Про виборчу кампанію
Виборча кампанія – це не тільки питання кандидатів у президенти, а й характер і суть розвитку суспільства як такого. І так, як хочуть бачити це українці, так вони її і організовують.
Читайте також: Вибори президента України-2019: прогноз букмекерів
Інша справа, що виборча кампанія набула жорстокості, брехні, образ. От цього я не очікував. Наприклад, хто вимагав від Петра Порошенка одразу після завершення першого туру виборів зробити закид на адресу свого візаві Зеленського, що той – "маріонетка Коломойського". Я вважаю, що це – образа для людини. Вимагати від Зеленського поважати президента після цього – не найсправедливіша вимога. Для того, щоб тебе поважали, потрібно бути прикладом.
Те, що, скажімо, дозволяє собі Порошенко, не личить йому як чинному президентові України. Я весь час думав, що він покаже приклад толерантності, поваги і перед другим туром можна буде спокійно говорити про програми і плани. А вони перетворили передвиборчу програму в особисті натяки та образи. Дискусії з опонентами, як кандидатів, так і їхніх команд, наповнені ненавистю – відсутня будь-яка толерантність, повага один до одного.
Так, я знаю, що добитися ідеального ставлення до передвиборчої кампанії важко не лише в Україні, а й за кордоном. Але переходити червону лінію, а це роблять постійно, не можна нікому із кандидатів у президенти. Навіть якщо цей кандидат – чинний президент. Я сподіваюся, що народ 21 квітня оцінить кожного з кандидатів у президенти і проголосує.
Леонід Кравчук на Балтійсько-Чорноморському форумі / Getty Images
Про "відеобої" кандидатів та можливу зміну курсу країни
Ці відеозвернення часто мали такий характер поверхових натяків, якихось зауважень та звинувачень. А не торкалися головного: аналізу програм.
Наприклад, команда Порошенка весь час каже: якщо переможе Зеленський, то може змінитися політичний курс країни, що Україна "ляже під Росію" і так далі. Але на основі яких документів та фактів це робиться? Я уважно прочитав програми обох кандидатів. Ні там, ні там я не знайшов жодного положення, яке б свідчило про те, що хтось хоче змінити політичний курс і вже орієнтуватися не на Європу. Тобто ті зауваження – висмоктані з пальця, виходить. Їм не можна довіряти.
Про засідання РНБО щодо рішення суду по "Приватбанку"
Учора (18 квітня, – 24) було скликане термінове засідання РНБО (щодо рішення суду про незаконну націоналізацію "Приватбанку", – 24). Ми чекали, що це щось буде надзвичайне. Мене запитували, я робив прогнози. Думали, може є інформація про те, що під час дебатів може бути якась диверсія або, можливо, щось на кордоні сталося, у нас же явно іде агресія від Росії на Донбасі. А те, що буде розглядатися рішення суду, я в гадці не мав. Тому що це – не компетенція РНБО.
Читайте також: Термінове засідання РНБО через скасування націоналізації "Приватбанку": основні тези
Так, вони можуть розглядати це, можуть ставити питання, можуть говорити про нього, але вирішити нічого не можуть, що і сталося. Це – консультативний орган при Президентові України. Відповідно до закону, рішення РНБО набувають сили, коли вони оформлені указом президента.
Рішення суду нижчої інстанції може зупинити суд вищої інстанції. Просто подайте апеляцію – не треба робити з цього шоу, збиратися вночі, як пожежна команда. Ми – правова, демократична держава. Чому не доручити Кабінету міністрів, який тепер є фактично власником "Приватбанку", подати апеляцію до апеляційного суду, зайнятися цим питанням?
Ще я абсолютно не можу зрозуміти – яке відношення має пан Зеленський до рішення суду. Чи він має повноваження якісь примусити суд приймати таке рішення? Це вже просто карикатура якась на політику, а не політика. Маніпулювати такими важливими елементами правової системи – просто непристойно.
Леонід Кравчук / Getty Images
Про дебати
Мають бути озвучені чіткі пропозиції і плани обох кандидатів. Щоб люди відчули, чи володіє кожен з них ситуацією, які наміри вони мають здійснити, яким способом залучатимуть громадянське суспільство до управління державою тощо.
Зрештою, для глядача кожен кандидат буде "світитися" – хто говорить правду, а хто демагогію гне, хто говорить спокійно аналізом, а хто кричить. Як казав Черчилль: "аргументи відсутні, треба посилити голосом". Коли йому давали текст, він робив такі позначки на полях. Так і тут я бачу, як часто промови посилюють голосом: криком, піснями, скоро танцювати будуть. Ну, якщо такі дебати будуть, я не чекаю від них великої користі.
Читайте також: Дебати між Зеленським і Порошенком: що відомо
Я проводив з Кучмою перші в історії дебати на українському телебаченні (1994 рік, – 24), маю відповідний досвід. Тому хочу вам сказати: дебати не є основним елементом передвиборчої кампанії. Люди в основному вже сформували свої наміри. Вони слухали чинного президента 5 років, слухали й Зеленського у різних варіантах, зокрема і через вистави – вони бачать і знають обох. А щось нове сказати, я переконаний, ні Порошенко, ні Зеленський абсолютно не зможуть. Вони тільки зможуть намалювати план своїх дій.
З історичного досвіду: якщо дебати і впливають на рейтинг кандидатів, то максимум на 3-4%, мінус або плюс. А зараз, якщо вірити соціологічним опитуванням, один із кандидатів має досить велику перевагу. Я не уявляю, як одними дебатами можна за одну ніч змінити думку людей у 2,5 раза. Однак я просто аналізую імовірні повороти, які можуть настати до дебатів і після них. Найточніше ми все побачимо 21 квітня.
Про ймовірність третього Майдану
Якщо вибори будуть брутально сфальсифіковані і люди відчують, що їх обдурюють або роблять спробу обдурити, то вони можуть вийти. Як уже засвідчила історія, перший і другий Майдан були пов'язані саме з цим. Але, на щастя, перший тур виборів пройшов в цілому без серйозних порушень, зокрема у день виборів. Тому для нового Майдану немає підстав. Думаю, що і в другому турі ці вибори пройдуть у рамках закону. Тут уже тоді питання буде в іншому: як нам всім разом, незалежно від результату, допомогти президентові і владі будувати Україну.
Леонід Кравчук / Getty Images
Про те, що зміниться після виборів
Відчуття, що будуть зміни, є. Я дивлюся у даному разі не так на владу чи кандидатів у президенти – я дивлюся на людей. От, скажімо, приклад: 2014 рік, агресія на Донбасі. Влада безпорадна, вона не може нічого зробити: війська немає, йде агресія, сепаратизм підняв голову. І що зробив народ? Організував добробати і захистив Україну. Народ. Сам. Без Порошенка, без інших людей, які тоді ще не були при владі, а лише йшли до неї.
Читайте також: Що обіцяють Порошенко та Зеленський: все, що потрібно знати
І зараз народ вже інший. Просто ті, хто при владі, не хочуть дослухатися і придивитися до людей. А вони ж змінилися докорінно! І та підтримка, яку має Зеленський, це – не лише протест проти старої влади. Це – бажання людей жити інакше, і це треба враховувати. Тому у мене є відчуття, що українці здатні примусити владу діяти так, як вона повинна діяти.
Люди повинні зрозуміти: вони наймають владу і утримують її, щоб вона їм служила, а не влада стає головною і управляє народом. Народ має повноваження змусити цих людей працювати на Україну. А хто не хоче, того мають позбавити влади. От і все.