Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Ми повинні бути готові до повернення Криму в будь-який момент, – Чийгоз

      Ахтем Чийгоз / Апостроф

      Український кримськотатарський політик Ахтем Чийгоз – про наймасштабніший мітинг в історії Криму, винних в анексії та про нинішню ситуацію на півострові.

      26 лютого 2014 року Ахтем Чийгоз разом із своєю родиною та ще 2 тисячами кримських татар приїхав з Бахчисарая під парламент Криму заявити свою громадянську позицію. Тоді загроза анексії Криму вже висіла в повітрі...

      Які панували настрої в проукраїнської та проросійської сторін на мітингу 26 лютого?

      Напередодні Меджліс закликав усі проукраїнські сили вийти на мітинг і не допустити прийняття політичного звернення до Путіна з боку депутатів-сепаратистів Верховної Ради Криму. На той час ми вже знали, що Володимир Константинов (спікер ВР Криму, колабораціоніст, з 2014 року – голова окупаційної "Державної Ради Криму" – Прим. ред.) літав до Москви. У нас це викликало дуже серйозне хвилювання, бо напередодні він оголосив позачергову сесію. Пізніше, під час розгляду "справи 26 лютого", яку відкрила Росія, Константинов в своїх свідченнях підтвердив нашу версію.

      Отож, ми вийшли на мітинг у першій половині дня. Зібралося близько 20 тисяч кримчан – справжніх громадян України. Але ще зранку внутрішній двір будівлі Верховної Ради був заповнений так званими "загонами самооборони" і "казачеством". Згодом із Севастополя прибули ще кілька автобусів з "людьми в чорному", в них за пазухами ми бачили щось подібне на короткоствольних автоматів. Були також представники начебто Тверського казачества – на той час вони базувалися в Севастополі. Згідно матеріалів "справи 26 лютого", є довідки, що це була група ПВК "Вагнера".

      Читайте також: П'ять років кримської інтервенції – поворотний пункт для Європи, – Tagesspiegel

      Більшість стояла з прапорами України та кримсько-татарськими. Переважна більшість! І декілька тисяч – з російськими прапорами. Це і визначало характер взаємовідносин двох груп мітингуючих. Наявність російського прапора – це було пряме втручання в державність України.

      Ахтем Чийгоз на мітингу 26 лютого 2014 року: дивіться відео


      Ввечері ви розійшлися. Які були відчуття? Чи підозрювали, що вже на ранок Крим прокинеться під "триколором"?

      Ми йшли звідти з відчуттям досягнутої цілі. Було завдання не допустити проведення сесії, яка намагалася ухвалити політичне звернення до керівництва Росії, направлене на порушення територіальної цілісності України. Ми всіх цих проросійських мітингуючих з двору витиснули. Двір після нас був порожнім. Ми вважали, що як громадяни свій обов'язок виконали. Далі мали працювати спецпризначенці, міліція, СБУ... Ми ж на той момент не знали, що вони практично всі перейшли на бік окупантів.

      Російські окупанти в Криму: дивіться відео 


      Вже вранці якою була реакція населення на російський прапор на адмінбудівлях?

      Звістка про те, що в ніч з 26 на 27 лютого, а точніше – на світанку з 4 до 5 години, озброєні люди захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Криму, шокувала всіх. І кримських татар, і російськомовне населення... Коли о 8 ранку я приїхав до будівлі Ради міністрів, це центр міста, там було порожньо. Я такої зловісної тиші не бачив і не чув ніколи. З того моменту Крим занурився у страх і темряву. Відчуття мороку… А згодом пішли колони військової техніки.

      Читайте також: У Львові провели мовчазну акцію "5 років окупації Криму"

      "Зелені чоловічки" в Криму: дивіться відео


      Про те, що захопили адміністративні будівлі російські спецпризначенці, стало всім зрозуміло буквально о 9 ранку. І вони не виламували двері, вони спокійно зайшли туди – їх впустили. І тут відповідальність не київської центральної влади, яка тільки формувалася. Тут відповідальність ніхто не знімав з регіональної влади. І Анатолій Могильов (екс-голова Ради Міністрів АР Крим – Прим. ред.) є співучасником цього злочину – захоплення адміністративних будівель і здачі влади окупанту.

      Так само, як і Константинов. Приміщення Верховної Ради вдень 26 лютого охороняли близько 200 людей, але після 10 години вечора їх почали знімати. Залишили тільки внутрішню службу, яка потім і відкрила добровільно двері росіянам. Взагалі Константинов завжди був проросійським, і попередня центральна влада у Києві прекрасно це знала. Не кращим був і Могильов – після його призначення всі сепаратистські організації Криму активізувалися...

      Ваші діти зараз живуть у Криму. Чи відчувають на собі тиск з боку окупантів?

      Що можна чекати від людей, які зухвало і жорстоко поводилися під час хвороби моєї матері?! Про яке гуманне ставлення можна говорити?!

      Мій старший син, дві доньки і четверо внуків зараз у Криму. Але вони – діти всіх кримських татар, як і всі діти кримських татар – мої діти. Там ризикує весь народ. Як би я з дружиною не хвилювався, особливо за сина, – ми не можемо забезпечити йому захист. Так само як і всьому нашому народу.

      Можна сказати, що кримські татари і нині відстоюють півострів?

      Ми повинні гідно оцінювати факти спротиву наших громадян у Криму. Без них боротьба на міжнародній арені у питані невизнання анексії не була б настільки успішною. Не сумніваюся, скоро це приведе до деокупації Криму.

      У "справі 26 лютого" вас не одразу затримали. Російська влада намагалася отримати лояльність кримських татар? Чи були пропозиції співпраці?

      На різних етапах були різні підходи. Перші кілька місяців намагалися домовитись. Потім нас назвали "не договірними". Як наслідок, намагалися індивідуально підкупити. На жаль, декілька членів Меджлісу були банально і дешево куплені. Але 27 представників, маючи мандат від народу, лишилися вірні своєму обов'язку. А народ не сприйняв окупацію.

      Спроба переформатувати Меджліс провалилася, так само, як і спроба створити якісь організації, які могли б говорити від народу. А намагання деяких псевдолідерів асоціювати себе з народом – не просто провальні, а публічно і в образливій формі засуджені народом. Їх виганяють з похорон, з ними ніхто і ні на яких подіях не спілкується... Якщо на якесь свято – весілля, наприклад, хтось з них запрошується, – за їхній стіл ніхто не сідає. Тому всі зусилля Росії підкорити Меджліс ні до чого не привели.

      Що вам пропонували особисто?

      Це було банально – гроші. Причому – великі гроші. Пропонували також високі посади – вони хотіли мати свого Рамзана Кадирова в Криму в моїй особі. І, до речі, коли мене посадили – ці намагання не припинилися і тривали всі 3 роки. Вони думали, що зламали мене – приходили, домовлялися... І навіть незадовго до звільнення пропонували ті ж умови. Я казав, що у мене ж суди йдуть. "Та які суди, – казали. – Закриємо справи, і вважайте, що нічого не було". Там нема поняття "суди", "слідство", "прокуратура"... Це було і так зрозуміло.

      Читайте також: ФСБшники вдерлися у будинки кримських активістів з обшуками: фото і відео

      Коли ви були у в'язниці померла ваша мама. За яких обставин вам таки дали із нею зустрітися?

      Людмила Лубіна (омбудсмен в окупованому Криму – Прим. ред.), яка очолює раду з прав людини у Криму, ця підла істота – інакше назвати її не можу, приїхала до батьків додому. Побачила, що моя мати не встає, і спробувала переконати батька, щоб її посадили в інвалідне крісло, і тільки тоді можна влаштувати наше побачення в СІЗО. Звичайно, батько їх прогнав.

      Лише пізніше, завдяки втручанню Києва і міжнародної спільноти, у перерві так званого "суду", відбулася спецоперація – мене повезли до батьків з мішком на голові і в кайданах у супроводі дуже великої групи машин і людей. Перекрили всі під'їзди на вулиці, де батьки мої живуть... І протягом 10 хвилин – у кайданах, але хоч без мішка на голові – я бачився з мамою і зміг з нею попрощатися…

      Як думаєте, чому були такі надзвичайні так звані "заходи безпеки"?

      У них всі дії виходять зі страху. Страху до всього, що несе загрозу режиму. Тому дії проти кримських татар особливо жорстокі, бо ми не договірні.

      Цей тиск застосовується, щоб заставити кримських татар …покинути Крим. Страх буде мотивувати виїжджати з Криму. Всі ці обшуки о 5 ранку, зі звірством, вибивання дверей на очах дітей… Ця надмірна жорстокість говорить про те, щоб ми не забували, як в 1944-му кримських татар вислали...

      5 років минуло... Зараз, озираючись назад, на вашу думку, був шанс відстояти Крим?

      У лютому 2014 року – вже ні. Україна мала діяти раніше – в 2012 році чи навіть 2008- у...

      Я нещодавно повернувся з Грузії… Ми не повинні повторити деякі моменти, які там склалися – а саме дефокусація уваги з війни на соціальні питання. В нашій ситуації це не тільки втрата Криму. Крим був втрачений не через "руський мір". Цей міф був розбитий 27 лютого 2014 року. Вони чекали загального тріумфу, але його не було. Тому воєнним шляхом пішли.

      Якщо згадати заяви кримсько-татарського народу за 10 років до окупації – ми вже тоді кричали про активність сепаратистських рухів і маргінальних організацій. Про те, що кримська еліта сприяє та спекулює на них. Що Київ не достатньо займається Кримом... І справа була не в населенні. Справа була в керівниках партій, Ради Міністрів... А тим часом кримська СБУ давала зведення, що загрозою є кримські татари.

      Як думаєте, коли Крим повернеться в Україну?

      Питання повернення Криму дуже відчутне і зараз – через 5 років – завдяки спротиву кримчан. Ми повинні про це говорити і з повагою ставитися до наших громадян в Криму. "Коли?" – це питання звучить усі 5 років. Коли воно звучить в Україні, то мається на увазі якась дата, щоб до неї прив'язатися. Часто це – як спекуляція для обвинувачення влади і окремих політиків.

      А от в Криму "коли" звучить як надія. І цю надію ми підкріплюємо своєю успішністю. Успішність пов'язана з тим, що ми стаємо сильні, на світових майданчиках ми в центрі уваги як країна. І маємо сильні позиції. Ця впевненість додає сил далі боротися. А нам у будь-який момент треба бути готовими, що наші надії справдяться. Просто треба чітко знати, що війну ми виграємо, і Крим звільнимо обов'язково. І це станеться дуже швидко.

      Що робити з тими людьми, які показово рвали українські паспорти?

      Чемодан, вокзал, Росія. У цьому питанні ніяких компромісів не буде. Вони, як і 70 років тому, подумали, що можуть приїхати в чужу домівку, облаштовуватися там і жити своїм життям. Ні, так не буде цього разу. Повторюся: чемодан, вокзал, Росія!

      Починаючи з 2014 року, за різними оцінками, до Криму приїхали близько 800 тисяч росіян. Це здебільшого військові і їхні родини. Але ніхто не давав їм права приїжджати в чужу домівку. І вони понесуть відповідальність за свої вчинки.

      Що відомо про анексію Криму Росією?Наприкінці лютого 2014 року перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська окупували Кримський півострів. Оскільки російські військові були без розпізнавальних знаків, у народі їх назвали "зеленими чоловічками". 16 березня 2014 року на території АР Крим пройшов псевдореферендум про статус півострова, організований Кремлем. За сфальсифікованими результатами цього "голосування" Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Євросоюз, ні США не визнали результатів референдуму та вважають, що Росія анексувала Крим.

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук