Читайте також: Загострення на Балканах: Путін провокує новий конфлікт?
Які шанси приєднання до НАТО, і чи може Альянс захистити Україну у випадку масштабного наступу Росії, – в матеріалі 24 каналу.
Крок вперед, два назад
Україна розпочала співробітництво з НАТО фактично з моменту здобуття незалежності. І в перші роки був значний прогрес. Зокрема, Україна є єдиною країною-партнером НАТО, що бере участь у всіх основних поточних миротворчих місіях під його проводом. Українські миротворці були залучені до виконання завдань у складі міжнародних сил безпеки в Косові, тренувальної місії в Іраку.
В 1997 році на саміті в Мадриді підписано Хартію про особливе партнерство, заснування Комісії Україна-НАТО, відкриття місії України при НАТО.
В 2004 році Україна ратифікувала угоди про підтримку операцій НАТО.
2005 рік – після обрання президентом Ющенка почався активний діалог щодо набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плану членства (ПДЧ) як останнього кроку щодо вступу в НАТО.
Читайте також: Засідання міністрів оборони країн-членів НАТО: що означає недопуск Угорщиною нашого міністра
Переломним – не на користь нашого членства в НАТО став саміт Альянсу в квітні 2008 року в Бухаресті, де планувалося приєднання України до ПДЧ. Після чого наступним кроком було б членство. Втім, цього так і не сталося через втручання Путіна, який "умовив" Ангелу Меркель не погоджуватися на такий крок. Це стало відкатом назад.
Янукович за вказівкою Путіна звів до нуля співпрацю з НАТО
2 квітня 2010 року новобраний президент Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. 1 липня 2010 року Верховна Рада ухвалила рішення про позаблоковий статус України. Таким чином наша держава опинилася знову на стартовій позиції, навіть ще далі.
Треба також додати, що більшість українців, яким проросійські сили нав’язували активно радянські стереотипи про загрозу НАТО, були проти членства. Лише 13% підтримували такий крок у 2012 році.
Російська агресія змінила ставлення до НАТО
Війна Росії проти України кардинально змінила погляди і громадян, і політиків щодо НАТО. Згідно соцопитування, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва та Київським міжнародним інститутом соціології з 16 по 28 серпня 2018 року, з 2012 року частка тих, хто вважає шлях до НАТО кращим, зросла більш ніж втричі. Зокрема, в 2012 році вступу до НАТО як джерела безпеки надали перевагу 13%, у травні 2014 року – 33%, у вересні 2014 року – 44%, листопаді 2015 року – 46%, червні 2017 року – 47%, серпні 2018-го – 42%.
Водночас ідея військового союзу з Росією та іншими країнами СНД має стабільно низький рівень підтримки. В серпні 2018 року склав лише 6%.
Російська агресія об’єднала українців навколо ідеї НАТО і ЄС
При цьому, якби референдум щодо приєднання до НАТО відбувся в серпні 2018 року, то участь у ньому взяли би 63% громадян. Більшість – 67% проголосувала б "за" вступ до НАТО при 28% "проти" і 5% тих, хто не визначився.
Цей тренд підхопив президент Порошенко. 23 грудня 2014 року Верховна Рада підтримала законопроект Порошенка про відмову від позаблокового статусу. За відповідне рішення проголосували 303 депутати.
3 вересня 2018 року Петро Порошенко зареєстрував у Верховній Раді проект закону "Про внесення змін до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору" . 20 вересня Верховна Рада дала старт внесенню змін до Конституції про закріплення курсу України на вступ до НАТО та Євросоюзу.
Двері НАТО відкриті, але не широко
У НАТО постійно наголошують, що вони готові приєднати до себе Україну, як тільки ми будемо до цього готові. Тобто відповідатимемо стандартам і принципам Альянсу. Хоча, як зазначає дипломат Олександр Хара, на останньому саміті НАТО в Брюсселі в підсумковому документі відзначається лише бажання України вступити до НАТО, але нічого немає про прогрес у виконанні умов. Відповідно немає гарантій того, що ми станемо членами НАТО.
Втім, крім цих умов, є ще геополітичні інтереси світових гравців. І що саме важливе – війна Росії проти України – головна перешкода на шляху до НАТО.
Згідно статуту НАТО, держава, що має територіальні суперечки, не може приєднатися до Альянсу. Росія, серед іншого, створює зону військової політичної нестабільності на Донбасі, щоб заблокувати членство України в НАТО.
Путін лякає світ ядерною війною, якщо НАТО розширить кордони на схід
До того ж, усі рішення в НАТО приймаються консенсусом. Тобто, якщо одна країна не згодна, то рішення не ухвалюється. Наразі Україна має серйозний конфлікт з Угорщиною через закон про освіту, який Верховна Рада прийняла в 2017 році. Угорська влада всіляко намагається тиснути на Київ, використовуючи для своїх цілей НАТО. Хоча в липні 2018 року НАТО підтримав прагнення України до вступу, Угорщина блокує проведення комісії Україна-НАТО на найвищому рівні.
Це викликало жорстку реакцію США. Посол США у НАТО Кей Бейлі Гатчісон закликала Угорщину припинити перешкоджати співпраці Альянсу з Україною. І не використовувати двосторонні розбіжності всупереч зобов’язанням НАТО співпрацювати з Україною.
Але більше всіх лякає членів Альянсу, особливо європейців, Путін, який пригрозив, що Росія відреагує "вкрай негативно", якщо Україна або Грузія вступить в НАТО.
Чи може Україна розраховувати на підтримку НАТО?
Росія не лише продовжує війну проти України, але й зосередила біля наших кордонів велику кількість армії, яка в будь-який момент готова до наступу. На думку фахівців, загроза широкомасштабного наступу Росії є реальною практично щодня.
За словами військового експерта Ігоря Лосєва, російська армія на наших кордонах перебуває в стані повної бойової готовності. І коли їй Путін скаже, почне наступ вглибину України. Тому треба бути готовим захищатися.
Досить резонансну заяву зробив екс-глава Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж. За його словами, якщо російські війська почнуть широкомасштабний наступ на Україну, то країни-члени Північноатлантичного Альянсу розблокують свій нейтралітет і втрутяться для вирішення конфлікту.
Однак такі перспективи Україні сприймають скептично. Як зауважив співголова ГІ "Права справа" Дмитро Снєгирьов, НАТО не має юридичних підстав для введення на територію України свого військового контингенту. Україна не є членом Альянсу і не підпадає під дію статті 5 статуту НАТО – напад на одного члена розцінюється, як напад не весь Альянс. Тому це політична заява, яка більше говорить про бажане, ніж про дійсне.
НАТО не дуже зацікавлене в приєднанні України?
До того ж генсек НАТО Столтенберг на раз говорив, що НАТО виступає за політичне врегулювання конфлікту на Донбасі. Тобто не силове втручання. За його словами, треба уникнути ймовірності нової холодної війни та гонки озброєнь.
Хоча, як говорить Ігор Лосєв, у різних міжнародних організаціях бувають несподівані рішення. Міжнародні союзи діють, виходячи з конкретної ситуації, а не згідно зі статутом.
Бувають форс-мажори. Стан крайньої необхідності. Міжнародні структури і великі країни за певних умов можуть допомогти Україні, якщо Росія розпочне широкомасштабний наступ. Зокрема, коли побачать, що Україна чинить великий опір агресору,
– наголошує Лосєв.
Експерт нагадав: у 1939 році Чехословаччина нічого не зробила для захисту від німецької агресії. І Захід їй не допоміг. Хоча це була демократична і правова держава. А авторитарна Польща почала воювати з Німеччиною. І Великобританія з Францією через це оголосили Німеччині війну.
З іншого боку, для НАТО і Заходу в цілому членство України в Альянсі – частина геополітичної гри з Росією. Зокрема, це добре видно на прикладі Балканських країн, які активно розхитує Кремль. За словами Олександра Хари, Захід серйозно сприймає ситуацію на Балканах – загострення між Сербією і Косово.
На Балкани Захід відреагує більш серйозно, ніж на початок агресії Росії проти України. Є фактично ідеологічне рішення з боку НАТО і ЄС щодо поглинання Балканських країн. В ЄС розуміють – новий спалах насильства призведе до хвилі біженців і ще більших витрат європейців на безпеку. Тому краще ці країни провести по шляху доведення до певних стандартів, щоб вони стали частиною європейської частини,
– підкреслив Олександр Хара.
Це при тому, що Косово як незалежну державу не визнали всі члени НАТО і ЄС. Тому, як наголошує правник-міжнародник Геннадій Друзенко, Україні треба покладатися не на підтримку Заходу або миротворчу місію ООН, а тільки на себе.
Був чудовий приклад ухвалення Держдепом США декларації по Криму, де проведені чіткі аналогії з країнами Балтії, які були окуповані СРСР в 1940 році. Але США торгували і далі з СРСР, проводили зустрічі на вищому рівні. Хоча окупації не визнавали. Так і зараз. Тому попри значущість і важливість підтримки України міжнародною спільнотою треба робити ставку на власні сили, армію зокрема. Чим потужніше ми будемо, тим більше шансів, що війна припиниться. Та як ціна для Росії стане неприйнятною,
– наголосив Геннадій Друзенко.