Про це та багато іншого з виконавчою директоркою Інституту масової інформації та членкинею Комісії з питань журналістської етики Оксаною Романюк говорили журналісти 24 каналу.
Цікаво: Чому Кремль повертає тезу про "один народ", – пояснення замміністра
Перезавантаження Мінінформполітики: хто відповідатиме за інформаційну безпеку?
Ще коли створювалось Міністерство інформаційної політики, було багато побоювань, що це буде такий орган цензури, який впливатиме на свободу слова. Цього не сталося.
Важливо: Радник Володимира Зеленського Микита потурає заявив про бажання президентської команди "перезавантажити у нуль" Міністерство інформаційної політики
Я так розумію, що міністерство створювалося як міжвідомчий робочий орган, який би мав займатися координацією втілення інформаційної доктрини. Я думаю, що такий орган нам потрібен, щоб узгоджувати роботу різних державних виконавчих структур. Зокрема, можливо, щоб була платформа для діалогу з громадянським суспільством.
Я не знаю, яким буде формат цього органу. Чи це, все ж таки, залишиться міністерство, чи це буде щось інше – не можу сказати. Однак, думаю, що у тих умовах, в яких перебуває Україна, потрібна координаційна структура, яка, звісно, у жодному випадку не буде впливати на діяльність незалежних журналістів чи свободу слова. Координаційний центр, напевно, потрібен.
Рада зі свободи слова Зеленського – аналог міжвідомчої групи Порошенка?
Щодо ініціативи про створення Ради з питань свободи слова – громадянське суспільство про це заявляло давно. Схожий орган – міжвідомча робоча група з питань безпеки журналістів – існував при президентові Порошенку. Там у нас був доволі ефективний діалог з правоохоронцями.
До слова: Офіс президента України ініціює створення Ради з питань свободи слова при главі держави
На жаль, цей орган припинив своє функціонування на початку 2018 року. Ми говорили про те, щоб відновити таку робочу групу, адже у нас насправді є виклики, пов'язані з фізичною агресією щодо журналістів.
Ми пропонували такий формат, як був за часів Петра Порошенка, але зараз ініціатива дещо іншого формату. Ми подаватимемось, щоб увійти у цю робочу групу. Мені й самій цікаво, яким чином функціонуватиме ця робоча група, якими питаннями буде займатися.
Важливо: У Зеленського хочуть скоротити кількість міністерств
Об'єднання Нацради і Держкомтелерадіо – доволі "сумнівна річ"
Національна рада з питань телебачення та радіомовлення та відповідний Державний комітет – це різні органи: один з них належить до виконавчої влади, а інший – є наглядовим органом. Тому я навіть не знаю, як їх можна об'єднати. Це доволі сумнівна річ.
Насправді, функції Держкомтелерадіо закінчилися, коли відбулась реформа роздержавлення. Тому, насправді, цей орган потрібно ліквідувати. Потрібна політична воля, внесення відповідних змін до Конституції.
Реформа роздержавлення преси – перетворення державної та комунальної преси на незалежні видання. Реформа покликана забезпечити незалежність ЗМІ від публічних ораганів.
Громадянське суспільство вже давно говорить, що це такий старий орган, що залишився ще з Радянського Союзу, коли була ціла мережа державних газет. Зараз нам навпаки потрібно змінювати законодавство щодо радіо та телебачення, оскільки воно дуже застаріле. Воно не відповідає сучасним реаліям.
У цьому законодавстві необхідно передбачити кілька ключових моментів – посилення незалежності, компетенції і ефективності Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Зараз наш регулятор найслабший у Європі. Ви й самі можете побачити, що у нас відбувається у телепросторі.
Монополізація ЗМІ та їх залежність від олігархів
Сьогодні гостро стоїть питання медійних монополій, позаяк у законі йдеться лише про "телевізійний та радіоринок". Як цей ринок міряти, взагалі не зрозуміло. Будь-яка монополія може легко захистити себе в Антимонопольному комітеті. Просто скаже: "а за якими критеріями можна це оцінити?"
Цікаво: Медведчук не зупиниться на досягнутому
Так само нам необхідна незалежність редакційної політики видань від олігархів. Є велике питання, як це можна прописати.
Крім того, є серйозні питання щодо прозорості фінансування аудіовізуальних медіа. Зараз дуже складно довести, що і кому належить. Буквально на днях була заява Нацради, що вони не можуть довести, що низка телеканалів дійсно належить Медведчуку.
Аби була прозорість фінансування телеканалів, то можна було б довести зв'язок з якимось власником. Для нас, для громадянського суспільства, буде завданням на наступні 5 років запровадження незалежності редакційних політик, розвиток українських аудіовізуальних ЗМІ.
Так само важливим є розвиток інтернет-видань. Зараз в Україні онлайн-медіа не вважаються засобами масової інформації. Я вважаю, що їм потрібно надати відповідний статус. Ми розробили відповідний законопроект, у якому пропонуємо добровільну реєстрацію.
До слова: Зеленський: не дамо монополізувати телебачення таким, як Медведчук
Однак якщо ти реєструєшся як онлайн-медіа, то теж береш на себе певні зобов'язання. Ти маєш декларувати, хто є твоїм власником. Наприклад, у Німеччині оприлюднюють інформацію, хто є головним редактором, а хто – власником. Тоді людина розуміє, що вона читає і чи можна цьому медіа довіряти.
Безмежна свобода слова – небезпека у часи інформаційної війни?
Свободу слова гарантує українська Конституція. Але в законах України вже прописані її межі, позаяк свобода слова не є абсолютною категорією. Вона зупиняється там, де починається, наприклад, дитяча порнографія чи заклики до повалення конституційного ладу.
Тут вже є питання до правоохоронних органів, як вони виконують свої функції та наскільки ефективно.
Важливо: Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Обмежуватись ці права можуть лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
Я поки не можу сказати, наскільки жорсткою чи навпаки буде регуляція. У нас самих безліч питань. Але ми розробляємо законопроекти і хотіли б, щоб саме законопроекти громадянського суспільства були взяті за основу новим парламентом.
З одного боку нам потрібно знайти баланс між захистом свободи слова і національної безпеки. Зрозуміло, що не може бути ніякої військової цензури. Про це не може бути і мови. З іншого боку нам потрібна прозорість і відповідальність на ринку.
Хто контролює українські ЗМІ / інфографіка 24 каналу
