Досягнення й поразки Зеленського, вагнерівці та атаки Ахметова: інтерв'ю з главою "слуг" Шуляк

Про це голова "Слуги народу" Олена Шуляк розповіла у програмі "Що це було?" з Сергієм Лещенком на 24 каналі.

До теми Олена Шуляк – нова голова партії "Слуга народу": біографія політикині

Про нову посаду

Скільки часу ви вже на посаді?

З 15 листопада, вже 10 днів.

Нервуєте?

Звичайно, нервую. Особливо на наступний день після з'їзду, коли вранці прокинулася й зрозуміла, що це точно не нагорода, не привілей, а надзвичайна відповідальність. Дуже хочу, щоб у команди все вдалось.

Чому ви вважаєте, що "Слуга народу" – це не проєкт, а партія? Я чув, що членів партії дуже мало, ледь не тисяча осіб.

Членів партії приблизно тисяча. У нас сама політична команда набагато ширша:

• 6 407 місцевих депутатів;
• 225 голів громад;
• 241 народний депутат у фракції.

241 і всі члени партії?

Не всі є членами партії, але всі – члени єдиної політичної команди. Хтось працює в партії, а хтось – не в партії. Однак ми маємо бути на одному аркуші, коли говоримо про обіцянки, прописані у програмі президента й партії.

Олена Шуляк стала головою партії "Слуга народу" / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Ви розумієте, що очолювати партію "Слуга народу" 2 роки тому й зараз – це зовсім інше?

Звичайно, зараз трохи важче, але, мабуть, трохи цікавіше. Коли більший виклик, то й сильніший драйв, щоб вдалось. Сподіватимемось, що у нас попереду є ще 2 роки перед новим виборчим етапом.

Для того, щоб досягати там результатів, потрібно вже зараз переглядати регіональну структуру й починати трансформаційні процеси всередині партії. Я про це дуже багато говорила на з'їзді 15 листопада.

Мені дуже хотілося б, щоб зараз партія входила в нову роль майданчика, де можна дискутувати народним депутатам, представникам уряду, фаховому середовищу.

Також аналізувати, що вдалося, а що ні, щоб ці 2 роки витратити для того, аби показник 42% виконаних обіцянок перетворився на 100% або на 99%.

У нас вічні проблеми з комунікацією. Ми не є винятком. Нам потрібно заново вибудовувати схему комунікації з виборцями.

З одного боку, потрібно розповідати, що й навіщо ми робимо, який результат отримуємо. З іншого – необхідно працювати "знизу" з усіма виборцями для того, щоб збирати їхні проблеми й реагувати ухваленими рішеннями на державному рівні.

"Слуга народу" – партія президента. Чи була у вас розмова із Володимиром Зеленським?

Мою кандидатуру погодили з президентом. У нас є низка нарад щодо парламентської діяльності, які відбуваються за його участі. Звичайно, з партійцями обговорювали, з Олександром Корнієнком, і Давидом Арахамією.

Дізнайтеся більше Не боюсь, що розпадеться монобільшість, – нова очільниця "слуг" Шуляк

Усі деталі партійної роботи передавав безпосередньо Олександр (Корнієнко – 24 канал). У нього на центральному рівні партії вибудована досить непогана виконавча служба.

Якраз вони робили певні transition books (нова форма цивілізованої передачі влади та інформації про стан справ у галузі – 24 канал) для того, щоб мені було простіше входити у справи.

Що ви можете розповісти про себе?

Я – киянка. Мій батько з Волині, мама – з Черкаської області. Я – один із перших сертифікованих аудиторів в Україні. Впродовж останніх 20 років працюю у сфері, яка пов'язана з будівництвом.

Повне інтерв'ю з Оленою Шуляк на 24 каналі: дивіться відео

Страшенно люблю сучасне будівництво й хочу, щоб у нас будували так, як у європейських містах. Я – 13 номер за списком партії "Слуга народу". Зараз очолюю її.

У вас є рольова модель у політиці? На кого ви хотіли б рівнятися?

У мене немає рольової моделі. Я вважаю, що у політиці потрібно більше щирості й чесності. Якщо ти, наприклад, ніколи не їси хот-доги на заправці, а потім це робиш для того, щоб сподобатися виборцям (або годуєш голубів у парку), то вони точно не повірять, що ти такий.

Про справу вагнерівців

Ви, як лідерка партії, повинні мати позицію щодо історії з Bellingcat і розслідування щодо вагнерівців. Яка позиція партії?

Говорив (на цю тему – 24 канал) Давид Арахамія – він голова політичної ради партії, голова фракції. Його позиція є досить жорсткою, зрозумілою. Протягом останнього року ми говоримо на різних ефірах і вся ця справа щоразу обростає якимись новими й новими, інколи придуманими, деталями.

У нашій фракції є люди, яких я дуже поважаю. Наприклад, Віталій Безгін і Олексій Жмеренецький, які входять у Тимчасову слідчу комісію, що займалась розслідуванням справи. Усім цікаво для себе прояснити якісь моменти.

Я також була не винятком і ставила запитання. Звичайно, дуже багато інформації вони не можуть розголошувати, тому що вона під грифом "таємно". Потрібно розуміти, що не всі деталі спецоперації чи взагалі роботи контррозвідки або оборонних відомств можуть обговорювати навіть у парламенті.

На кожному телеканалі, ефірі обговорюють дуже скрупульозні деталі, які точно не повинні ставати темою розмови. Ми країна, яка воює.

Обговорювати, що робили чи не робили певні люди в цих обставинах, точно не потрібно. Це демонструє усьому цивілізованому світу й нашим міжнародним партнерам, що ми не вміємо реагувати й працювати з певними матеріалами.

Про листування у Раді

Україна – держава з новими демократичними стандартами. Один з таких проявів – фотографування листувань депутатів з балкона преси. Це неможливо ні в британському парламенті, ні в американському. В Україні таке є нормою і спроби це обмежити закінчуються скандалами.

Так. Скажуть, що посягають на свободу слова, правильно?

Ви не потрапляли у такі скандали?

Усі мої ґаджети не мають захисної (плівки – 24 канал). Я роблю це спеціально. У мене місце дуже вдале для того, щоб журналісти публікували. Жодного разу не публікують, що я дивлюсь у своїх ґаджетах, тому що це нікому не цікаво.

До теми "Розділ України по Дніпру": нардепку Скороход спіймали в Раді за дивним листуванням

Коли ти працюєш із законопроєктами, чи маєш певне листування з помічниками, юристами, на жаль, не показують. Чомусь невигідно у нас показувати, чим здебільшого займаються депутати. Якщо знаходять якийсь маленький скандал, то – розганяють й показують.

Створите собі імідж "відмінниці", а потім якийсь скандал як вибухне.

Дуже хочу. До мене нещодавно підходили журналісти одного з телеканалів і ставили запитання, пов'язані з кумівством та родичами в парламенті.

У Верховній Раді не працює жоден мій родич. Я кажу: "Навіщо ви говорите про такі теми? Я вам краще розповім, які ми сьогодні законопроєкти ухвалювали". Кажуть: "Ці теми не дуже цікаві, тому не говоритимемо про законопроєкти".

Мене особисто це дуже засмучує, тому що наша робота полягає трохи в іншому, аніж обговорення пліток журналістами. Дуже хотілося б, щоб люди знали, що ми робимо.

Треба визнати, що в Україні шоу-бізнес та політика зрослися дуже міцно.

Вже інколи не знаєш точно, де правда. Як сказав журналіст Христо (Грозєв – 24 канал), відома маніпуляційна техніка, коли беруть лише частину правди. Усі про неї знають, а потім – домисли, фейки й можна вже використовувати у будь-якій політичній боротьбі проти політика. Це потужна зброя.

Про об'єднання Разумкова

Восени відбулося "зняття" Дмитра Разумкова. Мені здається, що це для партії був певний рубікон, адже цілісність втрачається. Частина депутатів фракції орієнтується на Разумкова, вони увійшли у його міжфракційне об'єднання. Як далі з групою Разумкова співіснувати в одній партії?

У нас в парламенті понад 100 міжфракційних об'єднань. В об'єднання Дмитра Разумкова увійшли трохи більше ніж 20 народних депутатів. До речі, Володимир Кабаченко ("Батьківщина" – 24 канал) вже вийшов з цього МФО.

Наприклад, я очолюю міжфракційне об'єднання, яке називається "За велике будівництво". Туди входить понад 226 народних депутатів. Це якраз про те, чи підтримують розбудову країни, інфраструктурні проєкти та закони.

До речі, Людмила Буймістер, яка буквально нещодавно також була членкинею міжфракційного об'єднання "За велике будівництво", написала мені заяву про вихід з нього. Однак вона там залишається в об'єднанні Разумкова.

Можливо, це такий елемент піару: "Дивіться, у мене теж є таке міжфракційне об'єднання". Хоча це більш декларативні речі.

Дмитро Разумков створює своє міжфракційне об'єднання / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Це можливість інколи вийти на брифінг, поставити людей поряд з собою: справа – Артема Дмитрука, якого ми також виключили з фракції, зліва – Людмилу Буймістер (знаємо, наскільки їхні погляди розбігаються з переконаннями нашої фракції) і сказати: "У мене також є прибічники й зараз наш курс трохи інший".

Однак Дмитро Олександрович вже 2 місяці не працює на посаді спікера. Це нормальний термін для того, щоб вже себе зарекомендувати, зареєструвати нові законопроєкти, просто аби не використовувати якісь декларативні речі в ефірах.

Можна прийти й сказати "знаю, як боротися з кризою в енергетиці" або "що потрібно робити у сфері пенсійного забезпечення" й показати це на ділі.

Є такі законопроєкти?

Поки я не бачила. Очікуємо. Можливо, до нового року щось побачимо. Однак у мене є сумніви. Особливо, коли ти на ці процеси не впливаєш, тому що Росія веде газову цінову війну й не тільки з Україною, а взагалі з європейськими країнами.

На ефірах легко говорити, але надати пропозицію у вигляді законопроєкту, потім його провести через комітет, зал, імплементувати разом з урядом положення – це величезний труд і не всі на таке здатні.

Про досягнення Зеленського

Заходимо у другу половину президентства Володимира Зеленського. Принаймні, першого терміну. Він збирається балотуватися, як ви думаєте?

Думаю, що це потрібно питати у Володимира Олександровича. Попереду 2 роки. Потрібно ще зробити те, що якраз написано у наших програмах.

Головне досягнення і поразка першої половини президентства?

Для мене, як для людини, яка обожнює все, що пов'язане з будівництвом, це, звичайно, масштабна розбудова нашої країни у всіх напрямках. Зокрема дороги, садочки, школи, лікарні, нові мости, спортивна інфраструктура – усі ті речі, які відбуваються зі створенням нового авіаперевізника.

Це якраз про велике масштабне будівництво по всій країні. За 2 роки якраз вже є результати.

Володимир Зеленський перебуває при владі понад 2 роки / Фото Офісу Президента

Коли ти приїжджаєш в регіони, я вчора (24 листопада – 24 канал) була, наприклад, на Житомирщині, перше, що з гордістю показують місцеві – це приймальне відділення, нова дорога, Центр надання адміністративних послуг, який добудовують.

До речі, ми на Житомирщині дивилися на хірургічний корпус, який починали будувати у 2012 році.

Всі новобуди – це "пам'ятки корупції", як я називаю. Там почали їх зводити, гроші "закопали", усе стоїть і руйнується, нікому не потрібне. Таких новобудов понад тисяча.

У кожній області це сотня об'єктів. Тепер зробити так, щоб всі ці новобуди стали справними об'єктами, у нас виходить, мені здається. Тому для мене така перша перемога – це якраз "Велике будівництво".

Ще про перемоги: цифровізація, Дія, Міністерство цифрової трансформації, яке створили з нуля. Тепер у нас сотні державних послуг можна отримувати в електронному вигляді, не беручи з собою паперові документи.

Цікаво Про пункти підтримки Дії, COVID-сертифікати й 1000 за вакцинацію: інтерв'ю з Мстиславом Баніком

Також ми зараз створюємо умови для працівників IT-індустрії. Україна зараз є дуже привабливою державою. Навіть ті ж IT-працівники з Білорусі дивляться на нашу країну й приїжджають сюди. Найкращі мізки зі своєї сторони можемо залишати саме тут.

Що не вдалося Зеленському

Є речі, які зараз у процесі. Я говорю про перемоги. Те, що вдалося – "зелена зона". Однак є речі у "жовтій зоні", які перебувають у процесі.

Це стосується продовження судової реформи та нарешті початку пенсійної реформи. Також є те, що не дуже вдалося й нас за це сварить бізнес. Зокрема, це пов'язано з податками.

Нам не вдається правильно збалансувати. Це моя особиста думка щодо того, щоб з одного боку була справедливість і податки сплачували всі, а з іншого боку, щоб цей тиск не був надмірним.

Особливо в роки пандемії, коли всім дуже важко, щоб ми надавали підтримку, а не підсилювали тиск на представників бізнесу.

Про олігархів і бойкотування каналів

Ви у парламенті понад 2 роки. Як впливають олігархи? До вас приходив, телефонував і запрошував на "душевну" розмову олігарх?

Мене точно не запрошував.

Це має такий вигляд – президент виносить на позачергову термінову сесію пакет із законопроєктів, які мають екологічну складову. Ми розуміємо, що з екологією у нас в Україні величезні проблеми: Запоріжжя, Маріуполь, Дніпро.

Потім раз і ці законопроєкти не ухвалюють – не вистачає голосів, хтось вийшов, не прийшов, хтось клацнув не на ту кнопку, яку хотів, переплутав.

Депутати інколи натискають "правильні" кнопки під час голосування / Фото Getty Images

Ми бачимо результат, як кажуть, на табло. Це якраз той вплив олігархів, коли в них є інтерес і вони не хочуть, наприклад, модернізувати виробництва для того, щоб усе ж таки з екологією в Україні покращилася ситуація. Тоді не голосують.

Вплив олігарха Ріната Ахметова найбільший. І от "слуги народу" вирішили оголосити бойкот телеканалам Ахметова.

Це чесно. Ми, приблизно 60 спікерів, є дуже частими гостями різних телеканалів. У нас, як у партії влади, немає свого каналу, але дуже хотілось б доносити до людей свою позицію.

Усе, що зараз відбувається з інформаційною політикою на таких каналах, точно не про те, що людей інформують або дають їм правдиву інформацію. Ми вийшли чесно зі спільною заявою і сказали, що не ходитимемо на канали, поки не переглянуть маніпуляції, перекручування та дезінформацію.

Канали Ахметова глузують з того, що відбулося. Вони не перелякалися. У них повна студія. З'явилося дуже багато спікерів Віктора Медведчука. Чи не настав момент, коли повертають борги – у Медведчука немає телеканалів й він змушений просити Ахметова про послугу навзаєм?

Усе може бути. Аналогічна історія з каналами іншого олігарха, коли Медведчук й ексочільник держави говорять про постачання вугілля з ОРДЛО. Ця тенденція є не дуже доброю.

Спікери Віктора Медведчука часто відвідують певні телеканали / Фото Getty Images

Страждають звичайні українці. Вони не отримують якісну інформацію. Знову починаються перекручування, якісь маніпуляції та інформація, яка вигідна для олігархів.

Неважливо "Прямий", "5 канал" чи "Україна 24". Там казатимуть: "Боже, закон про олігархів – це погано", хоча населення України розуміє, що за стільки років незалежності вигравали олігархи, а народ ставав лише біднішим.

До речі, Україна на сьогодні є найбіднішою країною Європи. Я вважаю, що основна причина – неправильний розподіл ресурсів, коли олігархи збагачувались, а народ ставав біднішим, на жаль.