Частина українців програватиме в пам’яті події, що відбувалися рік тому. Деякі діти особливо чутливо сприймають тему війни. Тому сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз порадила, з чого розпочати спілкування на уроках 24 лютого та які слова підібрати вчителям.

До теми "Не можна цього казати": як учитель має підтримувати учнів у час війни

Переживання "синдрому річниці" – це закономірний етап після травматичного досвіду. І дорослі, і діти можуть відчувати його як повторне переживання того, що відбувалося рік тому та принесло погані відчуття. Крім того, учні можуть відчувати "затоплення" минулим.

"Ми не знаємо, у якому саме стані будуть діти, тому, щоб говорити з ними на тему річниці повномасштабної війни, дорослі мають бути стійкими. Важливо не спровокувати те, що може бути ретравмуючим. Педагогам варто зосередити свою увагу на підтримці школярів і бути уважними до пропозицій поділитися спогадами, бо такі розповіді можуть посилити переживання", – каже психологиня.

Також потрібно бути обережними із завданнями. Деякі вчителі давали дітям завдання – створити реферати з фотографіями міст до й під час війни. Якщо дитина буде розповідати про Бахмут чи Маріуполь це може призвести до загострення травматичного стану. Якщо таких завдань неможливо уникнути, то краще сфокусувати увагу на майбутнє. Наприклад, намалювати відновлене місто чи місто своєї мрії.

Психологиня наголошує, що день у школі варто почати зі стабілізації.

Вчителі не можуть передбачити, з яким настроєм учні прийдуть до школи, тому важливо на початку уроку стабілізувати їхній стан:

  • запропонуйте дітям зручно сісти (можна спертися руками на парту, щоб відчути стійку опору);
  • потім варто знайти разом із дітьми в класі чи в кімнаті те, що пов’язано в них зі спокоєм та силою;
  • запропонуйте, якщо діти захочуть, подивитися одне на одного – ніби торкнутися добрим поглядом;
  • сфокусуйте увагу на тому, що сьогодні 24 лютого 2023 року, не початок війни.

Психологиня навела приклад:

"Сьогодні 24 лютого 2023 року. У цей день рік тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже дев’ять років. За останній рік ми всі переживали багато складних подій. Цей рік був дійсно важким для українців. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І я пишаюсь вашою силою, мудрістю, стійкістю. Я вчусь у вас".

"Сьогодні вже 2023 рік. Ми стали дорослішими, стійкішими та впевнилися, які ми сильні. Ми всі вдячні ЗСУ. Але в нас із вами теж є своя роль і своя сила. Назвіть свою особисту силу – те, що вам у цей рік допомагало". Це може бути почуття гумору, дружба, витривалість, близькість тощо.

Можна, щоб думки дітей повторювалися. І коли хтось скаже те, що подібне й до відчуттів інших, нехай діти зроблять спеціальний жест, про який у класі домовляться заздалегідь. Це дозволить відчути єдність та підтримку.


Підтримуйте учнів, стежте за їх реакцією / Фото НУШ

Далі згадайте про те, що "на варті нашої безпеки стоять українські військові, які захищають нас вдень і вночі, а сміливі волонтери допомагають і ЗСУ, і переселенцям".

Ще можна розповісти дітям про героїв Азовсталі, про волонтерів, які рятували тварин, запитати, про які подвиги вони самі можуть розповісти. Якщо в класі є діти, близькі яких на фронті чи загинули, будьте особливо уважні до їхніх реакцій.

Психологиня радить запропонувати учням практику для відчуття сили. Наприклад, "Яке ти джерело світла" із методички "Твоя сила". Діти мають уявити, що вони є джерелом світла. Потім їм потрібно визначити, яке це джерело:

  • штучне чи природне, велике чи маленьке;
  • кольорове чи однотонне, сяє чи мерехтить;
  • якби це джерело світла було в їхньому тілі, де б воно розташовувалося: у голові, животі, грудях чи в усьому тілі. За бажанням можна покласти руку на це місце;
  • потім повільно вдихнути та видихнути. Уявити, що світло розтікається по всьому тілу.

Ця вправа допоможе дітям заспокоїтися та відчути більше сили.

Також учні можуть створити свій герб або герб класу. Це дає відчуття впевненості та сили.

Поговоріть із дітьми про тих, хто нас підтримує. Адже коли людина переживає стрес, вона може відчувати самотність. Тож нам важливо пам’ятати про те, що близькість – наша сила. Ми є одне в одного. Тож варто нагадати учням про людей, які можуть підтримати їх.

Якщо є потреба, ви можете допомогти дітям повернути стійкість за допомогою тілесних вправ. У проєкті "Стійкість для стійких" зібрано 20 коротких анімаційних відео для дітей та дорослих із вправами, які допоможуть заспокоїтися та психологічно себе підтримати.

Зробіть разом з учнями дихальні вправи

Їх знаходьте в “дихальних картках“. За допомогою дихальних практик можна не тільки взяти під контроль стрес та тривогу, а і сконцентрувати свою увагу, навчитися зосереджуватися на уявному об’єкті тощо.

На кожній картці намальовані різні обʼєкти, рухаючись контурами яких потрібно робити вдихи й видихи. Стрілки задають напрямок руху, а також мають підписи, що потрібно робити – вдих чи видих.

Підтримайте емоції дітей

Якщо захочете дізнатися стан дітей, то запропонуйте показати його жестом "Барометр емоцій":

  • великий палець вгору – означає "все добре";
  • великий палець вбік – "так собі";
  • великий палець вниз – "не дуже".

Свідомо обране саме таке формулювання, щоб не перезбуджувати лімбічну систему. У такий спосіб ми даємо підтримку емоціям дітей, навіть коли їх не називаємо.

Завершувати розмову з учнями варто пропозицією дії та відчуттям надії:

  • разом заспівати гімн України або пісню "Ой у лузі червона калина" тощо;
  • створити листівки;
  • намалювати країну майбутнього;
  • запропонувати подумати, що ми зробимо першим, коли почуємо слово “перемога” (наприклад, почнемо кричати, танцювати, телефонувати одне одному та ін.)


Можете намалювати спільний патріотичний малюнок / Фото "Всеосвіта"

Також можна намалювати щось патріотичне. Додамо, що ГО "Смарт освіта" для проєкту "Скриня в укриття" створила для дітей різного віку розмальовки на патріотичну тематику. Завантажити їх можна за посиланням.