Спільним рефреном у статтях іноземих видань про насильницьку смерть затятого критика Кремля в Києві лунає згадка щодо попередніх випадків політичних вбивств на території України, які досі залишаються не розкритими.

Читайте також: Аркадія Бабченка вбили у Києві: біографія відомого журналіста

Відчайдух, дисидент і професіонал

41-річний Аркадій Бабченко, батько маленької дочки, служив у російській армії під час двох чеченських воєн (1994-1996 і 1999-2000), після чого працював військовим кореспондентом у газеті "Московський комсомолец" і на телеканалі НТВ. Потім він зблизився з ліберальними виданнями, зокрема, з "Новою газетою", що ввійшла в історію як роботодавець іншого убитого журналіста – Ганни Політковської. У своїх книгах Бабченко описав досвід участі в операціях російських військових сил, за що був нагороджений безліччю літературних премій, розповідає про професійну діяльність Бабченка Le Monde.

У 2007 році в одному з інтерв'ю Бабченко розповів про свої переживання після демобілізації:

Допомагало тільки одне – писати. Якби я не почав писати, то, можливо, спився б. Це були єдині справжні ліки. Коли людина повертається з війни, з в'язниці, після будь-якої екстремальної ситуації, вона повинна витягти це назовні з себе.

Бабченко розповідав, що пережити спогади про жахіття війни йому допомогло письмо
Бабченко розповідав, що пережити спогади про жахіття війни йому допомогло письмо

В останні роки журналіст досить активно критикував російський уряд, йдеться у матеріалі The Guardian. Бабченко критикував окупацію Криму Володимиром Путіним та його підтримку бойовиків на південному сході України. Опозиціонер був змушений покинути Росію в лютому 2017 року, написавши, що в цій країні він "більше не почувається у безпеці". Це сталося після скандалу навколо його висловлювань на Facebook про відсутність співчуття до пасажирів літака, який прямував у Сирію, уточнюють автори публікації. Незабаром в інтернеті опублікували домашню адресу Бабченка, він почав отримувати погрози.

Ось уже десять років, як я боюсь. Коли ти дисидент в Росії, тебе можуть убити, отруїти,
– коментував Бабченко причину свого від'їзду.

В Україні протягом року він вів програму на кримсько-татарському телеканалі ATR, який зараз розташований у Києві. Він також писав про війну на Донбасі.

Читайте також: Кришталево чистий випадок терористичного вбивства, – керівництво ATR про вбивство Бабченка

В день своєї загибелі, продовжує британська газета, Бабченко згадав про один випадок, після якого він залишився живим. На початку війни 2014 року український генерал не дозволив йому летіти на вертольоті, який був збитий. "Загинули чотирнадцять осіб. А мені пощастило. Другий день народження, виходить", – йшлося у дописі Бабченка на Facebook.

Обопільні звинувачення і жодного розкритого вбивства

Інцидент із Бабченком, колишнім військовим кореспондентом – останній у низці нападів на відкритих ворогів Володимира Путіна, як в Росії, так і за її межами, пише The New York Times.

"У Москві чиновники та депутати звинуватили у вбивстві журналіста Україну, використавши улюблений прийом кремлівської пропаганди: країна перетворилася в неспроможну державу після того, як на початку 2014 року учасники Майдану скинули її проросійського президента Віктора Януковича", – зауважує NYT.

Читайте також: Вбивство Аркадія Бабченка: у Росії відкрили кримінальну справу

Між тим британське видання Independent зауважує, що вбивство Бабченка стає в один ряд з іншими гучними злочинами в Києві, але "схоже, що не всі випадки пов'язані з Росією".

Цей журналіст був непересічним об'єктом ненависті для Москви, і це, без сумніву, стане основою для будь-якого розслідування,
– впевнені автори публікації.

Так, за декілька років до загибелі Бабченка в Києві сталося кілька резонансних смертей критиків російського режиму. У липні 2016 року виконавчий директор інтернет-видання "Українська правда" Павло Шеремет загинув під час вибуху машини, за кермом якої він перебував. У березні 2017 роки Денис Вороненков, колишній російський депутат, який втік до Києва, був застрелений у центрі української столиці. 30 жовтня цього ж року із засідки розстріляли українського снайпера чеченського походження Аміну Окуєву.

В усіх трьох убивствах Україна звинуватила Росію, проте жодне з них так і не розкрила. Забуксувала і справа про загибель проросійського журналіста Олеся Бузини в Києві у 2015 році,
– констатує авторитетне Financial Times.

Читайте також: Росія інвестує у вбивства політичних мігрантів, – експерт про знищення Бабченка

"Друкую ці рядки тремтячими руками"

А BuzzFeed News наводить реакцію на вбивство Бабченка його колег по перу. Зокрема, Дмитро Муратов, засновник опозиційного видання "Новая газета", для якої дописував Бабченко, заявив, що його видання проведе власне розслідування загибелі журналіста.

"Це (вбивство Бабченка – "24") 100 відсотків пов'язане з його журналістською діяльністю. Я не можу сказати, хто це зробив, але ми намагатимемося це з'ясувати", – запевнив Муратов.

Прочитавши повідомлення про загибель Бабченка, американський кінодокументаліст та журналіст Саймон Островський зазначив у Twitter: "Я провів із цим хоробрим репортером багато днів на лінії фронту в Україні. Він був ветераном чеченської війни, потім став полум'яним журналістом, писав про жахи пострадянських конфліктів Росії. У цей момент я просто сподіваюсь, що ці новини є помилкою".

Українського незалежного журналіста Максима Еріставі також шокувала смерть Бабченка: "(...) Це друге гучне вбивство журналіста в Україні менше ніж за два останні роки. Ці рядки я друкую тремтячими руками, вибачте".

Зі свого боку автори публікації зауважують, що "Бабченка вбили всього за два тижні до того, як Росія повинна прийняти Чемпіонат світу з футболу, – до події, яка обов'язково збільшить увагу, у тому числі критичну, до російського президента Путіна".

Читайте також: Застрелили Аркадія Бабченка: подробиці вбивства журналіста та чому це важливо