Про жахливі обстріли росіянами Запоріжжя та що відбувається на фронті. Про анексію українських територій та чому добре, що Владімір Путін підписує всі ці укази. А також про майбутнє Росії, зброю та користь твітів Ілона Маска – розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.

Цікаво Чи може Україна виробляти далекобійні ракети та чому нам не постачають ATACMS: інтерв'ю з Чмутом

– Росія вже намагається підбадьорити своє населення віршами, щоб люди не падали духом. Так розпочали ранок на одному з пропагандистських каналів. А падати духом росіянам є чого.

Безумовно, і вони будуть падати духом, бо вони зайшли не в ту країну. Для них Україна – це дійсно "смерть ворогам". Вони можуть зайти в якісь інші країни, особливо ті, які опосередковано пропонують сісти за стіл переговорів, щоб розміняти свій суверенітет на припинення вогню. В цих країнах у росіян не було б жодної проблеми.

Між тим, по-перше, європейському світу дуже пощастило, що Україна стала на шляху російської армії. І таким чином ми цей світ повернемо до тих цінностей, які мають домінувати.

По-друге, безумовно, в Росії все буде тільки погіршуватися з точки зору морального стану. Тому що, коли ти приходиш воювати в іншу країну і вигадуєш вірші: "Вставай страна народная на смертный бой против врага", то про якого ворога йдеться? Вони до нас додому прийшли, вони крадуть наших дітей і речі, й тепер кажуть, давайте щось боронити в себе. Добре, але ми поки що в Росію ще не зайшли.

– Давайте перейдемо до обстрілу Запоріжжя, бо саме з цього розпочався український ранок. Постраждала багатоповерхівка, зараз з'ясовують, скільки потерпілих та людей під завалами. В російських соцмережах пишуть, що це атака дронів-камікадзе і дуже тішаться від того, що потрапили у житловий будинок. Питання, де вони їх взяли? В Ірані ж кажуть, що це не вони постачають і намагаються не вмішуватися у наші "братські" стосунки.

У нас немає братських стосунків (з Росією – 24 канал), і ніколи не було. Ми різні цивілізаційні народи – це ключове. На жаль, ми певний час не до кінця це розуміли.

По-перше, дрони абсолютно іранські. Те, що на них "Герань-2" – це не відповідає дійсності, це стандартні іранські дрони Shahed. Вони передали багато, і ми маємо це розуміти.


Іранські дрони / Фото Iran's Military Achievements Media

По-друге, мені видається, що світ теж міг би більш жорстко реагувати на такі "допомоги" з боку Ірану Росії з точки зору посилення певного тиску на Іран. Я розумію, що там практично всі санкції вже використані, але Іран має заплатити за це певну ціну з точки зору обмеження будь-яких можливостей.

Також можна було б знищити певну кількість заводів, які виготовляють ці безпілотники. Адже Іран виготовляє це єдине, щоб атакувати інші країни. Деякі країни мали б допомогти Україні більш інтенсивно і мали б розуміти що робити з Іраном.

По-третє, Росія сьогодні відверто атакувала центр Запоріжжя. Вона це зробила демонстративно, свідомо і мені дивно, що світ так кволо на це реагує, мовляв, в нас війна. Але Росія активно та публічно атакувала критичні об'єкти, тепер вона так само атакує центри міст. Сьогодні це було Запоріжжя, до цього був Миколаїв та Харків. І світ далі говорить, щоб ми про щось домовлялися.

Але немає про що домовлятися, коли люди, для того, щоб викликати в нас панічні настрої, атакують цивільні будівлі та вбивають людей. У Запоріжжі під завалами було багато людей – понад 20 витягли, двоє загиблих.


Наслідки російських обстрілів Запоріжжя / Фото телеграм

Ми маємо розуміти, що Росія буде йти тільки по шляху ескалації такого типу – ви ж бачите, що відбувається на полі бою. Воювати вони вміють – лише кількістю людей, які мають полягти. Вони всіх відправляють на "смертний бій" в прямому сенсі. Росіяни будуть дотримуватися цієї стратегії до кінця, до своєї поразки.

І тут ми маємо попередити всіх – треба прислухатися до повітряних тривог і ховатися в укриття.

– В мене ранок розпочинається з телеграм-каналів Скабєєвой і інших пропагандистів. Так от, вони пишуть, мовляв, Україна на Запоріжжя кинула більше зброї та людей, ніж за всю війну, на Херсонщині ми нібито нарощуємо сили, а на Авдіївському напрямку ситуація напружена.

– Дійсно, українська армія абсолютно ефективно деблокує території одразу на декількох напрямках – "дочищаємо" Харківську область, на Луганщині і на Донеччині – там ми практично одночасно у дві області зайшли й на декілька кілометрів просунулися за останню добу. А також на Херсонсько-Криворізькому напрямку також звільнили декілька населених пунктів.

Тобто ми системно виконуємо ту роботу, про яку вже неодноразово говорили. Дивіться, це принципова різниця між нами і росіянами – ми не говоримо, що от завтра ми зайдемо кудись і все звільнимо. Ні, ми робимо роботу правильно. В нас Генштаб планує декілька сценарних планів, по яких будуть відпрацьовувати наші військові. Після цього все це затверджується, а потім починається відпрацювання.

Ми вже говорили, що ефективне відпрацювання тилової інфраструктури російської армії, щоб зменшити їхню бойову спроможність, і щоб вони не давали туди підкріплення і резерви. Вже після цього йде одночасно контрнаступ на 5 чи 7 напрямках.

І це дозволяє мінімізувати втрати і ефективно просуватися вперед. Росіяни панікують, адже вони не розуміють, де ці події будуть відбуватися через годину, де наша колона піде вперед, тому не розуміють, де треба концентрувати свої сили.

Тобто планування в них як не було, так і немає. І це дуже добре. З іншого боку це дає нам можливість варіювати там, де ми хочемо зайти, щоб це було несподівано для росіян.

Єдиний напрямок, де дійсно відбуваються дуже гарячі події – це Бахмутський напрямок на Донеччині. Там росіяни може і хотіли щось донести нам. Адже вони прямолінійні – їм було сказано до 15 вересня захопити всю Донецьку область, але не сказали до якого року. Або в них просто "три дні" ще не закінчилися, і вони собі на 50 метрів просуваються, а потім на 150 метрів відходять назад. Отака в них йде велика позиційна війна.

– Ми не даємо їм в принципі шансу подумати, куди їм кинути ті резерви. Хоч ті резерви і малонавчені, і загалом не пройшли бойове злагодження, і не розуміють до кінця, як тримати ту зброю, але, ми розуміємо, що це "м'ясо", яке йде на наші кордони, і воно трошки заважає нашим ЗСУ.

Видання Daily Mail прогнозує, що наступ Збройних Сил України нібито має відбутися так, щоб розірвати армію "асвабадітєлєй" в Україні на 2 частини. Про це зокрема пише військовий дослідник.

Це було б ефективно, тому що ти не просто розриваєш угруповання російських військ, ти блокуєш можливість транспортом перекидати через залізничні вузли той самий резерв. Це дозволило б, безумовно, пришвидшити і ефектизувати контрнаступ. Це важливі тактичні кроки, які потрібні.

Наприклад, Сватове і Кремінна для нас важливі, тому що це практично ключовий вузол, через який вони забезпечують свою армію додатковою зброєю, амуніцією і таке інше.

Ще раз – Росія багато говорить, але не вміє нічого робити. У них немає логістів, вони логістично провисають дуже потужно, ми це бачимо. Якщо ти починаєш знищувати залишки цієї логістичної тилової інфраструктури, то таким чином вони не можуть отримати ні палива, ні продуктів харчування, і все це ще додатково деморалізує армію.

Як я розумію, вони навіть у своїй країні, у якихось телеграм-каналах запустили такий брендик, мені він дуже подобається, – заготовка м'яса. Я не хотів би, щоб ми так говорили, бо, як би не було, це люди. Але між тим вони самі говорять, що беруть офісних планктонів без навчання, без тренінгу – відправляють у зону бойових дій. При чому говорять, що там полігони просто в Донецьку є. Безумовно, там є полігон, на якому відпрацьовують Збройні Сили України свої технології, це нам дуже подобається.

Але давайте все ж таки до цього серйозно ставитися. Мобілізаційний потенціал в Росії великий, і вони щось там наберуть.

Ось цей перший етап мобілізації важливий для чого? Коли вони заходили 24 лютого на територію України, це була професійна армія. Тобто вони отримували гроші, навчалися певний час – вони лише 1,5 року навколо наших кордонів навчалися і таке інше.

Це були люди, які підписали контракт, прийшли на територію України заробляти гроші, вбиваючи наших людей. Коли ми їх починали вбивати, і були похоронки у Росії, а ви ж пам'ятаєте, перший період вони взагалі не говорили про те, що хтось там загинув, усе це маскували, – для людей це було трошки шоком. Все ж російські люди між собою говорили: "Так ці ж хлопці отримали гроші, їм же платили гроші, ну загинули там один чи два, і таке інше".

Зараз вони кидають на поле бою, бо немає кількості цієї технологічної зброї, яка їм потрібна вже для підтримання тієї інтенсивності війни. Вони туди кидають, як ви кажете, непідготовлених людей. А це примусова мобілізація.

Що таке примусова мобілізація? Це людина, яка жила іншим життям. Як там в Росії можна жити іншим життям, крім того, щоб "брюшко" своє почісувати, пити пиво і дивитись телевізор. От вони їх взяли. А це вже інша істерика буде, коли похоронки підуть у ці міста.

Тому ми очікуємо, що десь протягом місяця буде велика кількість втрат в російській армії, і це суттєво повпливає на психологічний стан людей, сімей цих примусово мобілізованих. Це дуже важливо, і, на мій погляд, ключовий переломний момент. Після цього в Росії вже почнуться дійсно незворотні процеси загнивання цієї політичної системи, яка сьогодні в них є.

Дивіться повне відео з Михайлом Подолякам на ютубі 24 каналу:

– Про мобілізаційний резерв. Буквально щойно читала інформацію, мовою оригіналу: "Еще один мобилизованный погиб, 35 лет было Александру Колтуну из Братска. Умер он в Новосибирском сборном пункте для призывников. Родственникам не называют причину гибели, в звонке матери накануне смерти сказали, что в лагере полный бардак". Причина смерті – повний бардак.

Я думаю, що там свої пристрелили, за щось посперечалися, це ж Росія. Мені видається, що "повний бардак" – це бренд Російської Федерації, це навіть більш точна назва країни була б. Країна під назвою "Повний Бардак". У них таке і в армії, і в економіці – скрізь. Крім сировини, яку вони продають і отримують гроші, щоб у не бардачних країнах купувати собі яхти.

Це зрозуміло, але я про інше. Я б дав їм пораду, до речі. Я не розумію, навіщо вони мобілізують під прізвищами людей. Мені видається, що було б бажано мобілізувати і давати зразу номер – наприклад, номер 2315. Щоб не було ось цих тем, що "Александр Колтун погиб где-то", а було б просто "Номер 2117 більше неактивний, деактивований". Мені видається, якби усі ці мобілізовані були б під номерами, знову ж таки, було б набагато більш логістично ефективно для Російської Федерації. Крім того, у пропагандистів це виглядало б так, що ми вже живемо в антиутопії, яку будує Росія сьогодні в реальному світі.

Між тим, що стосується мобілізованих, ще раз підкреслюю – це добре, з одного боку, для того, щоб це загнивання російської політичної системи пришвидшилось. А з іншого боку, нашим хлопцям доведеться витрачати більше ресурсів та більше часу на ліквідацію великої кількості живої сили російської армії.

Чому? Підкреслюю – усе ж таки йде зменшення обсягу ресурсів, які є в Росії. Вони ж не нескінченні, і снаряди різних калібрів, і крилаті ракети, і таке інше. Тобто це дорого, це сьогодні не виготовляється, тому що російський ВПК не може отримати необхідні матеріали з інших країн, бо все під санкціями, високоточки у них взагалі немає.

Що в них є? У них є жива сила, яку можна кинути в перший – другий ешелон оборони для того, щоб трошки пригальмувати ходу наших хлопців. Це погано для нас, тому що можна було б закінчити війну якомога швидше, але все ж таки доведеться перемолотити трошки більше росіян.

З іншого боку, на мій погляд, психологічно для світу це теж буде важливо, якщо ми перемолотимо суттєву кількість російських військовослужбовців.

– Тоді в них, однозначно, залишиться менше сил і, однозначно, потрібно буде більше часу для початку наступної війни. Щодо цифр, я абсолютно погоджуюсь з тим, для чого ці зайві імена, прізвища, дати народження – кому це потрібно?

Тим паче, що вони компенсують тепер. Якщо когось мобілізують з сім'ї, то вони компенсували раніше, даючи 5 кілограмів риби, а тепер, кажуть, в Бурятії будуть компенсувати дровами. Я думаю, що в принципі можна відразу брати сина чи батька з сім'ї, і відразу можна видавати якийсь папірець на яму, метр на два, щоб можна було там відразу його поховати.

Мені видається, що краще було б дійсно, ти підходиш тобі присвоюють номер і кажуть: "Цей номер коштує 20 кубів лісу". Це було б шедеврально.

Ви знаєте, ми сміємося, але, я думаю, що Росія має дійти до кінця свого абсурду. Вона має втілити в життя все те, що було там прописано навіть в російських письменників, у того ж Замятіна чи інших, в "Ми" і в "Котловані" і так далі. Тобто вони мають пройти через весь цей абсурд. Певно, тоді вони зможуть переродитись якось.

На жаль, вони будуть нашими сусідами. На жаль, ми маємо вже сьогодні думати, якою буде післявоєнна Росія. Росія програє, це однозначно, тому що Росія не зможе виграти. Інакше ми не будемо мати цивілізації в такому вигляді, який ми хочемо бачити. Тобто це буде не вільна цивілізація, це буде постійно конфліктна цивілізація.

Важливо для того, щоб цього не допустити, щоб не було такого великого хаосу, який ми сьогодні вже бачимо. Щоб не було цього мігрантського "бєзпрєдєла", енергетичного "бєзпрєдєла", щоб не було усіх цих Північних Корей, які постійно комусь загрожують і які підтримуються виключно завдячуючи російському мілітаризму, і таке інше. Для цього Росія має програти, і я вважаю, що це абсолютно об'єктивний розвиток цієї війни, просто ми платимо за це велику ціну.

Є інша складова, про яку ми вже думаємо, і починаємо обговорювати з нашими партерами – якою має бути Росія після війни, тобто що там має домінувати, які політичні сили там мають домінувати. Бо я думаю, що уся ця еліта сьогоднішнього типу, все, що там навколо Путіна, ці всі Патрушеви, Ковальчуки, інші бізнесмени, Кірієнко – це все зникне, об'єктивно. Я не знаю, в якому вигляді воно зникне, воно може там потримати юридичні терміни чи з'ясується, що у них є паспорти інших країн. Між тим, ми про це вже думаємо.

Мені видається, що певний час, на жаль, якісь місяці, Росія буде йти шляхом абсурдизації всього. Тобто реалізації в сучасному світі оцих всіх фантастичних книжок, в яких описувалися такі режими, які ми бачимо сьогодні в Росії. І це нормально.

Знову ж таки, це друга складова психіатричного лікування сучасних цивілізацій, сучасних суспільств. Бо певний час, на жаль, і Німеччина, і Франція, ви ж пам'ятаєте, закривали очі на те, що такий монстр набухає в Росії. Це класичний нацизм…

Скоріше, фашизм в класичному вигляді, з усією цією мілітаристською риторикою, експансіонізмом, захопленням чужих територій, як в Грузії, наприклад, з постійними війнами, ПВК, які приїжджають у Сирію, відрізають людям голови й таке інше.

Усе це набухало на очах у європейських країн, які вдавали, що гроші не пахнуть. Тобто російські газові чи нафтові гроші не пахнуть. А з'ясувалося – дуже і дуже вони смердять.

– Майбутнє Росії нас цікавить саме тому, що вона наш сусід. Ми б на неї не дивилися, якби була можливість вирізати цей шматок землі й відправити десь на іншу планету жити. Але все-таки вони залишаться нашими сусідами, і краще коли в тебе біля кордонів живе Південна Корея, а не Північна Корея.

Якщо Росія розпадається, Путіна може змінити навіть не влада, а силовики. І це хто? Кадиров, у якого є силовий блок, Патрушев, у якого є силовий блок, і той таки ПВК "Вагнер" Прігожин, у якого є якісь там свої навчальні силовики.

Дуже добре ви розкладаєте пасьянс, він так десь і виглядає. Я тільки додам наступне: там все набагато складніше, тому що там є етнічні добровольчі батальйони У певних автономних краях, тобто вони офіційно там створюються. Там є конфлікт між класичним генералітетом і тим же "Кадиров and Прігожин".

В них вже наростаючий конфлікт. І мені дуже подобається, що пану Кадирову дали звання генерал-полковника – це виглядає дуже і дуже круто для генералів, бойових генералів, які беруть участь у війні. Я думаю, що цей конфлікт буде абсолютно жорстоким і абсолютно агресивним вже у найкоротший час.


Кадиров / Фото РосЗМІ

Там є проблема з відсутністю армії як такої, і дійсно великою кількістю локальних ПВК, локальних армій, які є у певних бізнесменів та криміналітету. Мені видається, що зараз ми спостерігаємо, як починають складатися альянси, які будуть між собою збройним шляхом воювати за владу в Росії в найближчому майбутньому. Це надихає. Це говорить про те, що Україна зробить велику послугу світові – знищить імперську Росію з одного боку.

З іншого боку дозволить іншим країнам позбутися кримінальних анклавів, проросійськості, там же є лобі, куди Росія вкладала гроші. До речі, у цілому ряді європейських країн. Вона зробить послугу світові, що позбавить його взагалі концепції "імперія може перемогти демократію". Це дуже важливо, тому що усі ці Північній Кореї відразу матимуть набагато менше шансів, щоб вижити у цьому світі.

– Не можу не згадати про так званих лібералів. Та ж Ксєнія Собчак, яка довгий час намагалася грати роль, що вона проти Путіна і не підтримує це все, що відбувається. Але все-таки поїхала до Грузії, знайшла той бар, який видає візи на вхід росіянам, почала там розмахувати камерою й мікрофоном і розказувати: "А чого це ви ділите світ на людей та росіян? Як ви можете видавати візи для "рускіх"?". Я до речі згадала, що ми теж їм видаємо візи на в'їзд і, з урахуванням того, що 700 тисяч виїхали з Росії, чи були охочі приїхати й до нас?

Ні, потім повернемося до пані Собчак, але зараз про візи. До нас вони їхати не хочуть, бо це ж їдуть не люди, які були проти війни як такої, які були проти Путіна, проти експансіонізму і за Україну, наприклад. Є певна кількість людей, яка дійсно такі позиції має.

Ці 700 тисяч, про які ви кажете, це ж "запутінці". Це ж люди, які були ключовими персонажами оцих диванних військ, які говорили: "Давайте вбивати українців, але не ми будемо вбивати, ми будемо за цим спостерігати по телевізору, А ви йдіть, ми будемо плакати вам у свої "потні ладошки". Ці люди навіть з буквою Z їхали на кордони, і вже там її знімали.

Подоляк також показав чергу росіян на кордоні: дивіться відео

Тому ці 700 тисяч до нас точно не могли приїхати, адже ми б мали питання до них. Тому я думаю, що у нас тут вони б вже по 10 років отримали за участь у пропаганді саме геноцидного типу війни в Україні. Це ключове.

Тепер щодо Ксенії Анатоліївни. Дивіться, ніяка вона не лібералка. Вона – звичайний нарцис "російського розливу". Людина, яка продає своє его і своє я. І робить це хайпово. Коли певна низка людей почала дивитися за її репортажами та інтерв'ю, вони вважали, що в цьому є якась зрілість, якийсь розум, якась філософія життєва і таке інше. Ні, вона продає саме я – нарцисизм, і не більше. Тому вона заходить в Грузію і вважає, що вона має право так питання ставити.

Дивіться відео Собчак в Грузії:

Вона не розуміє, що свобода – це двосторонній рух, правильно? Тобто, якщо ти хочеш бути вільним, ти не можеш заважати комусь іншому бути вільним. А що таке свобода? Це оцей ресторатор – грузин, який чудесно їй сказав: "Дивіться, а це моє рішення. Я не хочу вас бачити, тому що ви не визнали, що 20% території Грузії захопили влітку 2008 року, що багато грузинів загинуло, що ви їх там вбивали. Ми не хочемо вас бачити, тому що ви всі несете за це відповідальність". І це є його свобода.

А Собчак говорить, що свобода – це коли нам буде дозволено вам сказати, якою мірою свободи ви будете володіти. Це ж неправильно, вірно? Це класика, російська класика. Ми певний час відчували себе такими людьми, які мають слухати усе це, замість того, щоб говорити: "Дивіться, пані Собчак: свобода – це трошки інше. Двері там, ви собі тихенько встали й пішли туди". Всім можна так говорити, тому що для нас принципово: є суверенна держава Україна, яка сьогодні боронить свою землю. Це єдиний тип війни, який міжнародно визнаний. Тобто те, що робить Україна. Ми маємо право робити все, що захочемо на своїй землі, захищаючи її.

І є інший тип – абсолютно безмандатний, не юридичний тип війни, а воєнний злочин під назвою "спеціальна військова операція". Всі, хто так чи інакше, прямо, опосередковано чи непрямо говорить про те, що щось там Росія має право робити чи не робити й так далі – це все є формально пасивні співучасники воєнного злочину.


Михайло Подоляк / Фото ОП

– Якщо повертатися до цих 700 тисяч, для мене ще й загадка, чому, виїжджаючи за межі своєї "вєлікай і магучей родіни", вони продовжують мовчати про війну? Ви ж нібито не хоче помирати, ви ж нібито не хочете брати в цьому участі, ви їдете до "загнівающєй" Європи, але коли у вас прямо питають «Путін агресор? Путін терорист? Це війна? Ви говорите про те, що в особистій зустрічі ми вам, звісно, можемо це сказати, але на камеру точно не скажемо.

Там Грєбєнщіков пише про те, що нібито від сьогодні чи від завтра вже закривають кордони. Спочатку вони "кічилися" і казали: "Ой, хай їдуть у нас 25 мільйонів резерву", а тепер розуміють, що 700 тисяч виїхали, і потік цей не зупиняється, тому певно кордони таки будуть закривати.

Ви знаєте, коли ви говорите про Росію, вони там щось сказали, що вони не будуть чогось робити – це ж Росія, вони завжди брешуть. Це країна брехні. Тобто там не може бути так, що вони сказали й будуть суворо дотримуватися своїх обіцянок. Ні. Вони закриють країну, побудують там і військові табори, і трудові табори. Люди будуть жити так, як жили у 20 – 30-ті роки минулого сторіччя і таке інше. Це не країна розвитку. Це країна експансії, підкреслюю.

Вони продають не бажання вкладати гроші у внутрішній розвиток, вони продають концепцію "вєлікай Расії". Тобто ми маємо право приходити кудись, ми маємо право вказувати щось, незалежно від того, що живемо в абсолютній темряві. Там нема де жити в Російській Федерації.

Замість того, щоб свої міста розвивати, вони заходять й руйнують наші міста. Чому? А тому що трошки соромно подивитися на свої російські села, на російські столиці й обласні центри й подивитися на українські. Давайте ми знищимо в Україні.

Але щодо виходу росіян на маніфестації… Так це ж неможливо – 90% росіян внутрішньо вважають, що вони, попри те, що є інтелектуально дуже слабкими людьми, вважають себе саме імперцями. Що вони мають право кричати людям, як ті мають жити. Це ж класична російська мозаїчна шизофренія.

Тобто ти з одного боку говориш всім, як треба жити, а з іншого боку втікаєш зі своєї країни, яка і побудована саме так, як ти хотів. При цьому прибігаєш в іншу країну й все одно через певний час починаєш там поводитися, як класичний росіянин, який зневажає навколишніх людей, який не хоче підкорятися правилам іншої держави. Наприклад, в Естонії чи Казахстані починає говорити, що ми вас тут всіх поставимо на коліна. Це ж класика.

Я досі не розумію, чому в Європі хтось там говорить про якусь російську культуру. Є окремі елементи літератури чи музики. Але це не є елементом російської культури, це є елементом глобальної культури, тому що вони не типові росіяни. Я б вже навіть так казав.

Типовий росіянин – це пан Достоєвський, який писав, що "мальчик пришел и зарубил старушку". Оце і є класика російського життя – взяти сокиру й піти вбити того, кому ти винен гроші. Це ж зрозуміло. Але іншого нічого немає. Вони "не созидательные люди и не созидательная нация".

– Знаєте, що ще згадала з промови того самого Путіна. Коли він витупав й розповідав про чергову анексію українських територій. Він, звісно, наплів багато своєї власної вигаданої історії, але тим згадав й про Єкатерину, й про Потьомкіна. Таким чином, натякаючи на те, де ступала нога Єкатерини й Потьомкіна, то ті території треба також забрати, бо то "исконно русские территории”" І тут я знову згадала про Одесу… Про памʼятник Єкатєрінє й про оце все.

А я думаю, що памʼятник Єкатєрінє це тимчасове питання, яке зникне достатньо швидко. Мені видається, що в Одесі все буде правильно й там набагато більше проукраїнськості сьогодні, ніж було буквально ще до початку цієї війни. Зрозуміло, що коли тебе бомбардують, починаєш більш серйозно ставитися до того, що відбувається навколо.


Памʼятник в Одесі / Фото Одесский курьер​

Був у Путіна попередник такий, який, певно, більш агресивний. Але мені видається, що вони десь рівні, – пан Сталін. Він написав книжку "Краткий курс ВКП(б)". Він й окремі статті писав, особливо про "язикознаніє". Це людина, яка не вміла російською розмовляти, але вона писала книжку, як треба розмовляти російською. Це знову ж таки – класика Росії.

Мені видається, що пану Путіну треба написати оцю фантастичну історію, де є Лєніни й весь оцей махабхарат. Це було б дуже цікаво – ми могли б зрозуміти його рівень інтелекту. Мені видається, що, на жаль, 20 років люди створювали міф про Путіна, який:

  • стратегічно все бачить,
  • все розуміє,
  • в нього класний аналітичний апарат, як особистий, так і аналітиків, які на нього працюють,
  • чітко планує "многахадовочки" й таке інше.

Це велика помилка. Оце, що сьогодні він у публічній промові говорить, – там нічого немає, крім однієї емоції, – ненависть до свободи, як концепції, ненависть до демократії, ненависть до Західного світу. Він придумує оці всі конструкції, що "однополярного мира не будет", "мы тут такие мощные, мы сейчас новые центры создадим". Ні. Він просто продає свою емоцію, а за цю емоцію велика кількість людей платить життям.


Путін / Фото NBC News

Бог би з ним, з життям російських нелюдів – вони для світу не мають ніякої цінності. Буде там 100 тисяч загинувших росіян… Вони могли б собі зробити гулаг. Я не розумію, навіщо вони пішли в Україну. Якщо вони хотіли запустити оцей "червоний молот", який вони вже запускали декілька разів в своїй країні, вони могли на це піти. Треба було просто побудувати декілька таборів такого типу, як побудував Сталін й могли перемелювати тих людей, які їм не потрібні. Це було б правильно й справедливо до світу. Могли відділитися від світу "залізною завісою". Я не зовсім розумію, навіщо вони прийшли в Україну сьогодні. Навіщо вони прийшли в цивілізацію? Вони йдуть, як орда, й хочуть знищити всю територію. Оце не зрозуміло. І що далі?

А далі я скажу те, чого не розуміють європейці. А далі вони ж не можуть зупинитися. Це ж очевидно, ми ж не просто так говоримо, що Україна на передовій всієї Європи.

От сьогодні 7 місяців війни вже минуло, але не всі розуміють, що далі. Це ж конкретно вони (росіяни – 24 канал) порушили всі правили й звичаї ведення війни. Вони ведуть конкретний геноцидний тип війну. Крім того, вони бʼють прямою наводкою по житлових кварталах, по критичній інфраструктурі. Вони абсолютно не звертають увагу, що це нонсенс повний.

Тобто вони вже таку ескалацію та масштабування війни мають, що далі, коли б вони, наприклад, закінчили з Україною, не мали б права зупинитися й не йти в Польщу, в ту ж Угорщину, в ту ж Німеччину. Тому що це був їх єдиний сенс виживання цієї цивілізації.

Чому сьогодні ще на Заході говорять: а давайте про щось думати з цією Росією, може там є певні можливості якось сісти за стіл перемовин. Це нонсенс. Я не знаю, як можна після 7 місяці війни пояснювати очевидні речі.

– Якби Путін написав таку книжку, це б точно допомогло психіатрії розібратися трохи в цих хворобах. Тим не менше, якщо нам не пощастило із сусідом, маючи на увазі, Росію, то, я думаю, що Європі пощастило із сусідом, маючи на увазі Україну, яка стримує тепер всю цю орду й не пускає її далі.

– Знову ж таки повернуся до Запоріжчини. Ще буквально кілька днів тому Путін видав наказ й доручив передати Запорізьку АЕС у власність Росії.

Мені більше подобається пропозиція моєї улюбленої Чехії. Яка запропонувала провести в Калінграді референдум та назвати його Краловець, а також вважати це територією Чехії. При цьому проголосував 101% жителів вже Краловця. Мені це дуже подобається.

Це смішно все. Путін видає якісь укази, які мають зафіксувати факт викрадання майна України, тобто він фіксує умисел на вчинення злочину. Оці всі його укази – це просто фіксація конкретного злочину. Це дуже добре, що він це робить. Він людина дуже специфічна й думає, що перехитрить всіх, але це не той випадок. З Україною це точно не той випадок.

От дивіться, у 2014 році, коли вони збили МН17, то відмовлялися від того, що зробили. Всяк там хотіли створити ілюзію, що це збили невідомо хто, але скоріш за все українці. А сьогодні він просто фіксує всі свої злочини конкретними указами. Тобто таким чином говорить: "Я, пан Путін, вкрав Запорізьку АЕС в Україні". Все.

Збиття MH17 на Донбасі, цифри, Донбас, бойовики, Росія
Головне про трагедію MH17 / Інфографіка 24 каналу

Таким чином він тільки за це вже має отримати певні юридичні проблеми в найближчому майбутньому. Це дуже добре. Нам не доведеться нічого доводити світу, що там були якісь інші люди, що вони щось придумали собі. Ні, є конкретна людина, яка прийняла рішення вкрасти ЗАЕС.

Для нас що це означає? Абсолютно нічого. Так само, як з територіями. Вони хотіли вкрасти певну частину нашої території. А що роблять наші ЗСУ? Вони спокійно по кілометру, по два, по пʼять щодня звільняють цю територію. Так само буде і з Запорізькою АЕС. Ви ж можете написати будь-що: що вона сьогодні знаходиться у веденні марсіанської атомної електростанції. Може таке бути? Може таке бути.

– За останні 48 годин наші котики із ЗСУ зробили більше, ніж армія Росії за останні 3 місяці й повернули наші території. Хоч вони там бʼють себе в груди й розказують, що "еще вернемся". Я хотіла ще до цих дронів-камікадзе повернутися, тому що ви сказали про те, що їх там багато на Росії. Я так розумію, що мова йде про тисячі тих дронів. А чи є в нас щось подібне, щоб могло завдати непоправних втрат військовій інфраструктурі Росії. Розуміючи, що HIMARS ми не можемо бити по території Росії.

Давайте на 2 питання назад, а тоді повернемося до безпілотників. Щодо того, як буде відбуватися процес. Мені видається, що, коли ми вийдемо на міжнародно визнані кордони України та Росії 1991 року, Путін буде продовжувати видавати укази, якими буде створювати, наприклад, міністерство охорони здоровʼя в херсонському федеральному окрузі.

Мені видається, що це був би абсолютний кульмінаційний фінал цього всього абсурду, який сьогодні Путін створював такими указами. Й це було б добре.

– Ми можемо тоді своє міністерство "не ваших собачьих дел" спеціально для перемовин з Росією.

Згоден, це дуже чудове міністерство буде. Але мені видається, що вони навіть спробують це продати. Коли Північна Корея своїм людям "продає", що вони чемпіонати світу з хокею чи футболу виграють. Мені видається, що в Росії могло б таке спрацювати.

Тепер щодо безпілотників. Не тисячі, а є декілька, як ми розуміємо, сотень безпілотників іранських. На сьогодні це єдина спроможність російської армії. Все інше в них практично відсутнє, крім радянських танків, та ракет, які знову ж таки є радянськими. Але безпілотники, на жаль, це ефективна зброя, як зʼясувалося. Тобто вона завдає нам певної шкоди. Але їх не стільки багато, скільки ви говорите. Це щодо іранських безпілотних програм.

Щодо наших можливостей й спроможностей. В нас набагато краще, тому що є свої люди, які створили просто шедеври дронів-камікадзе, які можуть заходити на будь-яку територію. В тому числі на багато тисяч кілометрів на територію Російської Федерації. Не питання, що ми їх будемо використовувати, але в нас такі можливості безумовно є. Тут давайте все ж таки серйозно говорити, щоб нас там не звинуватили, що офіційні обличчя України говорять про можливість бомбардувати якісь міста в Росії. Ні.

Ми ведемо активну бойову контроперацію по звільненню своїх територій. Для нас всі цілі, які є на території Донбасу і на території Криму – абсолютно юридично законні. Про це вже неодноразово говорили наші партнери, в тому числі представники Пентагону – ми абсолютно чітко можемо використовувати будь-яку зброю.

Включно з тією, яку нам дають іноземні партнери. Для знищення всіх цілей на півострові Крим, наприклад. Й ми це будемо робити. Й ті ж HIMARS нам в цьому будуть допомагати.

Тому я хочу, щоб ми цю дискусію вели так: ми маємо юридичне право знищувати все, що стосується російської військової спроможності. Ми це будемо робити всім, що в нас є. В тому числі дрони наші, дрони, які нам передають партнери, HIMARS й було б бажано отримати оці ATACMS, тому що вони дозволять нам пришвидшити руйнацію залишків тилового інфраструктурного забезпечення російської армії. Вони сьогодні всі резерви кидають через Крим в тому числі – на Херсонський напрямок, на Запорізький напрямок, на Криворізький напрямок…

– Ми пообіцяли, що будемо узгоджувати цілі для ATACMS. Ми наблизилися до того, щоб нам їх передали?

Ми ведемо інтенсивні переговори. Цим опікується пан Президент. Цим опікується пан Єрмак особисто. Вони ведуть інтенсивно переговори по всіх цих напрямках. На відміну від 2 місяців тому, є абсолютне розуміння наших партнерів, що Україні це було б бажано передати. Всі оці дальнобійні системи, маю на увазі реактивні снаряди з дальність 300+ кілометрів.

Для чого? Тому що світ, тобто наші партнери, чітко розуміє:

  1. Україна вміє вкрай ефективно користуватися натівськими стандартами.
  2. Україна вміє вкрай ефективно планувати контрнаступальні дії.
  3. Україна є відповідальним партнером. Ми дійсно все зі своїми партнерами обговорюємо: "Ми будемо робити те, ми будемо робити інше". Ми всі свої цілі обговорюємо, коли використовуємо Західну техніку.
  4. Світ абсолютно чітко розуміє, що ми виключно дотримуємося і конвенцій, і звичаїв ведення війни. Тому ми собі не дозволяємо завдавати ударів по цивільних обʼєктах – вони нам непотрібні. Ми розуміємо, що знищення й транспортної, й логістичної інфраструктури російської армії обвалить її дуже швидко, адже вони воювати не вміють.

Тому ми з партнерами, я думаю, вже дуже скоро дійдемо згоди з точки зору пришвидшення війни. А пришвидшення війни – це саме передача нам необхідної додаткової кількості певних видів технологічної зброї і певних видів снарядів.


ATACMS / Фото U.S. ARMY​

– Але ж таки наші партнери говорять й про те, що одними ударами по військових обʼєктах Росії, які наразі досі є на території України, – це буде довше. Якщо знищувати ці військові обʼєкти, де вони були від самого початку, то ця логістика набагато ускладниться. Вони там з Бєлгородської області почали вивозити свої військові обʼєкти...

З точки зору класичної стратегії тактики ведення війни – це виглядає саме так. Але тут є інший аспект. Я про це неодноразово казав – є ще психологічний аспект будь-якої війни. Наприклад, знищення російського контингенту саме в місті Донецьк – воно практично деморалізує залишки російської армії в Україні.

Тобто вони вже не будуть думати, де ще додатково взяти зброї. Вони будуть думати, як швидше вийти з території України. Є аспекти, які ми нашим партнерам пояснюємо, що це не того типу війна, коли Росія чітко розуміє, що вона в будь-якому випадку буде воювати довго й буде обороняти будь-який рубіж. Це перша складова.

Є друга складова. Ресурність Російської Федерації – це ж не бездонна бочка. В них техніки не так багато. Безумовно ресурс є, й вони його будуть далі використовувати. Він поступово й поступово зменшується. Причому суттєво зменшується. У них набагато менше сьогодні спроможних літаків, гвинтокрилів, танків. Воно вже все випало. Ще місяць, ще два зможуть підтримувати таку інтенсивність, як сьогодні. Але все це буде знижуватися.

Далі вони залишаться з мобілізаційним резервом, який вони вкинуть на перший та другий ешелон, але в нього буде стрілецька зброя. І що ми будемо з цим робити? В нас будуть ці ж HIMARS, в нас будуть ті ж Excalibur й так далі. Ми знищимо не тисячу мобілізованих, а 10 тисяч мобілізованих.


HIMARS / Фото depositphotos​

Я розумію, що це страшно, коли ми говоримо про людей, але вцілому в нас немає іншого вибору. Тому можемо ефективно пришвидшити правильну фіналізацію війни, коли отримаємо певну кількість далекобійних ракет, аби знищити саме в Криму ключові склади, які там ще знаходяться, а також ключові тренувальні бази й ключові аеродроми. Хоча вони дійсно з Криму вже все перебазовують в Новоросійськ. Й правильно говорили – з Бєлгородської області починається евакуація.

Це дуже добре. Росія має відчути, що таке війна. Бо перші 4,5 місяці вони собі сиділи й війна їх обходила стороною. Це наші діти сиділи в підвалах, а вони собі на диванчиках й жили стандартним життям.

Тільки сьогодні вони починають платити правильну ціну за цю війну. А яка це ціна? Це закриті кордони, закритий безвіз, неможливість мандрувати світом, неможливість поводитися у світі так, як вони поводилися раніше.

Зараз, якщо вони будуть свої права "качати", то їх вишлють з цієї країни, абсолютно не звертаючи на це уваги. Далі вони почали отримувати мобілізаційні пакети, програми переселення з прикордонних до України територій, вибухи у Новофедорівці, мобілізацію тощо.

Це фундаментально змінює відчуття Росії, що війна – це війна. І що за цю війну вони заплатять дику ціну. А ще ж в них не просів рівень життя, позаяк він тільки починає просідати. Раніше були залишки – так званий "жирок", який вони накопичили, продаючи свою нафту і газ. Оцей "жирок" вже починає обтікати, тобто його вже скоро не буде. Це добре.

Вони починають скуповувати валюту – подивіться, які черги у валютних пунктах для того, аби придбати хоч якусь кількість доларів. А доларів скоро не буде. І у них буде один долар за 68 копійок, як було в СРСР. Інша справа – що цього долара ніхто не бачив, але все одно 68 копійок.

– До речі, про обмеження. Литва розкритикувала восьмий пакет санкцій і каже, що це краще, ніж нічого, але все одно замало.

Ви знаєте, я вважаю, що краще хоча б щось. І взагалі: краще, що у нас є консолідована підтримка і ці пакети санкцій, в тому числі восьмий. Вони підкреслюють зайвий раз, що нас підтримують всі країни Європи.

Безумовно, нам хотілося б мати й більший тиск економічний, більший фінансовий тиск, більша військова та фінансова допомога, більше інформаційних програм про російські злочини в Україні у світових медіа, де є дві точки зору, що начебто Україна щось не те робить. Ми хотіли б цього всього.

Щобільше, ми хотіли б, щоб світ розумів фатальність цієї війни для України. Ми б хотіли, щоб світ розумів, яку ціну ми платимо. Ми хотіли б, щоб світ дивився більше на наших дітей, частково яких вивозять до Росії.

Я там навіть робив твіт про уповноважену у справах дітей Російської Федерації, яка цілком серйозно казала, що діти співають український гімн, говорять українською мовою, говорять про українську літературу й вони ненавидять Путіна.

Вона каже, що вони їх перевиховають – це відверти геноцид. Це і є фіксація геноцидного факту. Вона каже, що будуть перевиховувати наших дітей, тобто ламати їхню свідомість. Це фундаментальні злочини вже. Але ми хотіли б, щоб світ реагував на це більш жорстко.

Світ реагує так, як готовий реагувати. Україна реагує на все так, як готова реагувати Україна. Ми набагато більш готові брати на себе відповідальність і набагато більш жорстко відпрацювати цю війну, ніж готовий світ.


Михайло Подоляк / Фото ОП

– Про відповідальність ще запитаю вас, але спочатку про зброю. Не секрет, що Росія є головним постачальником зброї для України, тому що вони коли "передислоковуються" й відходять на "більш вигідні позиції" або ж просто, як кажуть в народі, тікають – то при цьому кидають все на наших українських територіях.

При цьому, вони ж самі говорять на своїх телевізорах, що коли беруть когось із наших військових у полон, то відчувають себе аборигенами. Коли бачать, як оснащені наші хлопці, вони трошечки шоковані. "Друга армія світу" шокована від того, що є у наших хлопців.

На восьмий місяць війни речник Пентагону Пат Райдер говорить, що Україні потрібно передавати радянські танки, – нібито це більш доцільно, чим Західна техніка. Я думаю про те, що ми 7 – 8 місяців переходимо на стандарти НАТО і на техніку Європи, а тут раптом повертаємося до радянської техніки. Чи це вже Європа виділила все, що у неї було?

Європа не виділила все, що у неї є. Просто треба працювати над тим, щоб Європа виділила те, що нам потрібно, а не те що у неї є.

На мій погляд, потрібно вже починати називати "другою армією світу" тільки українську – це ж очевидний факт. Яка російська армія друга? Точно українська. Просто за кількістю вона трошки менша, ми ж не вкладали ресурси в такому обсязі у ВПК – це нам не було потрібне. Тільки для мілітаристських країн потрібно стільки грошей витрачати та накопичувати на таку кількість зброї, як Росія.

Нам не потрібна стара радянська техніка. Вона застаріла та неефективна і неточна. Вона навпаки – затягує війну. Натівський стандарт і ВПК – це має працювати. Воно довело, що є набагато кращим, чим російське ВПК – це ж важливо. У тому числі з бізнесової точки зору.

З точки зору того, що Росію треба вибити з цього ринку й щоб російської зброї більше ніде не було. Хай вони собі тільки мають свої радянські танки та щоб ніхто його не купляв це. Ми це доводимо, що радянська зброя є вкрай неефективною.

Ефективною є натівська зброя, яка є набагато точнішою, комфортнішою та технологічнішою, що дозволяє швидко мінімізувати свої втрати. Це дуже важливі аспекти. Навіщо нам знову говорити про те, щоб ми знову пересідали на радянську техніку.

Щобільше, у четвер ми відкрили багато тренінгових центрів, де наші військові навчаються користуватися найбільш технологічною зброєю країн НАТО. Ми їх навчимо, щоб вони пересіли на ці "вованчики"? Ні, це не потрібно.

Ми вважаємо, що всі ті, хто кажуть, що потрібно давати радянське, то мушу сказати, що радянського вже мало залишилось у Європі передусім, а це наші ключові партнери. Радянське залишилось у низці африканських країн чи в Азії, але там є росіяни, які дуже жорстко контролюють певні країни. Навіщо нам стягувати це? Ми нашим партнерам пояснюємо, що є експериментальна можливість перевірити ту чи іншу зброю, а є бойова.

Ми для них сьогодні робимо ключове – перевіряємо, наскільки ефективна та зброя, що необхідно підкоригувати тощо. Це вигідно НАТО, це вигідно всім країнам-виробникам тієї чи іншої високотехнологічної зброї. Бо вони подивляться на те, як вона виглядає при такій інтенсивності війни. Це дуже важливі параметри, які багато хто розуміє. Інша справа – що хтось хоче вийти й "похайпувати", щось сказати та типу "аналіз" провести. Я б не звертав на це увагу.

– Пане Михайле, таки запитаю вас про Білорусь, тому що дивлюсь, що Росія надала Лукашенку кредит на "імпортозаміщення" у розмірі 1,5 мільярда доларів і останнім часом ми дуже багато говоримо про те, що туди дуже багато направляє Росія свій військовий контингент. 20 тисяч росіян туди поїхали для того, щоб набрати собі по 5 білорусів, які, нібито, навчать і оця вся армія потім має відкрити "другий фронт" в Україні.

Це все нонсенс. Росіяни себе не можуть навчити, тому як вони там білорусів навчать? Не буде ніякого великого навчального центру у Білорусі. Також у Білорусі немає лояльності місцевого населення до війни – це ключовий параметр.

Тобто Білорусь не буде брати участь і не хоче брати жодної участі, крім аеродромів та інфраструктуру, яку вони віддали. Білоруське суспільство вкрай негативно сприймає війну і точно не захоче приймати в цьому участі, тобто лояльності до цього не буде.

Оцей контингент російський – це скоріше загроза для пана Лукашенка, тому що така кількість абсолютно неконтрольованих російських військовослужбовців рано чи пізно може привести до того, що почнеться незворотний процес заміни військово-політичного керівництва Білорусі. Тому що Білорусь старатиметься стояти у стороні, а пан Путін захоче змінити керівництво Білорусі. Таке може бути.


Лукашенко / Фото Associated Press​

У нас на цих рубежах є абсолютно чітке відпрацювання своїх оборонних рубежів. У нас там працює розвідка і ми абсолютно чітко розуміємо, що відбувається на території Білорусі, наскільки вони готові зайти з того напрямку на територію України. Я б сказав, що потрібно спокійно до цього відноситися і не панікувати.

Я взагалі не думаю, що після 8 місяців війни з Російською Федерацією у нас є той, хто буде панікувати. Тобто якщо треба – ми все відпрацюємо, але ще раз підкреслюю: особливого руху Білорусі для участі безпосередньо у сухопутній війні й заходити з білоруського напрямку на територію України ми поки що не бачимо.

– Ви знаєте, яка там вже паніка, якщо українці на новини про "ядерку" реагують "оргією на Щекавиці". Про що ви говорите, яка вже паніка в українців?

– Я на останок ще про Ілона Маска хотіла запитати. Я бачу, що він продовжує свою риторику. Маск, який допомагає Україні й допомагає справам – це одна складова, а Маск, який щось там друкує собі у твіттер – це інша складова.

З усім тим, знову Ілон Маск вирішив посперечатися з американським сенатором Ліндсі Гремом. Він написав: "Якщо ви вважаєте, що воля народу має значення, то ви повинні у будь-якому конкретному конфліктному регіоні підтримувати волю тих, хто там живе. Більшість українців однозначно хоче бути частиною України, але деякі східні частини мають російську більшість і віддають перевагу Росії", – написав цього разу Маск.

По Маску трошки пізніше скажу, але скажу щодо питання волі народу. Є воля українського народу, є суверенна територія України, є суверенна територія Росії. Якщо хтось хоче жити за іншими правилами, не за українськими, – він в праві виїхати на територію Росії, яка дуже велика, і там собі облаштувати своє життя по російських стандартах. Це ж нормально, правильно? Але це не означає, що ця людина має забрати у суверенної держави частину території. Це точно не воля народу.

Я розумію, що є певні країни, де є етнічні території. Я не буду називати країни, що там відбувається, але це є етнічні території, де живуть не однотипні народи. У нас немає "донбаського народу", у нас немає "херсонського народу", у нас немає "кримського народу", крім корінних.

У нас немає територій, де компактно живуть якісь етнічні спільноти в тому ж Луганську. Тобто там є звичайні люди, які мали громадянство України. Так сталося, що вони залишилися в Луганську у 1991 році.

Якщо вам не подобалося жити в Україні, ви мали спроможність виїхати до Росії – там багато занедбаної території. Якщо ви хотіли жити у занедбаній країні – треба було їхати до Російської Федерації. Все – крапка. Тому ми не можемо говорити про якесь "волевиявлення". У цьому немає сенсу.

Просто пан Маск таких деталей не розуміє, тому що він живе іншими математичними категоріями, а тут не про математику йде мова, а про філософію життя. Це інша складова. Щодо Маска – і моє особисте ставлення...

Так, він вийшов з цими твітами й підняв цю тему, він дозволив нам зайти в цю тему і "попрацювати". Це дуже важливо, на мій погляд. Ми зайшли в тему, яку підняв Маск, відпрацювали її на аудиторії, яка абсолютно аполітична, орієнтована на інші напрямки й цінності тощо.

Вона не розуміла ці всі політичні складові: щодо ООН, війни, територій, "референдумів" та переговорів. Ось ця мільйонна аудиторія Маска не знала насправді, що відбувається. І через Маска, мене, Президента, міністра закордонних справ та інших офіційних, неофіційних осіб та волонтерів зайшли в цю тему й попрацювали на аудиторію, яка не почула б в іншому випадку нічого. І це дуже добре.


Ілон Маск / Фото Jeff Kravitz/FilmMagic​

Через Маска ми прочинили двері й зайшли в інші соціальні аудиторії, пояснивши свої позиції. Вони виглядали вкрай спроможно та ефектно. Таким чином ми свої цілі довели до кінця.

– Напевно треба запросити й самого Ілона Маска приїхати до України. Багато закордонних лідерів показали, що тут доволі безпечно, тому "ласкаво просимо" – приїжджайте, подивіться, ми із задоволенням відвеземо вас на Київщину й покажемо вам Бучу, з задоволенням покажемо вам звільнену Харківщину, щоб ви самі на своєму прикладі переконалися, що немає ніякого "руского міра" і немає вибору українців стосовно Росії.

Ні-ні, "рускій мір" є. Це повернення у злидні, руйнування, п'янство й у "вбивства по-п'яному". Ось це "руський мір". "Руский мір" – це відсутність цивілізації, культури, мови як такого. Це все і є "руский мір". Тому ми маємо розуміти, що не потрібно легковажно ставитись. Ми вже показали світу, що таке "руский мір". Це дуже важливо.

Вони вважали, що "рускій мір" – це балет "Боріс Годунов". Ми виконали додаткову роз'яснювальну роботу, що "рускій мір" – це варварство у 21 столітті і це дуже важливо було для світу.