Дебют

Партію "Голос" було презентовано в травні 2019 року – якраз під парламентські вибори. Попри те, що нова політсила наголошувала на тому, що є ідеологічною партією й декларувала боротьбу "за все хороше та проти всього поганого", це було не зовсім так. "Голосу" не вдалося уникнути потрапляння до класичної для української політики пастки й стати "партією лідерського типу".

Читайте також Нардепи "Голосу" створюють окреме об'єднання: з'явилася офіційна позиція партії

Обличчям партії став популярний співак Святослав Вакарчук. Власне, звідти й назва політсили, адже Вакарчук впродовж трьох сезонів був суддею надзвичайно популярного однойменного талант-шоу каналу "1+1". Співак мав привернути увагу до нового проєкту, забезпечити голоси на виборах і привести в Раду "нові обличчя" – молодих політиків без корупційних шлейфів і довгої історії "зашкварів".

План цей вдалося реалізувати лише частково. "Голос" набрав на дострокових виборах 5,82% й пройшов до Ради. Народними депутатами стали перші 17 номерів виборчого списку, ще троє обралися як мажоритарники. Таким чином, парламентська фракція "Голосу" у Верховній Раді 9 скликання налічувала 20 нардепів.

Втім, на тлі грандіозного успіху так само поспіхом зібраної партії "Слуга Народу" фракція "Голосу" виглядало дуже скромно й фактично була позбавлена можливості впливати на ухвалення політичних рішень. В умовах існування пропрезидентської монобільшості “Голос” не міг претендувати на роль "золотої акції", адже "Слуги" делегували фракції суто декоративні функції. Втім, залишалась роль вотчдогів і голосу опозиції.

Демарш Вакарчука

Незабаром Святославу Вакарчуку знову стало нудно – він не захотів бути частиною політичної рутини та займатись партійною розбудовою, а тому вкотре пішов з політики навесні 2020 року. Його спадкоємицею стала Кіра Рудик – успішна бізнесвумен очолила партію, головою фракції став Сергій Рахманін, а згодом його замінив Ярослав Железняк.

З цього часу почалися ширитись чутки про чвари в партії та підкилимні ігри. Незабаром вони перейшли у публічну площину. Все це відбувалось на фоні катастрофічного падіння рейтингів "Голосу". Причиною обвалу стало розчарування від "евакуації" Вакарчука та активне цькування з боку конкурентів, в першу чергу, прихильників партії Петра Порошенка, з якою "Голос" опинився на одному електоральному полі.

Вакарчук у Раді / Фото facebook.com/sviatoslav.vakarchuk

Важливим маркером стали місцеві вибори восени 2020 року. На них до команди "Голосу" приєдналась нова зірка – шоумен Сергій Притула. Притула був партійним кандидатом на виборах мера Києва, але зазнав болючого фіаско. Серед кандидатів від "Голосу" у великих містах не провалився хіба Віктор Євпак, який пройшов до другого туру на виборах в Черкасах і склав достойну конкуренцію чинному бургомістру Бондаренку.

Відносний успіх Євпака у Черкасах та провал решти представників "Голосу" довели, що політсила опинилась у кризі й ризикує стрімко маргіналізуватися.

Претензії сторін

Партійний з'їзд у січні 2021 року, схоже, став точкою неповернення. Після нього чітко окреслились три групи впливу в партії.

Перша – на чолі з Кірою Рудик. Її підтримали Ярослав Железняк, Інна Совсун, Андрій Осадчук.

До теми Прогулює 60% засідань: депутати з "Голосу" ініціюють виключення Рудик з партії

Друга складалася з нардепів Ярослава Юрчишина, Соломії Бобровської, Романа Лозинського, Ольги Стефанишиної, Олександри Устінової та Володимира Цабаля. Згодом до них приєдналися Галина Васильченко, Наталія Піпа, Андрій Шараскін та Юлія Клименко.

Третя група згуртувалася навколо Сергія Притули та об'єднала прихильників "Голосу" в регіонах.

Тоді ж між групами впливу розпочалися воєнні дії. Полем битви стали соцмережі, а зброєю – звинувачення у "зраді", тобто співпраці з Офісом Президента. Представники другої групи звинуватили Кіру Рудик у бонапартизмі й заявили, що та вкрала партію у її засновників – Юлії Клименко та Ярослава Юрчишина, зачистила політраду та регіональні осередки.

До теми Про Притулу, Вакарчука та кардинальні зміни в "Голосі": ексклюзивне інтерв'ю з Андрієм Осадчуком

У відповідь вони отримали зустрічні претензії та звинувачення у волюнтаризмі й перетворенні "Голосу" на "Голос. Діти" (ще одне реаліті-шоу "Плюсів", де за перемогу змагаються підлітки). А ще проти "десятки" був задіяний адмінресурс – їх позбавили права голосу у партійній пресі та соцмережах, заблокували появу на телеефірах.

Заява Сергія Притули про намір залишити "Голос":

Притула своєю чергою оголосив про вихід з "Голосу" та заходився розбудовою власного політичного майбутнього.

Ще одним фронтом бойових дій була сесійна зала, де депутати з "Голосу" голосували на власний розсуд і зовсім не дотримувались єдиної партійної лінії. Суперники почали рахувати скільки засідань пропустила Кіра Рудик та хто й коли голосував в унісон з більшістю.

"Справедливість"

Апогеєм стала історія з голосуванням Кіри Рудик, голови фракції Ярослава Железняка та трьох їх колег за включення до порядку денного парламенту законопроєкту, що відтерміновує дубляж фільмів державною мовою.

Хвилина слави Олександри Устинової:

"П'ятірка" згодом заявила про "жахливу помилку". Вона стала останньою краплею (але не причиною) для групи з 10 депутатів – наступного дня вони оголосили про створення у нетрях фракції власного депутатського об'єднання під назвою "Справедливість".

При цьому про вихід з "Голосу" мова не йде, адже це б означало автоматичну втрату мандату. Свою позицію "десятка" виклала на зібраній на конструкторі "Тільда" сторінці, яка отримала в деяких медіа статус офіційного сайту об'єднання. На ресурсі є лише один лонгрід під назвою "Голос рейдернули".

У відповідь партійна пресслужба заявила про незаконність створення групи "Справедливість".

Ми глибоко переконані, що всі питання внутрішнього партійного життя будь-якої партії, в тому числі партії "Голос", мають вирішуватись відповідно до правил та процедур партії. Для цього існують органи управління, такі як з'їзд та Політична рада. Сьогодні Політична рада партії "Голос" розгляне заяву частини фракції "Голос" у Верховній Раді та дасть їй оцінку, – заява керівництва "Голосу" з приводу утворення "Справедливості".

Що буде далі

Таким чином було інституйовано розкол у фракції. Партія залишилась під проводом Кіри Рудик, яка тепер офіційно позбулася опозиції та отримала можливість довести, що саме її бачення було вірним. На наступних виборах.

Те саме стосується й Сергія Притули.

До теми Керівництво "Голосу" почало "зачистку" у регіональних організаціях партії

Учасникам депутатського об’єднання "Справедливість" за час до наступних виборів треба продемонструвати свою важливість і готовність нарешті бути командою. Або ж вдало пройти “смотрини” для інших політичних сил

А всім разом варто провести роботу над помилками, адже розвал "Голосу" – не лише внутрішня справа 20 народних депутатів і кількох сотень представників "Голосу" в регіонах, але й всіх патріотично налаштованих громадян України, яким близькі західні демократичні цінності та бажання побороти корупцію, що є системною проблемою в нашій державі.