Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав, що це питання завершиться для України позитивно. Більше про це та які ще питання досі не можуть розв'язати – читайте далі в матеріалі.

Не пропустіть Макрон хоче сформувати європейську коаліцію військових інструкторів в Україні, – Le Monde

Владімір Путін заявив, що нібито Джо Байден якось написав йому листа і диктатор відповів, що, мовляв, якщо ви хочете завершення війни, то припиніть постачати озброєння Україні. Тоді нібито війна закінчиться через 2 – 3 місяці. Однак чомусь не каже, скільки місяців протримається Росія, якщо її перестане підтримувати Іран і КНДР. Але, певно, це питання представник США на путінській пресконференції не поставив.

Для мене взагалі загадково, навіщо спілкуватися з Путіним, тому що він не є суб'єктом глобального політичного процесу. І все, що він говоритиме, очевидно і абсолютно позбавлене будь-якої екстенсії. Дивіться, суб'єкт, який почав злочин агресії, війну, не говорить про те, що цю війну можна закінчити, якщо він залишить територію України. Тобто повернеться до міжнародного права та в його межах виконає певні дії.

Ні, він говорить: "Перестаньте давати країні, яка захищає себе". Просто мені дивно, що журналіст не ставить питання, що росіяни прийшли вбивати українців, вирізати, і якщо США перестануть допомагати, то Росія просто збільшить кількість вбитих людей, цивільного населення.

Замість того, щоб в цю тему зайти, вони слухають людину, яка каже, мовляв, "перестаньте давати зброю, я ще, наприклад, мільйон вб'ю, депортую, й тоді ця війна закінчиться". Чим закінчиться? Руїнами країни, яку він захотів знищити. Не більше, але й не менше.

Але все, що говорив Путін і пів року тому, і рік тому, позбавлено будь-якого сенсу. Він буде говорити до моменту, поки не сидітиме на лаві підсудних. Це ж очевидні речі. Він буде продовжувати одні й ті ж тези на кшталт: "України ніколи не існувало, тобто Росія завжди існувала в такому вигляді, в якому була зафіксована в юридичному просторі після 1991 року". Він продовжуватиме говорити цю маячню.

Путін говоритиме, нібито "не я напав, а на мене напали", "я мав допомагати якимось народам Донбасу, яких не існує". Тобто міфічні речі, а вони не впливають ні на що. Що сьогодні ми маємо? Усе, що б не говорила ця особа, воно не має жодного стосунку до того, що далі відбуватиметься.

Це до початку повномасштабного вторгнення можна було слухати Путіна і думати, що треба оцінити та зробити висновки. Сьогодні в нас з вами війна. Путін воює проти нас і в цій масштабній війні хтось має програти. Тут немає ілюзій щодо того, що можна заморозити конфлікт чи про щось домовитись із Путіним.

Ні. Тут питання в тому, в кого буде таке:

  • психологічна стійкість – в нашій коаліції чи путінській;
  • ресурсність, достатня для того, щоб паритетно воювати;
  • хто нарешті позбавить Росію можливості фінансувати війну.

Замість того, щоб слухати Путіна, було б бажано проводити конференції з журналістами, спілкуватись з очільниками європейських країн чи країн, які займають нейтральну позицію.

Далі поставити питання: "Ви точно зацікавлені в тому, щоб Росія продовжувала вбивати цивільне населення іншої країни? А якщо не зацікавлені, то чому ваші компанії продовжують працювати на російському ринку? А якщо ви не зацікавлені, то чому тоді Росія може бути присутньою, наприклад, у Радбезі ООН і говорити про те, що вона терміново скликає Радбез для того, щоб обговорити право України завдати ударів у межах міжнародного права по території країни-агресорки?"

Зверніть увагу Шлях диктатора на крові та кістках․ Як Путін отримав владу і став уособленням сучасної Росії

Тобто Росія хоче обговорити, "чому ви їм дозволяєте?", а не "чому ми собі дозволяємо бити по цивільному населенню України". Ні, вона це не хоче обговорити, тому що вважає, що вона має право вбивати нас із вами. Росія хоче обговорити те, чому Україна в межах оборонної концепції війни має право завдавати ударів по російській території, бо це "несправедливо" для них.

Я хочу, щоб ми тут не витрачали час на Путіна. Він не суб'єкт глобального політичного процесу. Усе, що він говорить, уже неодноразово звучало. Це не впливає на те, що відбувається по лінії зіткнення, тобто у війні. Це не має жодного сенсу. Тому що є країни, які чітко усвідомлюють усі ризики, що генерує Росія. Єдине, що може цій війні допомогти прийти до справедливого миру, – поразка Росії. Для цього потрібні ресурси.

Путін на нещодавній пресконференції сказав: нібито на Заході самі придумали, що Росія збирається воювати з НАТО та використовують це, щоб озброюватися та втримати своє "імперське становище". А росіяни буцімто "захищають самі себе в Україні". Запропонував уявити, що США захопили частину територій Мексики, а потім змусили боротися за повернення своїх територій. На думку диктатора, приблизно таке ж роблять західні країни щодо "російсько-української кризи".

Хочете, щоб я зараз повернувся в психіатрію та проаналізував прояви відповідної шизофренії цієї особи? Це психопатичний розлад, безумовно. По-перше, на внутрішньому ринку вони завжди говорять, що воюють із НАТО. "Ми ж воюємо не з Україною. Ми три дні з Україною воювали, а вже два роки воюємо з НАТО". Вони ж собі таку вигадали історію.

А про які території він взагалі говорить? Яке відношення він має до Донбасу, Криму тощо? Хто він взагалі? Є Росія, є кордони Росії, є юридичний склад Росії. Яке відношення суб'єкт має до Криму та Донбасу? Немає сенсу обговорювати, що він там "захищає" якесь населення і щось таке робить. Ні, це звичайна агресивна війна. Він прийшов захопити чуже майно, пограбувати, поґвалтувати.

Ви ж пам'ятаєте, як він себе поводить, коли дійсно кризова ситуація: тікає і розчиняється в невідомості, "дзвінка тиша". Пам'ятаємо похід вагнерівців на Москву та де був Путін у цей момент. Але дивіться, він дійсно не хоче воювати з НАТО. Він боїться НАТО. Путін може воювати тільки проти маленьких країн; проти країн, які не порівнянні з військового погляду. Наприклад, Грузія, Чечня, Сирія частково.

Путін
Путін провів пресконференцію, де знову наговорив маячні про Україну / Getty Images

А тут він прийшов в Україну, яка набагато більша, вольова з погляду готовності чинити спротив, розуміючи, що до тебе прийшли з геноцидного типу війною. Для нас це питання виживання. І з'ясувалося, що з Україною воювати не можна. Яке НАТО? Він боїться НАТО. Уся ця конференція була присвячена чому? "Не давайте їм зброю, перестаньте допомагати, тоді ми їх просто будемо вирізати". Це ж тільки заради цього.

Путін не вміє вести війну, коли проти нього воюють професійно, зі зброєю, у паритетній кількості та з далекобійними інструментами. Він уміє воювати проти цивільного населення, дітей, жінок.

У 2014 році він сказав, що вони стоятимуть за спинами громадянського населення і нехай тоді спробують воювати з ними. Це ж і є конкретна внутрішня складова Путіна. Можемо аналізувати, але це трошки потребує іншого аналізу. Це не про політику, не про суб'єктність, не про розуміння сучасного світу, не про те, що відбувається. Це про психічно викривлені аргументи, які мають виправдати абсолютно конкретного вбивцю.

Так само себе поводять серійні вбивці, коли вони доводять, що мають право вбити представників якихось соціальних груп. Оскільки вважають, що ці групи заважають людству розвиватися "правильно". Тому він вбиватиме їх ночами як Джек-Різник, і робити "корисну справу" для людства. Так само ця людина говорить.

Водночас Китай і Саудівська Аравія сказали, що не приїдуть на Саміт миру, який організовує Україна у Швейцарії, тому що нібито там не буде Росії.

Дуже важливе зауваження. Наприклад, якщо ти хочеш бути глобальним політичним гравцем, якщо говориш, що наріжним каменем усього, що ми називаємо глобальним політичним простором, є територіальна цілісність, то далі що?

Тобто ти говориш: "Без Росії не будемо вести". А що Росія пропонує? Росія пропонує обнулити територіальну цілісність. Мовляв, якщо вони мають ядерну зброю чи сильніші, чи їм не подобається автентичність українців, то вони нібито мають право прийти та захопити територію. Тоді Китай має сказати про це; має сказати, що територіальна цілісність – це не цінність. Тоді буде зрозуміла позиція. Для мене сьогодні це загадково виглядає.

Я вважаю, що Китай набагато більший, ніж Росія. Водночас Саудівська Аравія більш перспективна. Це країни, які мають глобальні впливи; можливість зростати; більше впливати; відпрацьовувати ті правила, по яких світ має жити; лобіювати їх. Це все, на що сьогодні неспроможна Росія.

Якщо ви в це граєте; готові нести відповідальність за майбутні правила; за те, як ці правила працюватимуть; як має бути переформатоване міжнародне право; які мають бути ключові тези, наприклад суверенітет і недоторканість територій, то тоді маєте бути присутніми на саміті, на якому буде запропоновано почати дискусію.

Світ не може жити без правил. Росія хоче жити без правил. Мовляв, хто сильніший, той має право різати. Якщо ви не хочете цього дотриматись, то тоді не треба вигадувати якісь історії, тому що Росія не суб'єктна. Росія порушила все, почавши неспровоковану війну. Не треба захищати того, хто руйнує правила. Ви можете вплинути на Росію та, навпаки, сказати, що є правила, дотримуйтеся їх. Тоді це означатиме, що Китай лідер та бере на себе величезний обсяг відповідальності.

Тоді матимемо світ, де країни братимуть відповідальність і знаходитимуть інструменти примусу країн, які хочуть зламати домовленості. Росія ламає домовленості, і я зовсім не розумію, навіщо глобальним країнам та країнам із потенційно глобальним впливом прив'язувати себе до мертвої країни. Росія мертва з погляду стратегії майбутнього, вона не існує. Ця країна нікому не потрібна.

Росія генерує для всіх тільки проблеми, конфлікти, ескалації тощо; повернення до середини XX століття, до війни як до способу розв'язання того чи іншого кризового явища в міждержавних відносинах. Навіщо прив'язувати себе до країни, яка є мертвою, яка стратегічно невигідна? Китаю точно невигідно прив'язуватися до маленької, нікчемної країни, яка може запропонувати по демпінгових цінах додатковий обсяг газу через "Силу Сибіру", який Пекіну не потрібний, як з'ясувалося.

Сі і Путін
Путін і Сі Цзіньпін / Getty Images

Глобально Китай сьогодні має зовсім інший вигляд. З ним готові домовлятися, розмовляти про ті ж правила, інструменти, примус, глобальний світопорядок, міжнародне право, яке треба трансформувати, про міжнародні інституції, які треба реформувати тощо. І ви репутацію країни, яка може претендувати на зовсім іншу роль, прив'язуєте до країни, яка нікчемна. Навіщо?

Я просто не розумію цього. Президент України про це говорить, що є суб'єктами держави, на території яких іде війна, і з огляду на це, на ризики, які війна генерує, – пропонуємо майданчик для початку великої дискусії. Це вже не тільки про війну в Україні. Це про переусвідомлення того, яким має бути світ.

Китай, будь ласка, відігравайте ту роль, на яку ви претендуєте та хочете відігравати. Президент України пропонує це. Але точно ця роль не адвокатувати Росію. Але дочекаймося саміту, подивімось на присутність тих чи інших країн. Уже сьогодні більш як 100 країн підтвердили на тому чи іншому рівні свою присутність на саміті. Подивімось, які будуть дискусії, особливо на полях, у кулуарах.

Як на мене, можемо вже оцінити те, що саміт зробив для світу. Багато країн про це говорять, багато інформації, багато дискусій. Зрозуміло, що всі хотіли отримати чітку програму походу до справедливого миру. Принаймні всі дискутують, що світ сьогодні виглядає неспроможним правильно реагувати на ті ризики, які генерує якась нікчемна країна.

У мирному плані Володимира Зеленського було 7 пунктів, на Саміт миру винесуть три: ядерна безпека, продовольча безпека та обмін полоненими. А як щодо виведення російських військ з України? Це питання не може об'єднати наших партнерів і країни, які запрошені на цей саміт?

Виходимо з того, що на саміті треба отримати дискусію про те, що мир може бути тільки справедливим. Справедливий мир – це тоді, коли концепцій територіальної недоторканості дотримуються всі. Але є дискусійні питання, де треба пояснювати природу війни тощо.

Отож є питання, щодо яких вже є консенсус. Це свідчить, що країни розуміють, що війна такого типу, яку веде Росія на території України, генерує величезну купу ризиків на інших територіях. І це, наприклад, ядерна безпека, вільне судноплавство, тобто продовольчі програми, які не можуть бути реалізованими, щойно десь починається великий конфлікт. Це вже говорить країнам, що війна – це не щось на чужій території і до вас вона нібито немає ніякого стосунку.

Так, нейтральні країни кажуть, що війна – це десь на сході Європи, там між собою ділять якісь території, а нас це ніяк не стосується. Саме ці питання гуманітарного чи економічного характеру є консенсусними, тому що чим більша війна та масштаб бойових дій, тим більше впливів є на різні інші території, регіони та галузі.

До теми Глобальний саміт миру, а не поразки: чому Росію не запросили та за яких умов можливі переговори

Коли люди розумітимуть, що війна має такий-то вплив на інші території, тоді вони поставлять собі запитання: а чому ця війна виникла? Так і відбувається перехід до концепції: як має справедливо закінчитись ця війна? Чи буде справедливим закінчення війни, якщо Росія, наприклад, не буде покарана за те, що вона прийшла на чужу територію? Чи закінчиться війна, якщо Росія залишиться на окупованих територіях? Ні.

Це складніша для країн дискусія, які не розуміли, природу війни, природу російського нинішнього політичного режиму. Тобто ти маєш відкрити дискусію, дати консенсусні питання, які об'єднають країни, а дискусійні питання вже інакше обговорюватимуть на саміті. Мені здається, що це оптимальна стратегія.

Що я вже бачу: понад 100 країн, є консенсусні питання, які готові обговорювати та підтримати. 100+ країн готові проговорити, що таке справедливий мир і що таке війна у Східній Європі. Про це вони говорять у своїх медіа, серед своїх політичних еліт. Тобто тема є глобальною і домінантною. Це те, чого боялася Росія.

Чи можемо ми очікувати, що цей саміт у Швейцарії відразу приведе до закінчення війни? Це трохи ілюзорно, трохи наївно, трохи інфантильно. Що має вирішити саміт? Я вважаю, що єдиний спосіб привести світ до ладу – завдати військової поразки Росії. Але є ж додаткові інструменти: інформаційний, дипломатичний, ізоляційний, економічний, справжній фінансовий тиск на Росію. Тобто зробити так, щоб Росія залишилася сам на сам чи з низкою країн, абсолютно непотрібних сучасній цивілізації.

Тоді все матиме зовсім інший вигляд. Тоді з'ясується, що Росія справді не є якоюсь там передовою країною; не має можливості обходити санкції або заробляти на глобальних ринках; що Росія вимушена продавати все за безцінь тощо.

Це зовсім інший рівень усвідомлення війни вже в самій Росії. Тому що зараз вони бачать ситуацію так: не всі ж підтримують Україну, хтось підтримує Росію. Мовляв, хтось говорить, що ви маєте право ґвалтувати українців. І знову виходить суб’єкт (Владімір Путін – 24 Канал) і каже: "Це ж не ми нападали, це на нас напали. Так, це ми зараз Харків атакуємо ракетами, але напали на нас".

Прем’єр Угорщини Віктор Орбан вчергове заявив про те, що, виявляється, угорці чи не єдині європейці, які нібито гинуть в Україні під час війни.

Можна робити будь-які заяви. У війні беруть участь або лише громадяни України, або громадяни інших країн, наприклад Росії, Білорусі чи Грузії, які добровільно підписують контракти чи створюють свої окремі легіони. Тобто іноземні громадяни беруть безпосередню участь, лише якщо вони добровільно підписують ті чи інші контракти.

Є деякі громадяни України за етнічним походженням, якщо ми говоримо про Закарпаття, але це ж не громадяни Угорщини. Я не зовсім розумію, до чого це сказано.

Взагалі, це ніяк не впливає на позицію Угорщини. Мені б хотілося, щоб продовжилась дискусія, яку розпочинають у Європейському Союзі, що якщо країна є членом ЄС, то вона, відповідно, має розділяти ці цінності, на базі яких і побудований Європейський Союз.

Але якщо країна постійно говорить, що вона проти колективної позиції ЄС, то, певно, треба щось обговорити з цією країною. Треба, певно, якось повпливати на її позицію. Чи все ж таки сісти за стіл і проговорити, чи ми точно однаково дивимося на те, що таке Європейський Союз; що таке свобода; що таке право країни на суверенітет чи територіальна цілісність тощо.

Певно, треба це проговорити, бо виглядає трошки дивно. Ми хочемо отримувати від Європейського Союзу доходи, і що більше – то краще, але ми також хочемо займатися пропагандою російського способу життя. Тобто "прийди, вбий та зґвалтуй". Ну чи принаймні ветувати те, що хтось проти такого способу життя; що хтось не хоче, щоб Росія домінувала у Європі.

Якщо ви проти Європейського Союзу, так заявіть це прямо і вийдіть із ЄС, а не користуйтесь правом вето і юридичними механізмами для того, щоб блокувати право України. Позиція дивна, але Європейський Союз має це вирішувати, тому що Угорщина – член Євросоюзу.

Окремо зазначу, що будь-яка країна має право на свою національну політику та свої національні інтереси. Вона може говорити та діяти в межах цих інтересів. Не нам давати рекомендації, що має робити пан Орбан чи будь-який інший очільник іншої країни.

Але я про інше: усе це дуже знаково. Війна дає можливість переосмислити, чи все було правильно побудовано в тих чи інших альянсах, колективних об'єднаннях. Сьогодні йде ця фундаментальна трансформація глобальної політичної системи.

Ми про це говорили трішки раніше. Якщо Китай хоче бути глобальним лідером, то тоді треба брати на себе відповідальність. Але не треба бути адвокатом країни, яка ламає глобальні домовленості. Це виглядає дивно. Лідер – це над конфліктами; це країна, яка гарантує, що в межах конфлікту буде певна об'єктивність. Але лідер точно не адвокатує того, хто зламав право.

Цікаво Друзі Путіна можуть отримати владу: як вибори в Європарламент визначать долю України та ЄС

Так само й Угорщина у межах Європейського Союзу: або-або. Або ви розділяєте те, на чому побудований ЄС, або ви розділяєте те, на чому побудований так званий "русскій мір". А "русскій мір" побудований на експансії, захопленні, вбивствах, шантажі, терактах і так далі. Тоді так і скажіть своїм громадянам, не нам. Бо ми з "русскім міром" сьогодні ведемо безпосередньо конвенційну величезну війну.

Скажіть своїм громадянам, що тільки тому, що Україна стоїть на шляху "русского міра", в нас тут з вами є можливість брати все у Європейського Союзу та підвищувати рівень життя. А інакше нам треба було б стояти на колінах, так само як у 1956 році перед "русскім міром".

У французьких медіа з'явилася інформація про те, що французькі військові інструктори перебувають в Україні ще від початку повномасштабного вторгнення. Мовляв, якщо нам передавали зброю, то й військові інструктори точно заїжджали, супроводжували її, навчали нею користуватися.

Давайте тут зафіксуємо три речі дуже важливі:

  • один чи два інструктори – це не присутність іноземних легіонів на території України;
  • офіційно тільки представники Генерального штабу, Верховний Головнокомандувач чи, наприклад, офіційні представники президента Еммануеля Макрона можуть сказати, що така-то кількість військовослужбовців такого-то громадянства присутні на території України;

І третє – сьогодні є чотири питання, по яких ідуть дискусії. Я вважаю, що вони всі позитивно для нас завершаться. Одне з них – це якраз-таки присутність іноземних легіонів на території України. Це нормально, це союзні відносини.

Завдяки, наприклад, іноземним контингентам можна розв'язати питання тилового забезпечення, інженерні питання, тренувальні питання. Тобто це може суттєво розвантажити Збройні Сили України для розв'язання інших завдань. Це нормально. Вони (іноземні військові – 24 Канал) не будуть перебувати на передньому краї, але вони організують багато важливих для нас логістичних питань. Але це, знову ж таки, не про одного, двох, трьох чи десять людей.

Війська НАТО
Подоляк переконаний, що іноземні легіони будуть в Україні / Getty Images

Так само як ми сьогодні говоримо не про одну чи дві системи Patriot, не про один чи два літаки. Якщо ми говоримо про обсяг війни, то це зовсім інші цифри. 550 тисяч росіян, яких треба знищувати, перебувають на окупованій території. Це вдвічі більше, ніж на початку повномасштабного вторгнення.

До речі, сьогодні, 6 червня, святкують висадку союзних військ у Нормандії. А скільки там брало участь у війні? 160 тисяч. Ви розумієте різницю цифр у масштабах війни? Там 160 тисяч було всього, а тут 550 тисяч росіян на окупованих територіях росіян. Це війна зовсім інших цифр.

Тому не 10 інструкторів має бути, а 10 тисяч інструкторів. Тоді так, це впливатиме на певні процеси. І поки цього немає, говорити, що хтось тут присутній і так далі, це не зовсім, м'яко кажучи, правильно.

Так само, коли ми говоримо про постачання зброї. 10 Leopard – це круто, але у війні є 5 тисяч, наприклад, Т-72, трохи Т-90 тощо. Це зовсім непорівнянні цифри. І коли нарешті наші партнери починають сьогодні усвідомлювати, які цифри безпосередньо математично характеризують цю війну, то вони тоді розуміють, які ризики несе Росія.

А чому вони розуміють ризики? Тому що Росія як країна, якщо, припустимо, не програє війну, не перестане бути мілітарною, то, навпаки, захоче реалізувати свою мілітарність, тому що вважатиме, що це перспективно, тому що цьому немає альтернативи.

Сьогодні наші партнери почали усвідомлювати, що якщо вже 550 тисяч росіян перебуває на окупованій території, – а вони й далі проводитимуть процеси мобілізації, рекрутингові процеси, – то куди вони потім подінуть цей мільйон ненажерливих, які випили багато людської крові, осіб? Де тоді доведеться воювати?

Ось тому я вважаю, що чотири питання, які сьогодні дискутуються, будуть для нас позитивними. Частково вони вже позитивні. Наприклад, дозволи щодо завдання ударів по території Росії. Там є певні обмеження, але, повірте мені, ці обмеження також будуть зняті.

Росія так лякала "червоними лініями", а з'ясувалося, що немає ніякої "червоної лінії". Якщо ви прописали в межах міжнародного права, що країна, яка веде оборонну війну, має право це робити, то чому вона не має права цим скористатися?

Друге (дискусійне питання – 24 Канал) – це пасивний захист для того, щоб все ж таки не просто дивитися, як масово знищують ракетними ударами цивільне населення у XXI столітті. Чому? Тому що ще є багато ракет і ще в цих ракетах є складові, які постачають європейські компанії.

Читайте також Повітряні кулі як зброя: як КНДР, Китай і Росія застосовують дешеву, але небезпечну тактику

Іноземні контингенти – це третє питання. Четверте – це заморожені активи. Я з сарказмом дивлюся на дискусію, коли керівники центральних банків, низка європейських керівників говорять, що вони не можуть забрати активи Росії, "бо ж неправильно, бо ми ж гарантували недоторканість майна". Тобто є країна, яка обнуляє міжнародне право, говорить, що воно її не хвилює, а ми маємо їй гарантувати, що після того, як вони закінчать вирізати українців, ми віддамо всі ці активи.

Ця дискусія дуже інфантильна. Росія за два роки та три місяці великої війни витратила на цю війну 1 трильйон 300 мільярдів доларів. Це не лише ВВП, це й накопичення, фонди тощо. Ми маємо пропонувати відповідні цифри. Якраз оці 380 – 400 мільярдів євро – це і є паритетна можливість воювати.

Не треба тоді було б шукати, де ми візьмемо додатково 2 мільярди, щоб закупити більше снарядів для України. Просто беремо і закупляємо набагато більше снарядів, набагато більше дронів, далекобійних ракет. І тоді всі військові виробництва будуть проінвестовані грошима країни, яка порушила міжнародне право. Буде проінвестована контрвійна. Усі отримують доходи, а Україна отримує відповідну кількість необхідного інструменту.

Тоді, якщо виборець десь в Угорщині говорить, що не готовий фінансувати контрвійну, бо йому подобається, що Росія вбиває громадян іншої країни, можна сказати, що ви нічого й не фінансуєте. Фінансує сама Росія. Вона фінансує вбивство і фінансує контрвбивство.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте незабаром на сайті 24 Каналу.