Читайте також: Хто потрапив у топ-5 кандидатів президентських виборів 2019
Які шанси на успіх у політиці в співаків, акторів і шоуменів, – далі в матеріалі 24 каналу.
Підтримка представників шоу-бізнесу – протестне голосування
На переконання фахівців, бажання українців підтримати на президентських виборах людину – не політика – декларування протесту щодо діючого правлячого класу, політичної еліти, що одні й ті самі прізвища фігурують у виборчих бюлетенях десятиліттями. За словами політолога Петра Олещука, саме тому наразі в керівника студії "Квартал 95" Володимира Зеленського, згідно опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, такий високий рівень популярності – 14,6% серед тих, хто визначився. Другий після Юлії Тимошенко, у якої 21,2% підтримки.
Українці втомилися бачити у владі одні й ті самі обличчя
А в другому турі Зеленський може перемогти і Юлію Тимошенко (23% проти 22%), і Петра Порошенка – 27,8% проти 22,2%. Вакарчук однозначно виграє в Порошенка: 24% проти 11%.
Зеленський виконує функцію мобілізації в політиці для участі в ній тих громадян, хто скептично налаштований. І це важливо. В суспільстві дуже сильні настрої щодо того, що не треба брати участь у виборах, оскільки всі політики – однакові,
– зауважує політолог Петро Олещук.
Не Рейганом єдиним
Як писав раніше сайт 24 каналу в статті "Актори та шоумени в політиці: феномен чи закономірність?", у світі є достатньо прикладів успішної політичної кар’єри акторів, шоуменів і коміків. Зокрема, президент США Рональд Рейган. Наразі така тенденція властива особливо Європі, де також зростає недовіра громадян до діючих політиків. Приміром, нинішній прем’єр Словенії Мар'ян Шарец – у минулому відомий комік.
Втім, на Заході, де закон – понад усе, стати ефективним управлінцем складно, але, в той же час, і шансів більше. Хоча також є неоднозначні випадки. Нинішнього президента США Дональда Трампа, з одного боку, можна вважати людиною не з системи, яка кинула виклик традиційній американській бюрократії. З іншого, століттями відпрацьована американська законодавча система стримувань і противаг не дозволяє Трампу робити необачні і авторитарні кроки.
В Україні багато хто з шоу-бізнесу або спорту намагався піти в політику, але або довго не протрималися, або почали виконувати функцію статиста на голосуваннях у Верховній Раді.
Святослав Вакарчук, співак
Святослав Вакарчук пішов із Ради, "щоб залишитися собою". Лідер гурту "Океан Ельзи" в 2007 році став депутатом Верховної Ради від блоку тодішнього президента Ющенка "Наша Україна – Народна самооборона". До цього співак виступав на концертах на підтримку Віктора Ющенка та брав активну участь у Помаранчевій революції.
Святослав Вакарчук довго в парламенті не пробув
В парламенті Вакарчук був членом комітету з питань свободи слова та інформації й членом груп з міжпарламентських зв'язків. За перший і єдиний рік роботи Вакарчук виступив у парламенті п'ять разів. Не подавав законопроектів. У 2008 році співак добровільно склав депутатські повноваження і пояснив це рішення тим, що "не хотів втратити себе".
В 2014 році Вакарчук активно брав участь у Революції гідності. Ще рік тому лідер "Океану Ельзи" був третім у президентських рейтингах. Наразі його показники значно нижчі – трохи більше 4%. На думку експертів, прихильники Вакарчука втомилися чекати, коли співак визначиться зі своєю участю у виборах президента.
Руслана Лижичко, співак
Переможниця Євробачення-2004 Руслана в 2006 році була обрана народним депутатом від блоку Ющенка "Наша Україна". Очолювала підкомітет з питань інформаційного забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції Комітету з питань європейської інтеграції. У 2007 році Руслана склала депутатські повноваження.
Руслані не дуже сподобалося у велиій політиці
Як пояснила співачка, вона відчула, що навколо відбувається лише клоунада і цирк, тому перестала ходити в парламент.
Злата Огнєвич, співачка
Співачка Злата Огнєвіч, яка здобула третє місце на Євробаченні в 2013 році, вже в 2014-му стала народним депутатом від фракції "Радикальної партії" Олега Ляшка. Очолювала підкомітет з питань творчої діяльності, мистецтв, культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності. До речі, не голосувала за законопроект, що накладав обмеження на право трансляції російських кінофільмів та законопроект про обов'язкове володіння держслужбовцями українською мовою.
Злата Огнєвич пішла з Верховної Ради, оскільки там нікого не цікавить культура
10 листопада 2015 року Злата Огнєвич склала депутатські повноваження. За її словами, в парламенті створюються непопулярні лобістські законопроекти, ведеться політична війна одного політичного угрупування проти іншого, а культура нікого не цікавить.
Денис Силантьєв, плавець
Призер літніх Олімпійських ігор-2000, чемпіон світу та Європи з плавання. В 2014 році став народним депутатом за списками "Радикальної партії" Олега Ляшка. На відміну від Злати Огнєвич, не йде з парламенту і займається законодавчою діяльністю.
Денис Силантьєв часто буває в теле- і радіоефірах
Але здебільшого є одним з авторів того чи іншого законопроекту. Причому в найрізноманітніших сферах: від гуманітарної – до безпекової і фінансової. Не виключено, що участь Силантьєва в розробці законопроектів символічна. Хоча активніше Силантьєв ходить по ефірах і займається медійно-піарною активністю партії Ляшка.
Олександр Волков, баскетболіст
Радянський і український баскетболіст російського походження. Політик, народний депутат України від Партії регіонів. Запам’ятався тим, що блокував регулярно трибуну Верховної Ради під час важливих голосувань.
Олександр Волков у Верховній Раді здійснював силовий захист трибуни
Зеленський – не Вакарчук
Експерти зауважують: ми мало знаємо про Зеленського як потенційного політика. Ще менше про його команду, погляди, ідеологію, позицію щодо важливих питань. Втім, як зауважує Олещук, Зеленський – не просто комік. Він уже давно – організатор. Бізнесмен у шоубізі, який побудував ефективну бізнес-модель.
Володимир Зеленський – людина дії
Зеленський – не Вакарчук. Поки не можна говорити про ефективність Зеленського як політика, але з Вакарчуком вони різні. Вакарчук за своїм психотипом має претензію на статус морального авторитета, відстороненого від процесу. А Зеленський – людина дії, він більшою мірою орієнтований на досягнення результату. І він відрізняється від інших представників шоубізу. Зеленський не стільки представник шоубізу, скільки бізнесмен. І в політиці поводитиметься інакше, ніж інші представники шоубізу,
– наголошує Петро Олещук.
Політолог наголошує: навички в політиці специфічні і їх треба набувати на практиці.
Слід зазначити, що згаданих вище українських зірок включали до партійних списків радше для привернення уваги до тієї чи іншої політичної сили, тож на їхню ефективність у політиці особливо ніхто не розраховував. А ось із висуванням у президенти ситуація трохи інша – тут відповідальність більш персоналізована і за сусідами у списку не заховаєшся. Крім того, якщо депутати швидше "заручники" системи і, розчарувавшись у політиці, не мають іншого вибору, як просто піти, то президент може змінювати правила гри.
Щоправда, застерігає голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, у разі перемоги на виборах президента Зеленського або Вакарчука – людини не з політики – старі політичні еліти разом з олігархами можуть підстрахуватися – провести конституційну реформу, запровадити парламентську республіку, щоб обмежити вплив такого глави держави.
Тож випробування на президента "не з політики" чекають неабиякі.