здійснення діалогу, консультацій, напрацювання пропозицій щодо проєктів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту відповідно до Комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу (Мінськ-2), у тому числі стосовно проведення виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей (надалі – ОРДЛО)".
Тобто рішення цього органу не будуть обов'язковими для виконання тристоронньою контактною групою, але його діяльність мала б "сприяти переговорам".
2. Що консультативна рада може робити?
Консультативна рада має сприяти врегулюванню конфлікту відповідно до Мінську-2. Якщо ж подивитись, які зобов'язання Україна взяла на себе цим документом, то це:
проведення конституційної реформи з децентралізації з особливостями ОРДЛО;
прийняття постійного законодавства про особливий статус ОРДЛО;
проведення місцевих виборів;
амністія учасників "подій, що мали місце в ОРДЛО";
обмін заручників і незаконно утримуваних осіб;
відновлення соціально-економічних зв'язків;
відновлення кордону;
виведення усіх іноземних збройних формувань.
3. Хто буде учасником консультативної ради?
До консультативної ради будуть входити по 10 представників від України та окремих районів Донецької і Луганської областей, а також по одному представнику від ОБСЄ, Росії, Франції і Німеччини.
Хто ці представники? За словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, єдиними представниками ОРДЛО за весь цей час були українські громадяни, які вимушено сьогодні проживають на території, яка не контролюється українським урядом.
Мовляв, українських громадян вилучили з процесу ухвалення рішень, які прямо на них впливають, а тому з ними треба радитись і консультуватись. І саме Україна зможе впливати на призначення представників від ОРДЛО, і це будуть "дійсно фахівці, люди, які патріотично налаштовані, люди, які є авторитетами в Україні та у світі".
Але це не відповідає дійсності. Бо в підписаному документі прямо вказано, що критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, ОРДЛО, Росією, Німеччиною, Францією та ОБСЄ самостійно. Україна не зможе вплинути на порядок призначення представників ОРДЛО.
Ще й надто, у прийнятому рішенні підписи поставили т.зв. "уповноважений представник окремих районів Донецької області Н. Ю. Ніконова" та "уповноважений представник окремих районів Луганської області В. Н. Дейнего".
Рекомендуємо: Москва добилася свого: у чому небезпека скандальних домовленостей в Мінську
4. Чи легітимізує це так звані "Л/ДНР"?
За словами Андрія Єрмака, ніяких кроків, які б сьогодні створювали правове поле для визнання представників ОРДЛО, не існує. Визнання – це юридичний факт, юридична дія. Начебто сьогодні навіть Росія не визнала так звані ОРДЛО, тому ні про яке визнання мова не йде.
Але він не правий. За звичаєм міжнародного права, якщо сторони ведуть переговори, вони визнають належну суб'єктність одна одної. В подібну пастку радянські дипломати у 1945 році намагались загнати Сполучені Штати, пропонуючи домовлятись про повернення полонених американців з території Польщі з щойноствореним у Любліні маріонетковим урядом комуністів. США не погодились на такі умови, що значно ускладнило повернення військовополонених. Але політично важливіше було не визнавати маріонетковий комуністичний уряд Польщі.
Отже, будь-яка участь російських маріонеток в переговорах з представниками України стане де-факто визнанням їхньої самостійності з нашого боку.
5. Чи знімає це відповідальність з Росії?
Так, щонайменше – політичну. Більше того, створення такої групи може вплинути на розгляд справ за позовами України до Росії щодо незаконної збройної агресії та окупації, яких наразі є принаймні шість. Судові інституції, такі як Міжнародний суд ООН, Міжнародний трибунал з морського права та Міжнародний кримінальний суд, можуть звернути увагу на те, що політичні та військові питання обговорюються між Україною та її областями, а отже не існує міждержавного конфлікту.
До того, це дуже зручний аргумент для Росії, оскільки в межах консультативної ради вона буде виступати як гарант і буде мати таку ж роль, як Франція, Німеччина та ОБСЄ. Тому можна буде очікувати на чергову хвилю пропаганди про внутрішній конфлікт та громадянську війну.
6. Яку силу матимуть ухвалені групою документи?
Документи по факту будуть міжнародними договорами між Україною, Росією, Францією та Німеччиною.
Вони не можуть суперечити Конституції України. Також їх мала б ратифікувати Верховна Рада, оскільки договори впливають на долю України та мільйонів її громадян.
На практиці ми матимемо ухвалені міжнародні договори, які сумнівні з точки зору Конституції, не ратифіковані парламентом, а підписують їх уповноважені президентом особи. З процесу також виключений уряд, хоча саме він відповідає за зовнішню політику та функціонування держави. Тобто це є такий собі "договорняк" між головами чотирьох держав.
До речі: Якою влада бачить діяльність консультативної ради з ОРДЛО: пояснення від Кулеби
7. Чи вплине це на санкції проти Росії?
Україна послідовно дотримувалась політики незалучення представників маріонеткових угруповань до переговорів. Всі перемовини велись між Україною та Росією, якій підтакували представники окупованих територій.
Більшість країн, які вводили санкції, не зацікавлені у них економічно. Це суттєві фінансові та політичні втрати. Президент Франції Еммануель Макрон вже публічно говорив про те, що санкції не принесли бажаний ефект ні Росії, ні Європі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель радо вітає будь-які угоди між Україною та Росією та сподівається у найближчий час закінчити будівництво газопроводу "Північний потік – 2", який буде поставляти природні ресурси з Росії в Німеччину.
Після того, як Україна сама робить кроки до визнання війни внутрішнім конфліктом, зняти санкції без зовнішньополітичних ризиків буде значно легше.
Але остаточного рішення ще не прийняли. Є час від нього відмовитись або узгодити з нормами Конституції. До того ж, подібні документи не можна приховувати, оскільки вони впливають на наші життя. Сподіваємось, що всі страхи, які ми маємо щодо цього документу, так і залишаться нашими страхами.
Або ж в реальності все може бути значно гірше.