Що за "фінляндизація" України? Про що мовиться, хто пропонує і чому ті пропозиції тепер офіційно спростовуються – мовляв, не було такого.
Зверніть увагу Ми ж не пропонуємо нікому українізацію, – Зеленський здивувався через "фінляндизацію" України
Хто першим заговорив про "фінляндизацію"
Першим про це заговорив французький президент Еммануель Макрон в Москві. Втім, коли наступного дня в Києві журналісти попросили його розповісти подробиці тієї майбутньої "фінляндизації", то він все заперечив, мовляв, не казав такого, і взагалі – його неправильно зрозуміли.
Макрон заперечив, що говорив з Путіним про "фінляндизацію" України / Фото Getty Images
Я вже давно помітив – коли можновладці беруться спростовувати чутки, заперечувати свої ж слова, і заявляти, що "такого не було" – це означає, що точно було. Це не чутки зовсім, а якраз "найправдивіша" правда.
Що таке "фінляндизація"
Чим особлива та Фінляндія, від якої й пішов термін "фінляндизація"? Ця держава особлива своїм позаблоковим статусом. Вона дотепер не є членом НАТО, адже ще у 1948 році підписала із тодішньою Росією договір, у якому Гельсінкі гарантували Москві свій абсолютний нейтралітет.
Зокрема, що вони із жодною іншою країною в будь-який союз – політичний, економічний чи військовий – вступати не будуть. За це Москва пообіцяла Фінляндії більше не приходити до неї з війною.
Тож за часів холодної війни між СРСР і Заходом Фінляндія залишалась таким собі буфером. Вона не була у сфері прямого впливу СРСР, як країни Варшавського договору – Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія.
Ба більше, Фінляндія тяжіла до західного світу й західних цінностей, але все ж таки через цю домовленість з СРСР – не мала можливостей долучитися до Північноатлантичного Альянсу, якби захотіла отримати захист від нападу СРСР.
Зараз приблизно це начебто намагаються запропонувати Україні. Мовляв, Київ має відмовитися від євроатлантичних прагнень, оголосити про свою позаблоковість і нейтралітет, а Москва натомість, можливо, пообіцяє нам те саме, що свого часу Фінляндії – не приходити більше в гості з війною.
Повний випуск "Про новини" на 24 каналі: дивіться відео
Масштабний цинізм Росії
Однак, які в тому можуть бути плюси та мінуси для України? Проаналізуємо.
Ми знаємо ціну московським обіцянкам, адже одразу на думку спадає Будапештський меморандум, коли віддали свою ядерну зброю в обмін на гарантії безпеки. Так от, один з гарантів і підписантів меморандуму – Москва – не тільки порушила його окупацією українського Криму та Донбасу.
Москва нахабно висловилась стосовно "фінляндизації" України. Мовляв, їй немає сенсу давати нашій державі нові додаткові обіцянки та гарантії, адже вона їх вже давала в тому ж таки Будапештському меморандумі.
Тобто розумієте масштаби цинізму Росії – вона на весь світ заявила, що продовжує виконувати Будапештський меморандум, адже, мовляв, Донбас і Крим самі відвалилися від України (через референдуми місцевих). Водночас Москва там взагалі ні до чого.
Необхідно розуміти, якщо Москва зараз дозволяє собі таку відверту брехню на офіційному та дипломатичному рівнях, то як можна вірити будь-яким її новим обіцянкам та гарантіям стосовно "фінляндизації". Навіть якщо ми на те погодимося.
Крім того, наші прагнення стати членами Євросоюзу й НАТО прописали в Конституції України після Євромайдану та Революції Гідності. Саме тому, якщо чинна влада бодай заїкнеться про необхідність прибрати це з Конституції, то, думаю, що вона навіть квиток до Ростова не встигне купити, адже обурені українці її миттєво виштовхають з Банкової.
Сумнівна перевага
Тепер розглянемо плюси, які отримаємо, якщо погодимось на "фінляндизацію", а саме – відмовимось від прагнень стати членом Європейського Союзу та Північноатлантичного Альянсу. Найголовніше, звісно, що тоді просто зараз російського вторгнення не буде.
Ми отримаємо нормалізацію ситуації, адже Путін відведе війська від наших кордонів. Так повернемося до статус-кво, який мали станом на лютий 2021 року, коли очільник Кремля цю авантюру із накопиченням військ і погрозами нової війни тільки задумував.
У разі "фінляндизації" України Путін відведе свої війська від наших кордонів / Фото Getty Images
От такий плюс отримаємо. Він дійсно важливий, оскільки не буде нової війни прямо зараз. Водночас є вкрай сумнівним, адже за фактом саме Путін отримає те, що хотів і заради чого все зробив – він відбере в України шанс стати сильнішою шляхом вступу до НАТО та ЄС.
Росія не зупиниться на "фінляндизації"
Крім того, отримавши від офіційного Києва згоду на "фінляндизацію" України – тобто на позаблоковість і нейтралітет – Росія все одно не піде ні з Донбасу, ні з Криму. Навпаки, продовжить силувати нашу державу до мінських угод.
Вона знову почне всаджувати нас за стіл переговорів із бойовиками, аби назад "втюхати" Україні Донбас. Однак вже на умовах федералізації.
Тобто Донецьк і Луганськ формально повернуться в склад української держави, але за фактом залишаться незалежними й сепаратистськими до України новоутвореннями, які попри це активно вимагатимуть собі фінансування із загального українського бюджету.
Читайте на сайті Світ, у який не хочеться повертатися, – Столтенберг розкритикував ідею "фінляндизації" України
Як не крути, але навіть цей притягнутий за вуха "плюс" від "фінляндизації" – таким не є. Оскільки він все одно буде перемогою Путіна і відповідно – нашим програшем.
За яких умов українці можуть погодитись
Знаєте, як громадянин України, я все ж таки міг би погодитися на "фінляндизацію" і на відмову від вступу до ЄС та НАТО. Хоча б тому, що нас там не надто чекають.
Однак лише за певних умов – якби був впевнений, що країна, суспільство, влада – надалі залишатимуться проукраїнськими. Крім того, продовжуватимемо рухатися в бік Заходу, а не Сходу.
Зауважте Путін вимагатиме від США та НАТО юридично закріплених "гарантій безпеки"
Яким чином я б розумів, що ми рухаємося в правильному напрямку? До прикладу, якби:
- РНБО закрила телеканал "НАШ", який є відверто проросійським;
- закрила телеканал "Інтер", від якого в мене такі ж враження;
- українці перестали дивитися Шарія й голосувати за ОПЗЖ;
- влада взялася миттєво виконувати рекомендації МВФ та решти спонсорів і союзників (мовиться про ганебне затягування конкурсу з призначення голови САП і підготовку владою подібної схеми стосовно призначення голови НАБУ);
- влада й далі розбудовувала армію (і нарешті сформувала нормальне оборонне замовлення, де замість дуже красивого та дорогого, але взагалі не потрібного нам корабля, Володимир Зеленський замовив би протиповітряну й протикорабельну ракетну оборону);
- співгромадяни радо платили свої податки на армію (а не приховували їх по ФОПах та офшорах).
Тоді я б навіть радо погодився на "фінляндизацію" України, адже зрозумів би, що ми самі розбудуємо сильну й могутню Україну. Це означало б, що в нас не буде потреби орієнтуватися на допомогу й контроль від ЄС та НАТО.
Тобто тоді ми зможемо дозволити собі кинути скаженому псу Путіну кістку нашої відмови від НАТО, аби він вже заспокоївся й припинив примірятися вчепитися в Україну зубами.
Однак поки все мною вищеперелічене є лише фантазіями, то я перший вийду на вуличний протест проти "фінляндизації" – щойно бодай хтось про таке офіційно заявить.
Нейтралітет ніколи не допоможе жертві
Наприкінці теми, зацитую слова литовської прем'єрки, які дуже добре пояснюють, чому Україні не варто заради умиротворення Путіна погоджуватися на "фінляндизацію". Інгріда Шимоніте сказала: "Це момент 1938 року для нашого покоління. Нейтралітет допомагає гнобителю і ніколи – жертві".
Шимоніте відвідала Київ 10 лютого / Фото зі сторінки Кабміну у фейсбуці
Про 1938 рік вона загадала, оскільки тоді підписали Мюнхенську угоду, аби задобрити Адольфа Гітлера. Йому віддали чехословацькі Судети у сподіванні, що це вгамує його апетити й великої війни не буде.
Так само як всі тодішні поступки, на які пішов світ, аби догодити Гітлеру – так і всі наші нинішні поступки, до яких нас схиляють, аби задобрити Путіна – точно не допоможуть уникнути великої війни.
Навпаки, вони переконають президента Росії в його могутності й вседозволеності. Він і так неадекватний, а від наших поступок взагалі дах зірве.
Отож, дякую тобі Еммануель Макрон за спробу, але твої пропозиції "фінляндизації" України – це шлях у прірву (при цьому для усієї Європи). Тому ми цим шляхом точно відмовляємося йти.