І якщо Генпрокуратура і Служба безпеки були і залишаються ланцюговими псами Президента, то з Міністерства внутрішніх справ будують свою імперію його союзники по коаліції, але конкуренти по владі.
Читайте также: Міжнародні експерти провели оцінку діяльності НАБУ: цікаві висновки
20 років після незалежності в Україні фактично діяла радянська система Міністерства внутрішніх справ. Численні обіцянки про реформу репресивного по суті монстра, який, окрім безпосередньо міліції, об'єднував різноманітні служби — міграційну, прикордонну, пожежно-рятувальну — закінчувався в основному зміною назв департаментів і підрозділів.
У що перетворилась міліція під час Януковича не треба й нагадувати — саме їхній спецпідрозділ під назвою "Беркут" став синонімом звірств під час Революції Гідності.
У жовтні 2014 уряд схвалив так звану Концепцію першочергових заходів реформування системи МВС. Її метою було перетворити відомство з мілітаризованого органу на багатопрофільний цивільний правоохоронний орган європейського зразка. Для цього передбачалась ціла низка завдань: від очищення лав через переатестацію до скорочення чисельності працівників, від створення нових підрозділів до забезпечення гідної зарплатні.
Зараз, за рік до виборів, Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в розлогих інтрев'ю розповідає, що реформа відбулась. Але проаналізуємо, чи так це насправді та що реально відбувається.
Найпершим завданням мало стати очищення перейменованої в поліцію міліції від непрофесійних, заплямованих брудними справами чи корупційними діями правоохоронців. Для цього у відомстві Авакова була запущена так звана переатестація, яку називали чи не найбільш пріоритетним напрямком реформи.
Однак за даними на кінець 2017 року переатестацію успішно пройшли 93% осіб, а ті, хто не пройшов, успішно оскаржували своє звільнення в судах. Більше того, тим, хто поновився, було виплачено ще й 55 мільйонів гривень з державного бюджету. Тобто ми з вами не тільки оплатили фейкову переатестацію, але ще й додатково доплатили зі своїх кишень тим, хто ще вчора міг порушувати наші права не тільки на Майдані, але й в повсякденному житті.
"Беркутці" на Майдані
МВС також провалило очищення через люстрацію. За даними опублікованого в 2017 році звіту Громадського люстраційного комітету, МВС було одним із найбільших саботажників виконання Закону "Про очищення влади". Там не тільки на власний розсуд трактували закон таким чином, щоби врятувати від його дії десятки людей з керівного складу, але й відверто ігнорували його вимоги. Широкого розголосу набула історія, коли посади заступників Міністра одночасно обіймали троє так званих "недолюстрованих".
Читайте также: Чому незалежність НАБУ стала "кісткою в горлі", а саботаж роботи органу доходить до абсурду
Одного із них, Василя Паскала, який за своїми посадовими обов'язками керівника департаменту карного розшуку фактично відповідав за переслідування майданівців, було навіть призначено заступником керівника Нацполіції. Він був звільнений лише після тривалої хвилі суспільного обурення і масових протестів.
Інший заступник Авакова, Сергій Чеботар, був звільнений після журналістських розслідувань і гучної історії з нападами на журналістів, але з'явився знову вже в так званій справі "рюкзаків Авакова", яку розслідує НАБУ.
Нагадаю, що цю справу почали розслідувати після появи відео, на якому зафіксований діалог про закупівлю рюкзаків між нібито сином міністра Авакова Олександром та Сергієм Чеботарем в якому вони домовляються про отримання сином міністра бюджетного замовлення в обхід законної процедури тендеру.
Успіхом реформи МВС часто називають створення нової патрульної поліції. Справді, патрульна поліція створювалася з нуля і стала свого року візитною карткою і вітриною реформи. Зробити це запросили іноземок Еку Згуладзе і Хатію Деканоідзе, однак вже у 2016 обидві пішли у відставку.
Коли керівниця Нацполіції йшла з посади, вона була стримана у поясненні причин своєї відставки, але сказала ключове: "Не можуть і не мають призначення у правоохоронних органах узгоджуватись з політиками. Не можуть і не мають політики використовувати сили правопорядку для захисту своїх політичних інтересів". Цим вона фактично підтвердила, що політична залежність органу зберігалась і зберігається.
Українські та грузинські політки
Очільник МВС також пишається так званою кіберполіцією — підрозділом для боротьби з кіберзлочинністю. В цьому контексті згадується сумнозвісна справа з фальсифікацією зламу системи е-декларування. Тоді, ще у 2016 році два народні депутати, серед яких соратник міністра Авакова, відомий спікер МВС і за сумісництвом народний депутат Антон Геращенко заявили про злам системи в результаті нібито хакерської атаки.
Нагадаю, що саме це було використано як аргумент для передачі системи в руки спецслужб, які з того часу можуть неконтрольовано втручатись в систему. Тоді саме Нацполіція за нашою заявою відкрила кримінальне провадження у справі про фальсифікації зламу.
Незалежним ІТ-фахівцям знадобилась доба, щоби спростувати хакерську атаку і знайти натомість докази вчинення злочину державними структурами, а от Нацполіція не повідомила про результати майже через два роки після початку розслідування. Як і для решти недореформованих органів, ставити на "гальма" суспільно-резонансні справи стало хорошою традицією.
Читайте также: Треба визнати – нас послали подалі: що треба знати про судову реформу
Реформа також передбачала скорочення кількості співробітників. Станом на 2013 рік загальна чисельність працівників цього відомства становила 261 тисячу осіб, включно з внутрішніми військами. Зараз, за даними Департаменту персоналу МВС, сумарна штатна чисельність самого міністерства, Нацгвардії та Нацполіції – 241,5 тисяч осіб.
Окрім цього, міністр внутрішніх справ курує Службу з надзвичайних ситуацій, Міграційну і Прикордонну служби. Усього — майже 373 тисяч осіб. Для порівняння, кількість прокурорів — 15 тисяч, чисельність Служби безпеки України — максимально 31 тисяча. Це зробить МВС найчисельнішим правоохоронним органом в Україні.
Міністр Аваков у своїх інтерв'ю постійно нагадує, що саме вони створили Нацгвардію. Нацгвардія — це військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи МВС і завданням якого за законом є охорона життя, прав і свобод громадян, суспільства і держави.
Ця структура була створена у 2014 в умовах російської агресії, і їхню участь у війні на сході України не можна недооцінювати. Але останнім часом все частіше саме нацгвардійці фігурують у новинах то про розгін акцій протесту, то про рейдерство, то про невиправдане застосування сили.
Слід зазначити, що Закон визначає надзвичайно широкі функції Нацгвардії: від захисту державного кордону до охорони громадського порядку, від ведення бойових дій до припинення масових заворушень, від оборони важливих державних об'єктів до участі у спеціальних операціях зі знешкодження озброєних злочинців.
Представники Нацгвардії України
Але більше того, влітку 2017 групою народних депутатів, серед яких і вже згаданий Антон Геращенко, було зареєстровано законопроект, який ще більше посилює повноваження Нацгвардії. Тоді законопроект не ухвалили, бо суспільство забило на сполох: його прийняття дозволить створити приватну армію Міністра внутрішніх справ.
Зокрема, хотіли надати нацгвардійцям право застосовувати силу і засоби примусу під час мирних зібрань, використовувати усі види озброєння, в тому числі важкої військової техніки, і контроль МВС за діями Нацгвардії під час збройних конфліктів. Якщо враховувати широкі функції Нацгвардії, по суті це може бути орган, який поєднує функції поліції, військових, прикордонників і служби безпеки із надзвичайно широкими повноваженнями та можливостями неадекватного застосування сили.
Читайте также: Кібербезпека: для чого насправді хочуть розширити повноваження СБУ
Наявність такої структури в системі МВС не тільки не відповідає задекларованому завданню перетворити МВС з мілітаризованого органу на багатопрофільний цивільний правоохоронний орган, якраз навпаки — перетворює його на "альтернативну" армію під керівництвом Міністра внутрішніх справ.
А в умовах зростання передвиборчої політичної активності та вже неприхованої боротьби за владу, така силова вертикаль може стати репресивною машиною та інструментом тиску на політичних опонентів, придушення прав і свобод громадян.
Це несе надзвичайні ризики для молодої держави та всього громадянського суспільства в подальшій розбудові нових демократичних та антикорупційних інституцій.