Про пресмарафон Зеленського
Політичний оглядач Іван Верстюк: Такий незвичний формат, який навіть важко назвати пресконференцією – це медіамарафон в такому місті, як Київський міський ринок їжі. Мені здається, що задум Президента і його Офісу був у тому, що ось ця комфортна напів хіпстерська обстановка змусила журналістів говорити не про серйозні речі, а саме Нормандський формат, реінтеграцію Донбасу, Крим, санкції, новий державний бюджет. А питати Зеленського про те, де в Києві найсмачніша шаурма, що він постить в інстаграмі і чим йому згадується гра в російському КВН.
Читайте також: Чи можна вважати формулу Штайнмаєра зрадою: ризики зустрічі в нормандському форматі
Не спрацювало. Запитання були достатньо серйозні й дуже добре, що журналісти краще відчули, що таке Зеленський. А Зеленський краще відчув, що таке журналісти.
Іван Верстюк
От я з ним говорив. Він щось мені пояснював про необхідність врегулювати інформаційний простір. Я зрозумів, що для нього журналістика, інформація це, як інструмент державної влади скоріше, аніж медіаринок, аніж свобода слова чи щось інше.
Народний депутат фракції "Голос" Ярослав Юрчишин: Ключове завдання – показати інакшість. Я не дивився "Слугу народу", але переконаний, що якщо подивитися, то знайдемо сюжет, де президент обідає з журналістами й вони спілкуються. Насправді дуже багато моментів проглядається з тих, що були в серіалі. І це не погано, і це не добре.
Ми маємо розуміти звідки людина родом – з шоубізу. Людина насправді перше робить картинку і це не те, що правильно, а те що зараз працює, тому що й люди бачать картинку. Вони бачать не протиставлення преса і фігурант, а бачать, що в колі людей спілкуються, йде відверта дискусія.
Людина проявляє емоції, які працюють краще, аніж слогани, ніж цифри. Чому? Тому що ти бачиш відкриту людину. Ключове, що показує Зеленський і чим він виграє – він такий, як всі. Тобто він так само емоційно реагує на емоційне питання. Це здавалося б не правильно, не по протоколу, але люди бачать таких, як він. Він може відверто сказати те, що президент раніше б ніколи собі не дозволив.
Політолог Микола Давидюк: Формат не є повністю новим, але й сказати, що він придуманий на Печерських пагорбах теж не можна. Та навіть Ющенко, коли був головою Нацбанку, то він міг йти з журналістами пити чай вранці. Й це вважалося дуже інноваційно, що це політик відкритий. Зараз просто політик не одного журналіста запрошує, а одразу по 10. Все, тобто це не є чимось новим.
Микола Давидюк
Ми говоримо про форму, але не говоримо про зміст і він цього уникав. Він створив хаотичність. Починалося з того, що команда агресивно веде з себе журналістами. Політтехнологічна яка відповідь? Треба зробити щось яскраве, щоб запам’ятали і щоб рік до цього питання не вертатися.
Кожен раз, коли будуть казати: "Треба буде поговорити з президентом", то скаже "Зачекайте, я понад 9 годин з вами говорив. Ви не наговорилися?". Чи вийшла дійсно така справжня розмова з президентом? Не вийшла. Президенту умовно 2-3 години конструктивної роботи могло б вистачити й дізнатися вдвічі більше.
Про Коломойського та "Приватбанк"
Володимир Зеленський на пресмарафоні не дав категоричної відповіді, що Коломойський точно нічого не отримає від держави. Президент завуальовано наголосив, що він на стороні України і український бюджет не втратить жодної копійки.
Чи може це гарантувати, що Ігор Коломойський нічого не отримає?
Народний депутат фракції "Голос" Ярослав Юрчишин: Він насправді вже отримує. Адже, зокрема, відбуваються зміни в атомній енергетиці, куди заходять люди, пов’язані з Коломойським. Фішка в тому, що йому не потрібен "Приватбанк" як юридична структура, йому потрібні кошти і насправді йому важливо відігравання помсти. Тобто Коломойський має (на меті) нагнути Україну, щоб йому повернути кошти.
Але по "Приватбанку" не можна бути спокійним, бо потрібно дивитися, де руки. Тобто коли Коломойський починає багато говорити, то руки в цей час заходять в зовсім іншу сферу.
Ми можемо повернути "Приватбанк", але не повернувши його як структуру, а гроші банку в інших різних сферах.
Політолог Микола Давидюк: Якщо сьогодні заміряти лідерів думок в країні, то Коломойський – найбільш сильний лом, який може створити рейтинг або знищити його. Адже "Приватбанк" з політичної точки зору – це найсильніша партія в країні і "Слуга народу" з нею точно не зрівняється.
Що відомо про націоналізацію "Приватбанку"?Уряд України 18 грудня 2016 року, пославшись на пропозицію НБУ і колишніх акціонерів "Приватбанку" (найбільші – Коломойський і Боголюбов), вирішив націоналізувати найбільший на українському ринку банк. Для того, щоб врятувати його, держава здійснила докапіталізацію на понад 155 мільярдів гривень.
Ексвласники банку вважають націоналізацію незаконною. Тривають судові суперечки (і в Україні, і в закордонних юрисдикціях). Наприклад, Окружний адмінсуд Києва 18 квітня 2019 року за позовом Коломойського скасував рішення про націоналізацію "Приватбанку", у відповідь на що Кабмін, Нацбанк і "Приватбанк" одразу в травні оскаржили це рішення.
Про зміну рейтингу Зеленського
Народний депутат фракції "Голос" Ярослав Юрчишин: Якщо зараз подивитися на зміну розвитку Зеленського, то помітно цікавий формат. За дослідженнями соціологічних груп, менше стає виборця південного, більше – західного.
Ярослав Юрчишин
Чому так? Бо на заході України люди боялися, що прийде Зеленський і буде здача інтересів України Путіну, але цього немає. Виступ на Генасамблеї ООН чітко показав, що залишилася така ж тактика: ми доводимо, що РФ – агресор. Ми демонструємо кулі та меседжі, що Росія має піти з Донбасу та Криму.
Позитив в тому, що Зеленський повертає в комунікацію Крим, якого було небагато. Але питання в тому, щоб це була не лише риторика, а й конкретні кроки.
Про неслухняних "слуг народу" та депутатів Коломойського
Журналіст та блогер Денис Казанський: Чим далі, тим більше буде таких випадків, коли "Слуги народу" не будуть слухати, а голосуватимуть по-своєму. Адже спочатку до Ради зайшли недосвідчені люди, які голосували як їм казали. Але чим більше вони там працюють, тим більше досвіду вони набираються.
Денис Казанський
Народний депутат фракції "Голос" Ярослав Юрчишин: Узагальнювати не варто. Є невелика група, близька до Коломойського, – десь до 30 людей. Переваги цих людей в тому, що вони насправді мають досвід і вони читають не лише правки, а й самі закони.
Вони можуть легко підійти до чесних депутатів-мажоритарників зі "Слуги народу" і сказати "Дивись, ти знаєш, що за цим законом тебе будуть прослуховувати без дозволу суду" і вони їм вірять, хоча це не правда. Так зриваються голосування в Раді.
Тобто ці 30 людей Коломойського в Раді – це досвідчені юристи. Вони приходять до якогось вчорашнього громадського активіста (який тепер став депутатом, – 24 канал) і йому починають говорити такі "анекдоти", той починає сумніватися і не голосує.
Про звільнення Олександра Данилюка
Політолог Микола Давидюк: Коли потрібна була публічна легітимізація як політика, то всіх на руках носили. А зараз в команді Зеленського починають позбуватися "чужих", які не були в первинній команді – так звані "попутчики".
Але я думаю, що в Данилюка були якісь прорахунки і швидше по американському напрямку. До того ж, амбіції Данилюка були в рази більші, ніж його реальні можливості. З ним могла бути така розмова: на прем’єра ти не тягнеш – бери фінанси. Але закрили всі посади і сказали "все, дякуємо, до побачення".
Читайте також: Розмова Зеленського з Трампом зачепила Європу: Україні загрожує новий скандал
Зеленський неодноразово натякав, що він відносився до Данилюка добре, тобто відношення змінилося і разом з цим був якийсь факт, який дійсно повпливав і зараз їхні дороги розійшлися.
Що відомо про відставку Данилюка?27 вересня Олександр Данилюк написав заяву про звільнення з посади секретаря Ради нацбезпеки і оборони. Тоді президент саме перебував з офіційним візитом у США, тому розгляд заяви був перенесений на час, коли президент повернеться.
30 вересня Офіс Президента повідомив, що Володимир Зеленський розглянув заяву та підписав указ про відставку Данилюка. На посаді Данилюка замінив Олексій Данілов.
Однією із причин своєї відставки Данилюк називає саме події навколо "Приватбанку" і можливе скасування його націоналізації.