Владислав Длугош ("Барабан") починав свій шлях у російсько-українській війні ще у 2015 році у підрозділі "Донбас". Сьогодні чоловік захищає Батьківщину у підрозділі "Карпатська Січ" на посаді бойового медика. Чим важлива ця посада, які поранення найчастіше отримують українські захисники та як змінилася робота бойових медиків за роки війни з Росією – чоловік розповів 24 каналу.
Актуально Побої, електричний струм і втрата пам'яті: історія мешканця Ізюму про пережиті тортури
Рівень підготовки медиків став набагато кращим
Навчання медичних фахівців з професійними інструкторами відбувається безперервно в умовах повномасштабної війни. Що не можна сказати про 2015 рік, розповідає чоловік. Він пригадує, що тоді тільки звільнився зі строкової служби і приїхав додому. Але вдома він не затримався – Владислав разом з друзями поїхав на Донбас. Там він частково і навчився бойової меддопомоги.
Для мене це не було щось нове. Я трішки був дотичний до того, мав певні навички у наданні допомоги. Там я також виконував функції ніби як бойового медика, але насправді – це максимум санітар. Тому що поняття "бойового медика" і взагалі тактичної медицини в ті часи майже не існувало в українській армії,
– розповів боєць.
Справді, до 2014 року такого поняття як "бойовий медик" в українській армії не було. З початком війни в Україні чимало медичних працівників взяли до рук автомати і виконували свій професійний обов’язок на передовій. Медпрацівників, які ставали до лав Збройних Сил України, найчастіше називали "санітарними інструкторами" або "санітарами" – поняттями, що лишилися як спадок радянської армії.
Все змінилося 20 жовтня 2017 року, коли в ЗСУ офіційно з’явились військово-облікові спеціальності (ВОС) "Бойовий медик взводу" та "Старший бойовий медик (роти, батареї та їм рівних)". У 2016 році перші 19 українців з різних видів і родів військ закінчили перший курс підготовки за стандартом Сухопутних військ США "Combat Medic".
З того моменту було створено єдиний у ЗСУ фаховий навчальний центр для медиків: 205 Навчальний центр тактичної медицини. Його команда розробила українську програму підготовки бойового медика, поєднуючи найкраще з досвіду Збройних сил США та Канади.
Якщо брати виключно людські навички й те, що ми застосовуємо зараз, то багато чого й не змінилось. Але додалися рекомендації різних протоколів. До нас почала доїжджати інформація зі США. Те, як працюють американці з протоколами. Зараз, наприклад, аптечка має бути у кожного бійця. На ті часи поняття "аптечки" взагалі майже не існувало. Люди самі собі робили її з того, що знайшли. Й використовували так само рекомендовані чи не рекомендовані речі, які десь допомагали, а десь навпаки шкодили,
– додав Владислав.
Владислав Длугош ("Барабан") / Фото з фейсбуку чоловіка
Зараз все стало більш централізовано, а рівень підготовки для медиків набагато кращий. За словами чоловіка, коли вони з побратимами не перебувають в зоні бойових дій, то весь вільний час навчаються.
У ті часи, це максимум був інтернет. Максимальна допомога, яку ми надавали, – це було накладання турнікетів і то, якщо вони були. Зараз це все набагато краще. До 24 лютого багато людей думали, що бойовий медик – це такий стереотипний дядько або дівчина в білому халаті з сумкою, які бігають і надають допомогу. Насправді по протоколу, по якому працюю я і весь підрозділ, я нічим не відрізняюсь від будь-якого бійця у своїй групі,
– розповів чоловік.
Кожен має вміти надати першу медичну допомогу
Кожен боєць має вміти надавати першу медичну допомогу. Зокрема, знати як зупинити масивну кровотечу, як забезпечити прохідність дихальних шляхів, іммобілізацію переломів, як тампонувати поранення. З важкими пораненнями працює вже бойовий медик, зокрема, коли це дозволяє робити тактична ситуація. Адже у нього є додаткові навички та доступ до матеріальної бази для надання додаткової допомоги.
Але якщо, наприклад, тактична ситуація така, що я далеко від пораненого, то мінімальну допомогу буде надавати перший боєць, який перебуває біля нього. Я постійно наголошую на тому, що треба постійно проводити тренування. У нас також весь час проходять заняття з інструкторами. Я, як частина групи, також проходжу з ними заняття, але у мене є більше навиків, більше досвіду. Я постійно наголошую на тому, що треба займатися, відпрацьовувати певний сценарій і тому подібне,
– розповів бойовий медик.
Владислав Длугош, бойовий медик / Фото з фейсбуку бійця
Як правило, у російсько-українській війні у 2022 році у бійців найбільш спостерігаються такі травми: осколкові поранення, контузії, травматичні ампутації кінцівок. І бойові медики працюють згідно з протоколами. Зокрема, Длугош зазначив, що використовує протокол ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare). Він є стандартом надання допомоги в догоспітальній медицині на полі бою та по ньому працюють багато інструкторів, які приїжджають в Україну.
Він є найефективнішим та найпоширенішим протоколом у світі. Його першим запровадили американські рейнджери. І вони по ньому працюють. По їхній програмі мінімальний багаж знань навичок боєць має отримати орієнтовно за шість днів. Далі – тільки практика,
– зауважив чоловік.
Він додав, що є декілька волонтерських груп, які займаються тактичними заняттями та викладають медицину в Україні. Переважно це всі колишні або навіть чинні військовослужбовці. Вони часто проходять навчання за кордоном, періодично щось змінюють та вносять правки у протоколи.
Як бійцям долати страх на війні
На запитання, як долати страх під час виконання бойового завдання, чоловік відповідає, що "не бояться тільки дурні, але страх можна навчитися правильно інтерпретувати". Це можна робити або в паніку, або в злість.
Я своїм хлопцям завжди кажу: "Ніколи не панікуйте. Краще позліться, покричіть – стане набагато краще". Або є ще варіант – перетворити це на гумор. Це робиться автоматично й не треба ніяких навичок, якщо в групі є хоча б один веселун. Гарний настрій буде забезпечено майже у будь-якій ситуації й тоді вже стає не так страшно. І відповідно можна тримати себе в руках,
– поділився він.
За словами бійця, російсько-українська війна у порівнянні з попередніми роками змінилась кардинально. Адже у 2015 році було відносно спокійно. Було більше стрілкових зіткнень, але рідше, наприклад, можна було потрапити під мінометний обстріл, чи САУ.
Зараз це набагато страшніше – сильно працює авіація, багато танків та артилерії, велика чисельність ворога. Якщо тоді вони могли ледь втримувати лінію оборони лише в Донецькій та Луганській області, зараз їх реально набагато більше. У цьому велика проблема. І це велика відмінність насправді,
– зауважив він.
Однак, додає захисник, це боротьба за незалежність, за територіальну цілісність, за життя мирного населення, яке кожного дня страждає. Боротьба нашої країни за право на існування, за традиції та національні ідеї, за наших людей, за нашу землю, за Україну.
Важливо Найпершими евакуював жінку з дитиною, у якої вбили чоловіка, – інтерв'ю з волонтером-британцем