Загроза штурму Києва та остання війна з Московією: відверта розмова з бійцем столичної ТрО

Як бійці готові захищати Київ та чим допомагає досвід попередніх поколінь воїнів – ексклюзивно сайту 24 каналу розповів боєць Територіальної оборони Борис Роженко.

Важливо Росіяни можуть здійснити повторний наступ на Київ, – начштабу Сухопутних військ

Підготовка до можливого штурму Києва

Практично одразу після звільнення Київської області від окупантів телеграм-каналами та соціальними мережами почали ширитись чутки та спекуляції про те, що росіяни готуються до другої спроби штурму столиці.

Військове керівництво можливість ще одного штурму столиці не відкидає, попри те, що наразі не бачить формування ударних груп росіян для такого наступу. Тому, як каже речник Міноборони Олександр Мотузяник, оборона столиці лише посилюється.

Сам міністр внутрішніх справ Денис Монастирський вважає, що небезпеку повторного наступу російських військ на столицю повністю виключати не можна. Це, окрім того, що загроза російських авіаударів зберігається на всій території України. Тож у МВС також "готуються до будь-яких сценаріїв у посиленому режимі".

З самого початку російські військові мали ідею, щоб саме в Гостомелі приземлялися вантажні літаки Іл з десантом і технікою. Це мала бути "точка входу" до Києва. Їхнім завдання було зберегти злітно-посадкову смугу для висадки сюди десанту та розвантаження техніки. Їм це не вдалося. Це не буде можливим і наступного разу,
– зауважив Монастирський.

Зверніть увагу Вкид про "новий штурм Києва" – інформаційна операція Кремля, – радник глави МВС Андрусів

Голова Київської обласної військової адміністрації Олександр Павлюк також запевнив, що Збройні Сили України роблять все можливе, щоб не підпустити ворога до столиці та готуються до будь-якого розвитку сценаріїв. Тому зараз інтенсивно облаштовуються нові оборонні рубежі, які максимально відсунули від Києва, щоб не допустити ані можливості артилерійського обстрілу, ані заходу військ.

Одним з тих, хто зводить оборонні рубежі столиці, став Борис Роженко. 24 лютого він вступив до лав Териториальної оборони столиці. І це той випадок, коли людина на різних рівнях чудово розуміє, для чого потрібні оборонні рубежі.

Борис – керівник та засновник відеопродакшену Wild Fox Film. Який, серед іншого, випускає різні формати історичних проєктів. Одні з найяскравіших – в Україні.

Боєць одного з підрозділів київської тероборони Борис Роженко / Фото з архіву співрозмовника

Досвід багаторічної дружби з істориками та археологами на цьому етапі війни виявився корисним.

Певною мірою, весь життєвий досвід та всі прочитані книжки з історії військової справи не були марними. В якийсь момент в голові клацає і розумієш, що отут варто викопати отаку траншею,
– пожартував Борис.

Зараз він служить разом із одним зі співавторів контенту на каналі Wild Fox – археологом Андрієм Оленичем. "Зараз ми в одному підрозділі з Андрюшею та ще із одним нашим добрим другом і його дівчиною, вони також археологи. Так що ми всі разом копаємо траншеї. На нас в якийсь момент навіть плюнули і дали зробити ДЗОТ нашої мрії. Ми вдарились у вільну творчість, в результаті комбат до нас ходив дивитись, що ми таке набудували", – зауважив Борис.

Дивіться також відео відкриття археологічних знахідок на позиціях:

Про територіальну оборону

Борис зізнався, що з дитинства боявся армії.

Я думав, що це дуже стрьомно. Наслухався всіх цих розказів про дідівщину та інші страшилки. А виявилось, що навпаки намішано всяке різне: і якісь суворі атошники, якісь молоді хлопчики, якісь водії. Серед всіх цих людей якось так – хоба – і ти ніби дома,
– пояснив він.

Важливо Безпечного місця немає, – поліція закликала мешканців Київщини не відвідувати ліси та пляжі

"ТрО – це реально друзі. І ти ніколи би не завів дружбу з цими людьми за інших умов. Вони всі абсолютно радикально різні. Але всі об'єднані. Це колективне свідоме безсвідоме знімає психологічне навантаження", – додав боєць.

За його словами, остаточно вирішив іти в тероборону через те, що не міг би вчинити інакше. Зараз вже розуміє, що зараз є там, де має бути і все відбувається так, як треба.

Я завжди був русофобом. Навіть рідні казали, що не розуміють, звідки у мені це все. Видно, мені у дитинстві Шевченко вчасно попався в руки і понеслось. У мене багато друзів в АТО. Я частково навіть жалів, що не пішов на фронт у 2014 – 2015 роках. Але тоді мене відмовили. Сказали, що там потрібен спецназ, а не людина з поганим зором та після операції на серці,
– додав чоловік.

Однак формальним приводом до походу у військомат для Бориса став дзвінок діда, який спитав, чи готується онук до оборони. Відповів: "Да, дід, готуємось!", поклав слухавку, зібрав речі і поїхав до військомату.

Може зацікавити Посол України в Німеччині поділився очікуваннями від візиту Шольца до Києва

Зазначив, що у підрозділ його не стільки взяли, скільки він сам прийшов.

"Прийшов, сказав: "Так, я записуюсь у тероборону". Дівчинка на мене глянула, видала бланк. І я підписував контракт з думкою: "Ну, все. Тепер мене не здихаєтесь". Багато хто приходив при мені, стояв годинами безініціативно і нічого не відбулось. А воно ж в армії так не працює – треба проявляти ініціативу, інакше фіг щось зробиш", – пояснив він.

Борис зізнався, що з дитинства боявся армії, однак вона виявилась приємнішою, ніж йому здавалось / Фото з архіву Роженка

У перші дні війни, розповів Борис, атмосфера була доволі похмура. "Не знаєш, що далі. Почалась війна. Навколо летять ракети. Як воно буде розгортатись – нічого не ясно. Ніяких комюніке немає. Тій інформації, яка є, не особливо віриш, бо сам розумієш, що відбувається. Куди ійти і що робити – не ясно. Навколо – пацани в цивільному, всі зі зброєю, очі у всіх здоровенні. І ти такий думаєш: "Йо майо!". Це було відчуття якихось революційних подій. Мені дають автомат і я йду захищати країну", – згадув він.

Відчуття таке, ніби нас просто зараз відправлять здобувати перемогу в бою. Про себе ще подумав: "Та вб'ють – ну і х*р з ним". Потім, звісно все стало інакше. Але перші 2 – 3 доби, коли постійні тривоги, коли все незвично, ти не знаєш, що відбувається були незабутні. Але весь організм, вся свідомість включились у режим "гарувати на перемогу",
– додав боєць.

Найстрашніше, за його словами, було під час учбових тривого перших днів повномасштабного вторгнення. Коли не розумієш, як поводитимешся у бою, невідомо, що і як буде далі та не знаєш, чи повернешся у ту казарму, з якої зараз вибігаєш.

Борис переконаний, що це буде остання війна із Московією / Фото з архіву Роженка

"Разом з тим, було відчуття певної невіри, що от зараз дійсно почалась велика війна. Невіра, що відбулось щось настільки страшне, наскільки взагалі не міг уявити. Так, коли поруч з тобою стоїть товариш, якому очевидно страшно, думаєш: "Ладно, мені не страшніше, ніж йому". Але в такі моменти себе дуже накручуєш. Тому найстрашнішим було очікування отих перших днів. Потім до нього звикаєш і певною мірою починаєш ловити від цього кайф", – пояснив Борис.

Про втому від страждань

Він багато про що розповідав дуже іронічно. Цей напівжартівливий погляд на все багато в чому визначив і формат роботи його каналу. Сам Борис зауважує, продакшн з'явився з того, що йому набрид вічний акцент на журбу та страждання у викладі історії України. Під час Революції Гідності він, чергуючи на Майдані, з'ясував, що це набридло не тільки йому. У 2013 році взявся за створення історичних відео різних форматів.

Важливо Історія "або ми їх, або вони нас" так само стосується Заходу, як і України

"Доволі швидко ми прийшли до того, що канал не має вимагати титанічних зусиль. В принципі, ми нічого не змінили у своєму житті. Просто поставили навпроти себе камеру і продовжили займатись тим, чим і займались", – додав захисник.

До каналу можна підходити більш серйозно, але зайвих рук і ресурсу у студії зараз немає. Все, що приносить канал – донати патронів. Він не є заробітком.

У всіх паралельно ще є робота. Ми продовжуємо працювати, тому що нас це пре. Багато історичних каналів так існують. Звісно, є мастадонти, типу Каналу ім.Т.Г.Шевченка, який за нашими мірками, отримує великі гроші і багато вкладає у свої ролики. Але робити їх формат ми не збираємось. Таким національним смальцем обмазувати свої тези ми просто не здатні навіть за гроші,
– посміхнувся Борис.

Дивіться також відео з поясненням, що собою являв цар Петро І, з яким так любить себе асоціювати президент Росії:

Про службу говорив із тою ж легкістю. Взагалі вважає, що з цією війною все стало дуже просто. "Раніше були якісь душевні терзання, що робити далі, куди себе приткнути, якісь екзистенційні метання. А зараз – все просто. Принесли тортик – офігенно! Дали можливість помахать лопатою не так, щоб була одноманітна робота, а з можливістю проявити творчість – із задоволенням махаєш. Якби мені сказали, що я колись буду із задоволенням рить траншеї, покрутив би пальцем біля скроні", – додав він.

Про війну

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Борис не розлучається із відчуттям, що зараз ми всі причетні до створення нового підручника історії.

Розумієш, що зараз, бл*ха-муха, живеш в цікаві часи. На жаль чи на щастя, але вже так вийшло. Це буде дійсно остання війна з Московією. Це дійсно буде щось вирішальне. І потім цю війну в Україні, як мінімум, будуть згадувати так само, як згадували Другу Світову. Це буде нова перемога. І це буде зовсім інший, суто український, наратив. Впевнений, що в українського націоналізму немає кращого союзника, як Володимир Путін,
– впевнений Роженко.

Наголосив, що у перемозі України його переконує те, скільки всього роблять люди, аби її наблизити.

Зверніть увагу Путін вже сам обрав сценарій власної смерті

"Це я кажу без зайвого пафосу. Не вся Україна піднялась на свій захист. Купа народу здриснуло, є багато мародерів, є багато тих, хто відверто боїться. Багато кітчу і самопіару. Це дратує. Але те, що я бачу у людях навколо, мене запевнює у нашій перемозі", – резюмував захисник.

Варто знати – На окремих напрямках ЗСУ перейшли до контрнаступу: дивіться відео