Четвертий раунд тристоронніх газових переговорів на політичному рівні за участі України, Росії та Єврокомісії відбудеться у Брюсселі в понеділок, 28 жовтня. У перемовинах під головуванням віцепрезидента Єврокомісії з енергетичного союзу Мароша Шефчовича візьмуть участь міністри енергетики України Олексій Оржель та Росії Олександр Новак, а також керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв і голова правління "Газпрому" Олексій Міллер.

Читайте також: Гончарук допустив відключення опалення у деяких містах у разі припинення Росією транзиту газу

Темою переговорів має стати узгодження довгострокового контракту на транзит газу Україною після 2019 року, зокрема питання застосування енергетичних правил ЄС у майбутній угоді, термін чинності цієї угоди, необхідні для прокачування обсяги газу та тариф за транзит блакитного палива українською ГТС.

Читайте також: Експерт: Для України найвигідніший варіант – відсутність контракту з "Газпромом"

Про те, чого саме вимагатимуть сторони на цій зустрічі, чим Росія шантажує Україну та які перспективи чекають на українську ГТС, 24 каналу розповів виконавчий директор НАК "Нафтогаз" Юрій Вітренко.

Юрій Вітренко/Фото: Facebook

Чи можливе на цих переговорах повторення ситуації 2009 року, коли через шантаж РФ та тиск європейських партнерів буде укладено невигідний для України контракт?

Така ситуація навряд чи може повторитись. Ми не очікуємо цього. По-перше, наша команда у "Нафтогазі" ще у 2014-2015 році створила можливості для імпорту газу із європейського напрямку, який може заміщувати недостатні обсяги газу із боку Росії. Ці поставки газу відбуваються гарантованими потужностями. Тобто газ має постачатись в Україну навіть якщо не буде газу, який з України піде в Європу.

По-друге, "Нафтогаз" накопичив достатній обсяг газу у підземних сховищах. Ми заздалегідь попередили всіх, що маємо готуватись до такого сценарію, коли не буде транзиту. Моє розуміння таке, що Україна підготувалась до цього і ми впевнено можемо дивитись на перспективи задоволення всіх потреб українських споживачів у газі, навіть якщо не буде газу з боку Росії.

До чого це все веде?

До того, що на переговорах щодо транзиту у нас набагато більш захищена позиція. Не потрібно іти на якісь необдумані поступки, які призведуть до стратегічних втрат України.

Також, на відміну від 2009 року, у нас є потужна команда у "Нафтогазі", яка працює над аналітичним забезпеченням процесу переговорів щодо транзиту і процесу арбітражу. Ми розуміємо, що не вдасться, як у 2009 році, російській стороні обдурити Україну і зробити так, щоб були укладені якісь невигідні угоди. Ми завжди можем показати, у чому полягає спроба нас надурити.

Варто очікувати на те, що Росія буде намагатись шантажувати Україну?

Ну, "буде намагатись" – це Ви кажете про майбутнє. Давайте подивимось на реальність, яку ми маємо зараз. Росія каже, що Україна має відмовитись від виграшу у Стокгольмському арбітражі на $3 млрд. Росія каже, що Україна має відмовитись від штрафів, накладених АМКУ на "Газпром" через їхнє зловживання монопольним становищем. Все це Україна має зробити тільки для того, щоб почати переговори щодо транзиту. Якщо це не шантаж – то що це тоді?

Якщо Росія з 1 січня все ж припинить транзит газу через Україну, наскільки важкі наслідки це матиме?

Ми не хочемо, щоб перервався транзит. Ми все робимо для того, щоб транзит залишився, щоб це було в інтересах України. Але, нажаль, російська сторона неодноразово заявляла, що вони не бачать продовження транзиту газу через Україну. Тільки після того, як ми подали у Стокгольмський арбітраж, після того, як ми залучили Європейську комісію, російська сторона заявила, що зацікавлена у транзиті, але щирість таких заяв є сумнівною.

Повертаючись до питання. Ми маємо розуміти, що якщо не буде транзиту, то українська економіка втратить 3-4% ВВП. Це – дуже серйозна економічна втрата. Ми сподіваємось, що вона буде компенсована через новий Стокгольмський арбітраж, який ми вже почали. Там сума позовних вимог з нашого боку сягає $12 млрд. Але все одно було би краще вирішити всі питання, не доводячи їх до нового арбітражу.

Ми маємо бути обережні щодо втрат України, які можуть бути. У першу чергу, це стосується економічних наслідків. Щодо наслідків з точки зору безпеки постачання, я розраховую, що мої колеги сумлінно підготувались до переривань транзиту і перебоїв із постачанням газу не буде. Принаймні, на споживачах це прямо не позначиться.

Позиція України та наших європейських партнерів а цих переговорах поки що лишається консолідованою?

Правильно. Це були свідомі зусилля з нашого боку, щоби наша позиція була повністю консолідована із позиціє Європейської комісії. Без консолідованої позиції нам важко буде доводити всім у Європі, що зупинка транзиту газу із 2020 року – це повністю провина "Газпрому".

Віцепрезидент Європейської комісії Марош Шефчович робив пропозицію, і російській, і українській стороні щодо продовження транзиту: 90 млрд куб м в середньому протягом 10 років, з них 60 млрд кубів бронює Газпром. Все це відбувається за європейськими правилами. Із цією пропозицією ми абсолютно погодились. З іншими, більш технічними, нюансами, ми також абсолютно згідні.

Підсумовуючи: на переговори 28 жовтня Ви особисто дивитесь з оптимізмом?

Я не загадую. Я хочу ставитись до цього максимально об’єктивно. Зі свого боку ми робимо все можливе, щоб зберегти транзит на справедливих, європейських умовах, в інтересах і України, і у комерційних інтересах "Газпрому", що цікаво.

Якщо "Газпром" керуватиметься суто комерційною логікою, то йому також будуть вигідні ті пропозиції, які робить Європейська комісія. Але подивимось, яка логіка у них буде домінувати на цих переговорах – комерційна чи політична логіка режиму Путіна. Ті тристоронні переговори, які відбуваються у Брюсселі періодично, російська сторона навіть не називає переговорами.

А що це для них?

Вони називають це "розмовами". Росіяни кажуть, що для того, аби справжні переговори розпочались, Україна має піти на певні поступки. Ці поступки, крім того, що вони є певним чином принизливими, є абсолютно нелогічними для України. Якщо, наприклад, Україна не матиме можливості захистити свої права, передбачені контрактом, звернутись до арбітражу, та отримати компенсацію у разі, якщо ми будемо праві, а "Газпром" – не правий, то виникає питання цінності такого контракту. У чому сенс нам відмовлятись від цілком реальних $3 млрд? Щоб отримати якусь обіцянку "Газпрому", який може її не дотриматись, бо не передбачено ніяких санкцій за недотримання цієї обіцянки?

Якщо Росія все ж запустить "Північний потік-2" у 2020 році, як вони це обіцяють, що це буде означати для України?

Нажаль, це буде означати, що транзиту через території України не буде взагалі. Це буде означати втрати для української економіки. Це зробить більш критичними безпекові ризики. Тому ми робимо все можливе, щоб транзит зберегти.

Якісь варіанти альтернативного використання української ГТС у такому випадку?

Теоретично – є. Є новітні технології, наприклад, водень, який використовується, як механізм збереження енергії. Водень може бути тієї субстанцією, яка допомогатиме зберігати для подальшого використання енергію, яка генерується з відновлювальних джерел – вітру чи сонця – або енергію, яка генерується на АЕС. Зараз в Європі є різні експериментальні технології, коли ГТС використовується для зберігання та транспортування водню.

Також Україна працює над тим, щоб бути енергетичним мостом між різними країнами Європи, щоб можна було, наприклад, транспортувати газ з Румунії, де є профіцит, у такі країни, як Словаччина, Польща або Молдова. Питання транспортування газу до Молдови, до речі, буде актуальним і цієї зими, оскільки Молдова теж залишиться без російського газу, якщо не буде транзиту. Всі ці можливості вивчаються, використання їх не є простим, але перспектива є.

З іншої точки зору, найближчим часом ми не зможемо отримувати від таких альтернативних шляхів використання ГТС такий же дохід, який отримуємо зараз, коли є транзит.

Було заявлено, що Україна шукатиме іноземних інвесторів для української ГТС. Кому і у що саме може бути цікаво інвестувати в українську ГТС?

Якщо буде продовжений транзит – вона буде цікава всім. І європейським компаніям, і американським, і японським. У світі зараз є певний надлишок грошей. Вкладатись у прибутковий бізнес, незалежно від того, де він знаходиться – це завжди правильний варіант для багатьох міжнародних компаній, у яких є доступ до ринків капіталу, на яких є профіцит грошових коштів. Якщо буде транзит і доходи від транзиту, всі будуть зацікавлені входити у партнерство або інвестувати в українську ГТС.

А якщо транзиту не буде?

Тоді все буде складніше. Від користувачів системи на внутрішньому ринку складно буде очікувати покриття повних витрат української ГТС. ГТС буде мати дефіцит грошей. Інвестори, як ми розуміємо, вкладатись у неприбутковий бізнес не поспішають Тоді виникне питання, що робити, аби вийти хоча б на беззбитковість. Також постане питання використання новітніх технологій, які, з одного боку, дозволять, зменшити витрати, з іншого – дозволять отримувати додатковий дохід від, наприклад, того ж зберігання і транспортування водню. Тоді, можливо, інвестори, які зацікавлені у цьому напрямку, матимуть інтерес до української ГТС.

Юрій Вітренко/Фото: Facebook

Але давайте почекаємо. До кінця транзитного контракту лишилось кілька місяців. Давайте побачимо, що буде із транзитом. Якщо транзиту не буде – це буде інша реальність і потрібно буде абсолютно інакше підходити до управління українською ГТС.

Особисто на Вашу думку, як буде складатись ситуація із збереженням транзиту?

Я вважаю, що, нажаль, ми маємо очікувати, що політичні міркування російської сторони будуть домінувати над всіма іншими. Їхні політичні міркування полягають у тому, що Росія не хоче, щоб Україна заробляла на транзиті. Росія не хоче, щоб Україна була сильнішою. Це – певний політично-економічний тиск на Україну. Що не дивно у ситуації військової агресії з боку Росії.

Якщо держава вдається до військової агресії, то вона буде готова вдаватись і до економічної агресії. Ми не маємо бути наївними і думати, що Росія зацікавлена у тому, щоби просто заробляти гроші, підтримуючи і свою компанію, і давати заробляти Україні. Нам наївно було би очікувати продовження транзиту газу через Україну.

Але ж від цього постраждає не лише Україна…

Так, від цього постраждає також і "Газпром", і газовий ринок Європи. Репутація газу, як джерела енергії, буде пошкоджена ще більше. Але, на жаль, у ситуації, коли є військові дії між двома країнами, спрацьовує військова логіка. Вона полягає у тому, що втрати для країни порівнюються із втратами супротивника. Росія розуміє, що зупинка транзиту для України – це втрата 3-4% ВВП, а втрати для Росії – 0,5-1% ВВП. Нам це зашкодить більше, тому вони можуть на це піти. Коли відбуваються військові дії на Донбасі, Росія також втрачає людей, техніку, гроші. Але вони ідуть на це, очікуючи, що наші втрати будуть більшими.

Що відомо про транзит російського газу через Україну?Термін чинного контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом" про транзит російського газу через територію України до Європи закінчується 31 грудня 2019 року. Тому до 1 січня 2020 року сторони мали б укласти нову угоду.

Президент Володимир Зеленський наголошував, що Україна хотіла б домовитися з Росією щодо транзиту газу ще до офіційного завершення дії контакту – у вересні 2019 року. Водночас прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що Україна хоче домогтися довгострокового контракту на транзит російського газу в Європу.

До цього моменту Росія ніяк не демонструвала того, що налаштована на результативні переговори, натомість триває активне будівництво скандального російського газопроводу "Північний потік-2" в обхід України. Тим часом Європа підготувалась до такого розвитку подій, коли Росія не продовжить транзит газу через Україну. Водночас у Європейській комісії впевнені, що такого не станеться.