Як задобрювали дракона
В тому числі й за більш ніж суперечливий заголовок. По-перше, четверта світова війна, оголошена Заходу Путіним, який розмріявся взяти реванш за поразку СРСР у третій світовій (холодній), триває вже багато років.
Цікаве На скільки ще у Росії вистачить грошей для війни: красномовні цифри
Можливо, автор вкладав трохи інший зміст у свій заголовок. А саме: "How to avoid nuclear war". Ця тема, породжена цинічним ядерним шантажем Кремля, справді активно обговорювалася західною політичною думкою останні п'ятнадцять років.
І вся західна політична думка на чолі зі своїм патріархом Генрі Кіссінджером дружно відповідала на це запитання: "Необхідно враховувати стурбованість Кремля, особливо у його ближньому зарубіжжі – зоні його привілейованих інтересів".
Стурбованості враховувалися і послідовно ставали дедалі нахабнішими і злочиннішими. Поки, нарешті, десь до жовтня 2022 року Путін серйозно, по-дорослому, по-гітлерівськи не перейнявся практичною реалізацією своєї програми геноциду українського народу. Треба віддати належне Заходу. Він нарешті засоромився.
На Путіна знайшли управу
Путіну дуже зрозуміло пояснили дві речі. По-перше, у разі використання ним ядерної зброї наслідки для Росії та для неї особисто будуть horrific and catastrophic. НАТО далеким вогневим впливом спопелить Чорноморський флот і російське угруповання в Україні. А самого воєнного злочинця просто вб'ють, не чекаючи формальностей міжнародного трибуналу. По-друге, Путін програв війну. Єдиним способом досягнення миру є відхід російських військ з усієї окупованої території України. Поки він на це не погодиться, мирні переговори з ним неможливі. Після війни має бути гарантовано безпеку України від можливого повторення російської агресії.
Так про що тоді стаття Кіссінджера, якщо війна давно вже йде і навіть, здається, наближається до завершення, а на ядерний шантаж Путіна Захід знайшов уже, нарешті, адекватну відповідь?
Я запропоную свій варіант заголовка нижче. Але спочатку мені хотілося б зупинитися на сильних, як на мене, сторонах позиції метра світової політики.
Ще пів року тому у попередньому своєму виступі на ту саму тему Кіссінджер першим серед західних політиків та експертів наполягав на:
a) Україна де-факто вже є членом НАТО;
б) єдиною надійною гарантією безпеки України може бути лише її повноправне членство в НАТО.
Про головне "Крутіше за "розіп'ятого хлопчика": нова вигадка Захарової пробила дно
На членстві в НАТО як необхідної гарантії безпеки України наполягає ніхто інший, як Кіссінджер, який останні двадцять років послідовно виступав за "фінляндизацію" України. Що парадоксально, він і сьогодні залишився вірним цій дорогій йому ідеї. Але оцініть, яке тектонічне зрушення відбулося в настроях всього Заходу. У тому числі й у Фінляндії.
А все дуже просто – відповідає нам Кісінджер: "Україна вперше в сучасній історії стала провідною державою в Центральній Європі. За допомогою своїх союзників і натхненна своїм президентом Володимиром Зеленським, Україна поставила в глухий кут російські звичайні збройні сили, які нависали над Європою з часів Другої світової війни. А міжнародна система, враховуючи Китай, виступає проти російської загрози чи використання її ядерної зброї.
Цей процес порушив початкові питання щодо членства України в НАТО. Україна отримала одну з найбільших та найефективніших сухопутних армій у Європі, оснащену Америкою та її союзниками. Мирний процес має пов'язати Україну з НАТО, хоч би як це виражалося. Альтернатива нейтралітету більше не має сенсу, особливо після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО".
Україна в НАТО – вже не фантастика
Золоті слова за винятком, на жаль, однієї фальшивої ноти у ключовій фразі. Заходу, навіть його найвидатнішим представникам, потрібно ще продовжувати по краплі вичавлювати із себе колективного Чемберлена. Який, до біса, peace process має привести Україну до НАТО?! Яке собаче діло путінським злочинцям до рішення суверенної України, яка має one of the largest and most effective land armies in Europe, до її вступу до НАТО? Так, це предмет переговорів України, але не з терористичною РФ, а зі своїми західними союзниками.
І цей процес Україна розпочала, подавши офіційну заявку про свій вступ до організації. На зустрічі міністрів закордонних справ у Бухаресті (28 – 29 листопада) генсек НАТО Столтенберг заявив про неминучість вступу України до НАТО після Перемоги як гарантії її безпеки у післявоєнний період. Ця ідея не пролунала б на такому високому рівні (генсек НАТО уповноважений озвучувати лише консолідовану позицію країн-членів НАТО), якби Кіссінджер не розпушив західну політичну свідомість для її ухвалення.
Проникливий аналітик одним із перших на Заході зрозумів, що зникла головна причина відмови Україні в її вступі до НАТО, яка ніколи не лунала вголос. Країни НАТО зовсім не горіли бажанням брати на себе за статтею V Статуту юридичні зобов'язання боротися на території України, захищаючи її від можливої російської агресії.
У постіндустріальних суспільствах дуже важко переконувати та посилати людей помирати за Київ.
Досвід російсько-української війни перекинув усі прогнози західних розвідок. Він переконливо продемонстрував, що для того, щоб захистити свого союзника Україну та себе самих, західним солдатам зовсім не потрібно вмирати за Київ.
Варте уваги Як росіяни спростували власний міф про "окупацію України США і НАТО"
Битву за Київ виграли самі українці, відбивши напад "другої у світі армії". Західному ж обивателю потрібно лише витримати такі важкі військові випробування, як підвищення на 2 долари ціни за галон бензину в США або зниження кімнатної температури на 1 градус за Цельсієм у Німеччині.
Ну, і, зрозуміло, союзники з НАТО і насамперед США повинні будуть безперервно забезпечувати найефективнішу європейську армію найсучаснішою західною зброєю, яка бореться з абсолютним злом, і надавати їй супутникову розвідувальну інформацію в режимі реального часу.
Саме цей стійкий механізм взаємодії України та НАТО зараз і реалізується, незважаючи на відчайдушний опір путінської п'ятої колони на Заході. У результаті Україна на наших очах стає де-факто не просто членом НАТО, а лідером НАТО, лідером Вільного світу в його опорі агресорові, який розв'язав 4-ту світову війну проти (як той сам щоденно хвалиться) всього Заходу.
Страх поразки кремлівського монстра
Чому ж Кіссінджер, який першим так далеко зробив крок в усвідомленні цієї нової геополітичної реальності і так багато зробив для сприйняття її західним політикумом, послабив враження від своєї статті неприйнятними пропозиціями про поетапну деокупацію України? Тим більше, коли офіційна позиція G7 (яка на наших очах переростає в G8) сьогодні набагато рішучіша. Лідери G7 / G8 вимагають повного виведення військ окупантів з усієї території України та зобов'язуються притягнути військового злочинця Путіна до відповідальності.
А ви ще раз перечитайте статтю. Вам не здається, що найточнішим заголовком для неї був би не "How to avoid another world war", а "How to avoid the break-up of Russia" ("Як нам запобігти розпаду Росії")?
Від себе додам, що це буде новий тип громадянської війни, в якій сторони будуть боротися між собою не за якісь ідеологічні фантоми, а за суто конкретні трильйонні активи, які виявилися нічийними. Армія Прігожина – це перший прибулець з нашого недалекого майбутнього.
Ось характерний пасаж стурбованого долями Росії Кісінджера: "Розпад Росії може перетворити її територію, що охоплює 11 часових поясів, на спірний вакуум. Його суспільства-конкуренти можуть вирішити свої суперечки за допомогою насильства. Інші країни можуть спробувати розширити свої прагнення силою. Всі ці небезпеки будуть посилюватися наявністю тисяч одиниць ядерної зброї, що робить Росію однією з двох найбільших ядерних держав світу".
Кіссінджер сподівається уникнути цього сценарію, пропонуючи варіант "м'якої, поетапної, керованої" капітуляції Росії, що дозволяє оточенню Путіна "зберегти обличчя" і зберегти на якийсь час владу (і власність!) у країні, яка зазнала поразки.
Такі ж побоювання та настрої характерні зараз для багатьох на Заході. Півтора десятиліття Кремль шантажував Захід своєю ядерною силою, яка "не має аналогів у світі", а сьогодні лякає своєю слабкістю і некерованим розпадом Росії. А Захід охоче лякається. Згадайте, як у серпні 1991 року президент США Буш-старший умовляв у Києві Верховну Раду УРСР не порушувати питання про незалежність України. Розпад СРСР лякав американців непередбачуваністю його наслідків.
Не пропустіть Зеленський у Бахмуті знову дав стусана боягузливому бункерному щуру
Ціна Перемоги
Щодо лідерів G7, то їхня політична позиція, як ми бачили, бездоганна. Але щось заважає літній нерішучій людині в Овальному кабінеті трансформувати цю гідну позицію у практичні дії.
Рішучий український генерал стоїть за 84 кілометри від Мелітополя, готовий пройти цей шлях, взяти ключове в системі російської оборони місто і покласти край агонії Путіна та геноциду українського народу. Але йому потрібно для цього 300 танків, 700 бронетранспортерів та 500 гаубиць.
Генсек НАТО Столтенберг справедливо сказав: "Тhe price we pay is in money. While the price the Ukrainians pay is in blood. If Putin succeeds we will all pay a much higher price".